Відомий у Львові підприємець і громадський діяч Андрій Іонов вже має досвід роботи у представницькому органі міської влади. Цьогоріч голова громадської організації «Вектор» (і автор однойменної монографії про роль мотивації в розвитку соціуму) кандидує у депутати ЛМР на окрузі №47 м. Львова. Журналіст «Гал-інфо» поспілкувався із підприємцем про особливості політичного та економічного клімату в місті та пріоритетні завдання, які він планує реалізувати, одержавши депутатський мандат.
Пане Андрію, виглядає на те, що після міських виборів мер Львова матиме у міській раді велику підконтрольну фракцію. Як це позначиться на політичному житті міста?
Складно прогнозувати, час покаже. Якщо виборці вважають, що має бути потужна фракція, то, можливо, вони мають рацію. Хоча я є прихильником багатопартійності. Міська рада – це відображення соціуму, тож у ній мають бути представлені всі елементи громадянського суспільства. Не має бути так, що одні все прихватизували, а інші опинилися на маргінесі.
З якими політичними партіями ви співпрацюватимете у міській раді? Хто вам близький по духу?
З ким би я особисто об’єднався як фізична особа Андрій Іонов – це одне. Але оскільки я виступаю від партії «Громадянська позиція», то, вочевидь, я не в змозі генерувати та декларувати якісь рішення самостійно, треба орієнтуватися на думку партії. Можу сказати, що мені симпатична команда «Громадянської позиції», мені симпатичні Анатолій Гриценко, Володимир Гірняк, Анатолій Забарило.
2014 року під час президентських виборів ви були довіреною особою Анатолія Гриценка. Ваша співпраця саме тоді розпочалася чи ще раніше?
Раніше. Ми якось познайомилися, сиділи в підвалі у «Вероніці», спілкувалися. Я побачив, що він є цікавою особистістю, яка відстоює власні погляди. Це серйозний аналітик, який працював у фонді Разумкова, займався військовою аналітикою. Має великий досвід державного управління. На тлі інших політиків він мені дуже симпатичний.
Інтелектуалізмом чи особистими якостями?
І особистими якостями також. В нас сьогодні достатньо інтелектуалів. А це людина, яка може тримати слово. Хай вона буде різкою, хай вона буде трошки незручною, але слово тримає. По-друге, він поважає людей, із якими спілкується. Взаємоповага, яка виникає, є важливою. Для Гриценка людина має значення. Це не розмінна карта, не електорат.
Розкажіть про ваш округ. Хто мешкає на вашому окрузі?
Я кандидую на 47 виборчому окрузі м. Львова. Це вулиці Героїв Майдана, братів Тимошенків, Лукаша, Котляревського тощо. Маю сказати, що це цікавий й непересічний округ, на якому мешкає багато представників львівської інтелігенції – науковці, літератори, художники, письменники, актори. Також державні службовці й студенти. На території округу розташовується величезне студмістечко, що налічує до 7 тисяч студентів Львівської Політехніки. Зважаючи на цю строкатість, проблеми округа також є розмаїтими.
Вирішення яких проблем для вас є пріоритетом?
Я би окреслив два провідні напрямки – відновлення промислової потуги Львова та молодіжну політику. Львів колись був промисловим гігантом. Один лише «Електрон» за радянських часів забезпечував 4% ВВП України. Ще були ЛОРТА, завод телеграфної апаратури, ЛАЗ, Прикарпатпромарматура, Полярон, Мікроприлад, Львівприлад… Нічого цього немає. Добре, що в нас розвивається туризм, але я вважаю, що самого розвитку туризму недостатньо. У промисловості створюється додана вартість, тому відновлення промислових кластерів є надзвичайно важливим. Зрештою, критерієм існування влади, на мій погляд, має бути кількість створених робочих місць – передовсім у промисловості.
Робочі місця – це те, що передовсім хвилює й молодь.
Авжеж. Молодь – це та частина населення, яка будуватиме наше майбутнє, відтак, треба допомогти їй реалізувати свою творчу енергію. Причому, не десь за кордоном, а в Україні, у Львові. У зв’язку з цим я бачу декілька напрямків розвитку.
По-перше, я планую добиватися того, щоб коштом міського бюджету найбільш талановиті студенти щорічно відправлялися на навчання в найкращі навчальні заклади за кордоном. Передусім, з огляду на потребу відновлення промисловості, це стосується інженерних спеціальностей. Україна не завжди падатиме униз. Соціальні закони говорять, що є фази спаду й фази підйому. Професор Ярослав Грицак в одній зі своїх книжок написав, що Україні конче потрібно здійснити, як він це називає, жаб’ячий стрибок. Стрімкий якісний скачок. Це колосальне завдання, яке потребуватиме інноваційних підходів та креативності. Тож коли економіка почне рухатися у цьому напрямку, ми потребуватимемо молодих фахових інженерів світового рівня. Відтак, маємо відряджати студентів на навчання за кордон, фінансувати навчання, але з тією умовою, щоб вони були зобов’язані на підставі укладеного контракту повернутись додому й певний час тут відпрацювати. Привезти нову методологію, ноу-хау, знання. Це має створити рівень, до якого будуть тягнутися й місцеві виші.
По-друге, використовуючи власні можливості та зв’язки, я планую відкрити центр, що сприятиме молоді стартувати у бізнесі. Start-up-центр. Старатимуся залучити венчурних капіталістів, різні фонди та компанії, які займаються start-up’ами, щоб дати можливість підприємливим молодим людям отримати гранти.
Це стосуватиметься мешканців вашого округу чи міста загалом?
Міста загалом. По-третє, вважаю за необхідне підвищити рівень креативності соціального простору, в якому живуть наші молоді люди й студенти. З цією метою буду старатися самостійно фінансувати цікаві проекти. Планую створювати на конкурсних засадах групи молодих людей, яким давати можливість інвестувати нехай невеликі, але реальні гроші в проекти, які вони представлять на розгляд. По-четверте, обов’язково відкрию центр, в якому студенти зможуть отримати кваліфікований правовий консалтинг з метою унеможливлення або мінімізації зловживань з боку працедавців. Цей центр також надаватиме допомогу в складанні бізнес-планів, у пошуку інвестора під ці плани й так далі.
Ви довший час займалися підприємницькою діяльністю. Наскільки легко вести бізнес у Львові? Як далеко нам до суспільства рівних можливостей?
У Львові не все так просто. Можливо, не так погано, як це було у вашому рідному місті Донецьку, де практично не було середнього класу, чи в Харкові, де Гепа й Допа нараз віджимали підприємства. У Львові так само є випадки рейдерських захоплень, але, можливо, вони поки що не такі численні. З іншого боку, зареєструвати свій бізнес й отримати дозвіл на торгівлю, приміщення в оренду сьогодні дуже непросто. Спробуйте піти в управління комунального майна, скажіть, що маєте класний проект й хочете його започаткувати. Це практично нереально. Хіба що ви будете шукати інші ходи. На жаль, часто-густо у Львові реалізується принцип «друзям – все, ворогам – закон». Це вибірковість за політичним, кумівським принципами. Тим більше, що для підприємців важливий доступ до ресурсу, а у Львові він дуже обмежений. Промисловості – нуль. Фактично лишається сфера послуг і транспортно-логістична складова. Агросфера у Львівській області не сильно розвинена.
ІТ?
ІТ просто складно поставити в стійло. Воно дуже віртуальне. Ми можемо відправляти готову роботу пакетним файлом куди завгодно у світі. Якщо у мене на горищі сидить пара айтішників і щось робить, то проконтролювати їх практично неможливо. У традиційному підприємництві інша справа. Я, до речі, є прихильником того, щоб на базі ЖЕКів створити ТзОВи. Не ОСББ, які створюються зараз, а ТзОВи, які могли б заробляти на себе гроші. Наступного року з’явиться інститут управителів у будинках, і ці управителі могли б укладати із ТзОВами певні угоди на виконання робіт та надання послуг. Ці нові ЖЕКи, чи як вони називатимуться, матимуть змогу заробляти гроші із тим, щоб двірник отримував не 1400 гривень на місяць, а майстер – не 2400. Дати можливість кожному ЖЕКу створити маленьку мануфактуру. Один ЖЕК, наприклад, спеціалізувався би на деревообробці й надавав відповідні послуги. Інший мав би слюсарну майстерню, третій – бляхарню. Й так далі. Це значно підвищило б якість надання послуг і конкуренцію.
А тарифи?
Тарифи є надзвичайно непрозорі, ми не бачимо їхню структуру. Це в силах депутатів ЛМР – добиватися прозорості тарифів. Колективні звернення депутатів та тиск на Кабмін для відкриття структури, щоб можна було рахувати, яким чином зменшувати тарифи. Громада має достеменно знати, на що йдуть кошти, скільки викидається у повітря, скільки закопується на неізольовані труби. Тоді можна буде скласти якісний бізнес-план і запропонувати більш ефективну модель.
Що робити з страшенними корками у Львові?
Місто справді перевантажене, й це комплексна проблема. Це й проблема паркінгів, й проблема оптимізації транспортних розв’язок, й проблема транспортної схеми у Львові. У місті, на жаль, не побудовано жодного багатоповерхового паркінгу, немає жодного підземного паркінгу. Незважаючи на те, що про це багато років точаться розмови. Пам’ятаю, колись приїздили й швейцарські компанії, і скандинавські. Мали намір побудувати за власний кошт такі паркінги, але чомусь, поспілкувавшись з міською радою, бажання втратили. Вочевидь, через запах корупції та непрозорість. Слід повернутись до цього питання.
По-друге, на мою думку, потрібно збільшити питому вагу комунального транспорту й, відповідно, зменшити кількість приватних перевізників. Зараз перевізник забирає гроші в кишеню, й ніхто не знає, скільки продається квитків. В той же час він не ремонтує автобуси, люди дихають газами та хворіють на легеневі захворювання. В разі створення муніципального транспорту гроші будуть прозоро надходити у бюджет. Що стосується приватних перевізників, то потрібно створити конкурсні умови при одержанні ліцензій, врахувавши як технічні критерії, так і екологічні.
Ну й, нарешті, я переконаний, що треба рухатися у тому напрямку, щоби зробити заїзд у центральну частину міста (за винятком тих людей, які там проживають) оплачуваним, і то – недешево. Можна заїхати, але за таке задоволення необхідно платити. Є багато подібних прикладів. Приміром, в нічний час – в’їзд безкоштовний, вдень – купуй талон і заїжджай.
Як ви ставитеся до появи модерних будівель в історичній частині Львова? Наскільки барокова архітектура сполучається із сучасною? У Парижі, приміром, не побоялися спорудити скляну піраміду просто на подвір’ї Лувра…
Цікаве питання. Якщо приїхати у Відень, Лондон, Мюнхен, то ми справді можемо дуже часто побачити таке сусідство. Питання в фаховості рішень, фаховості проектантів і архітекторів, які це роблять. Категорично я не проти нових забудов у центральній частині міста. Але ж є архітектори й є Архітектори. Є люди смаку, а є люди несмаку. Часто людина без смаку є активною й не пропускає вперед талановитих людей. Інколи ми бачимо приклади споруд, як-от Укрсоцбанк, деякі пам’ятники (навіть не будемо їх перелічувати), які проектувалися людьми з дипломами, але, на жаль, без смаку, без відчуття львівської аури. Виходячи з цього, я вбачаю доцільним створення фахових громадських рад, які б об’єднували науковців і фахівців для обговорення всіх проектів. Оскільки виникає питання, хто будуть ці люди, можна шукати шляхи залучення й фахових західних спеціалістів. Австрійців, поляків, німців. Це можуть бути також львів’яни, українці, які вчитимуться у Відні, Лондоні й будуть повертатися сюди з новим баченням розв’язання цього питання. Відтак, є ще один варіант і, можливо, на цьому етапі він навіть був би більш правильний. Щоб не зробити гірше, варто тимчасово законсервувати ситуацію й піти шляхом відтворення фасадів, які були б органічні старій забудові.
До речі, щодо відновлення фасадів будинків у старій частині міста. Чи має місто гроші на це?
В бюджеті міста, як і країни в цілому, грошей катастрофічно бракує. Як на мене, фасад – це не найбільша з проблем (якщо, звісно, цей фасад не несе загрозу, приміром, обвалу балконів). З моєї точки зору, значно більшою проблемою є капітальні ремонти фундаментів, ремонти водостічної та каналізаційної систем, коли вода стікає з даху, дренує під фундамент, внаслідок чого іржавіють труби. В результаті вимивається ґрунт і будинки тріщать. Це коштовні роботи, й їх не сильно помітно. Тому популістично помалювати фасади, розказати, що все добре, звичайно, можливо, але будинок як тріщав, так і тріщить, балкони як валилися, так і валяться. Мені здається, що тут є питання, на що в першу чергу витрачати кошти. Очевидно, потрібно мірою можливостей ранжувати пам’ятки архітектури та знакові будівлі у Львові і в першу чергу постаратися відремонтувати їхні фундаменти та зміцнити каналізаційну систему та систему водовідведення.
Розмову вів Сергій Стуканов.
