Про ведмедів складено безліч легенд, а їхні образи стають тотемами, що означають силу, справедливість та мудрість.
Попри всю шану, найбільший хижак фауни України є зникаючим видом: близько 250 особин живе у природі й стільки ж поневолені людиною.
Історія ведмедів розпочинається ще 450 тис. років до наших днів. Ймовірним пращуром бурого клишоногого вважають ведмедя Денінгера. Тоді вони були набагато більшого розміру та міцнішої тілобудови, про що свідчать археологічні знахідки у світі, зокрема викопні рештки в кримських печерах. Зараз цей хижак мешкає в Українських Карпатах й поодинокі знахідки на півночі (Київська та Сумська області). До зниження популяції ведмедів призводить життєдіяльність людини, зокрема вирубка лісів, браконьєрство, турбування тварини в туристичний період та в сезон збирання грибів, ягід, недосконале законодавство у сфері зоозахисту, тощо.
Ведмеді одні із найкмітливіших тварин у світі. Вони вилазять на дерева, аби зірвати фрукти чи горіхи, шукають личинки комарів під камінням, ловлять річкову форель у стрімких гірських водах. Раціон бурих клишоногих всеїдних на 80% складається з овочів та фруктів, а решту - м'ясо та горіхи. Тому не дивуйтеся, що можете побачити ведмедя чи почути його голос, збираючи ягоди у зарослях. Хоч натрапити на нього, насправді, складно. Науковці, які досліджують життя тварин, часами витрачають на це тижні, а то й місяці. Ці хижаки одинаки та доволі сором'язливі, стараються уникати контакту з людьми.
Ведмеді витривалі: долають великі відстані у пошуках харчів. Так дорослі самці, шукаючи їжу після зимового сну, можуть робити в день переходи до 40 км, а самиці з ведмежатами - здебільшого до 10 км. Ведмедів можна зустріти у квітні-червні в період спарювання. Самка виношує потомство близько восьми місяців. Взимку у грудні-січні народжує їх лисуватими та сліпими вагою 450-550 грам. Самці є небезпечними для новонароджених і не беруть участі у їхньому розвитку. Три місяці ведмежата харчуються маминим молоком і два роки поруч із нею вчаться виживати у дикій природі.
На відміну від кажанів чи їжаків, ведмеді не залягають у зимову сплячку. У них радше глибокий зимовий сон, під час якого вони можуть прокидатися від зайвого шуму. Тому пройшовши попри барліг не сподівайтеся, що вас не почують. Не всі ведмеді і не всю зиму сплять. Зважаючи на кліматичні умови в Україні, клишоногих або їхні сліди можна побачити від листопада до лютого. Також глибокий сон ведмедя залежить від достатнього відкладення жиру та стану їх здоров'я. Ведмідь є заключним та важливим представником фауни та екосистеми загалом. До прикладу, з його послідом розповсюджується насіння різноманітних рослин.
Здавалося б очевидним, що хижій тварині місце в дикій природі. Та у ХХI столітті на цирковій арені чи біля ресторанів у тісних клітках люди утримують бурих ведмедів в жахливих умовах, здійснюючи часто психологічне та фізичне насилля.
Мати приватний звіринець із хижаками було звичним явищем серед заможних людей ще 4 тисячі років тому у Єгипті, Римі чи Сирій, про що свідчать дослідження. Купити ведмедя у мисливців коштувало великих грошей, дуже часто їх дарували з дипломатичними цілями, як обмін на певну угоду. Якщо глянути на ці ж тенденції, які збереглися крізь тисячоліття, то ми у поводженні із тваринами та умовами їх утримання застрягли десь в період заснування Афін. Бачення поводження із дикими тваринами почало змінюватися на початку XVII століття у Франції, а етичні засади сформувалися лише у 70-х роках минулого століття. Саме тому важливим елементом задля життя в гармонії із дикою природою є екологічна освіта людства.
Як вже згадувалося, в Україні у поганих умовах неволі живе половина популяції бурих ведмедів краю - близько 250 особин. Хижа тварина існує у клітках розміром 3-97 метрів квадратних. Якщо її утримують біля ресторану, то здебільшого вона їсть недоїдки після бенкетів, якщо на притравлювальній станції - то зелену траву ведмідь бачить лише тоді, коли на нього нацьковують мисливських собак. Часто тваринам зрізають кігті, видаляють зуби, напоюють алкоголем, аби притупити агресію. Ведмедя підвішують на сталевий ланцюг і спускають на нього псів безперервно по декілька годин. Тварина зазнає фізичних і моральних травм, які навіть не заліковують. У 2015 році використання ведмедя на притралювальних мисливських станціях було заборонене, але питання утримання ще досі не врегульовано.
Захистити бурого клишоногого в Україні можна, і врятувати з місць неволі також. Але для цього потрібне чітке законодавство і політична воля. Проте, усіх особин витягнути із жахливих умов неможливо, бо у нас недостатньо притулків та реабілітаційних центрів. Зараз в Україні їх тільки три.
За сприянням Міністерства екології та природних ресурсів України відкрили перший державний Центр реабілітації бурих ведмедів у НПП "Синевир" вісім років тому. Серед приватних є два: притулок "Біла скеля" за підтримки БФ "Збережи дикість" у селі Березівка біля Житомира та ВЕДМЕЖИЙ ПРИТУЛОК Домажир у селі Жорниська біля Львова.
Останній заснований Міжнародною зоозахисною організацією Four Paws (Австрія). Тут мешкає 10 клишоногих, врятованих здебільшого із притравлювальних станцій. Часто саме тут ведмеді роблять перші кроки на волі, торкаються лапами трави. Вони отримують професійний ветеринарний огляд та цілодобову опіку від доглядальників. Для них створені умови максимально наближені до природних: лісові вольєри, басейни, території збагачені різноманітними розвиваючими іграшками. Врятовані ведмеді залишаться у притулку до кінця свого життя, бо зазнавши неволі раніше, у дикій природі вони не виживуть.
Рятувальні операції вимагають великих людських та фінансових ресурсів. Активісти ведуть переговори з власником тварини місяцями, а то й роками. Опісля згоди група ветеринарів виїжджає до місця утримання тварини, там її після введення анестезії оглядають, роблять УЗД та перші стоматологічні знімки. Перевезення тварини до притулку, адаптація і реабілітація у адаптаційних вольєрах та підібраний раціон - все це є копіткою працею задля можливості тварини доживати віку гідно.
Притулки також мають наукову та просвітницьку мету. Тут ведуть журнали спостережень, де записують поведінку тварини в умовах неволі та в умовах, наближених до природних (наприклад, підготування барлогу до зимового сну). Також проводять екскурсії, під час яких відвідувачі дізнаються про бурих ведмедів та бачать наслідки жорстокого поводження з тваринами.
В ідеальному суспільстві найбільший хижак нашої України мав би жити у дикому лісі. Тоді такі притулки були б непотрібними, а похід у цирк без тварин - звичним явищем.
Джерело - Щотижневий спеціалізований бюлетень "Оцінки Впливу на Довкілля"
