Алексєй Міллер, голова «Газпрому», 7 червня заявив, що з Києва надійшов лист із проханням, аби Росія обігрівала Україну впродовж дев'яти наступних місяців: у другому півріччі 2016 – першому кварталі 2017 років.
У минулорічному «Посланні» президента України до Верховної Ради «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році» Петро Порошенко нахвалявся: «Ми не просто перезимували з теплом і світлом, а ще й «зіскочили», вперше за роки незалежності, з російської «газової голки». [...] Це зветься не словом, а ділом – енергетична безпека, диверсифікація».
Насправді, якщо не лукавити, то із газпромівських «голок» – безпосередньо газпромівської та реверсної європейсько-газпромівської – ми так і не «зіскочили», оскільки все одно купляємо російський газ, але з інших джерел та за іншою ціною.
Прем'єр-міністр України повідомив: уряд прийме політичне рішення і НАК «Нафтогаз» відновить співпрацю із «Газпром» при умові «правильної пропозиції». Якщо Девід Стамп нічого не наплутав, було сказано так: «But Groysman did not completely rule out buying supplies from Russia's Gazprom, saying his government would take a "political decision" if Gazprom made the right offer», – інформує агентство «Reuters».
Як фаховий дипломат, Порошенко відразу збагнув, що Міллер політично обіграв Гройсмана і Коболєва, і терміново відреагував у соцмережах: «Сьогодні не ми, як всі 22 роки історії України, ходили з протягнутою рукою і просили, чи не дасть нам країна-агресор трохи газу, а вже до нас стукають у двері і пропонують – чи не купили б ми трохи російського газу по конкурентній ціні».
Реакцію президента потрібно розуміти так: заява прем'єра Гройсмана для американського агентства, а також лист голови НАК «Нафтогаз України» Коболєва були відповіддю на пропозицію «Газпрому», щоб Україна придбала для опалювального періоду 2017 року той же російський газ, але не в Європі, а безпосередньо в Росії. Проте було пізно: у свідомості світової громадськості утвердився образ, який змоделювали російські ЗМІ – «Київ благає допомоги у Москви».
Щоправда, 12 червня глава Міненерго РФ Александр Новак доручив ТАСС повідомити, що Москва чекає на пропозицію від Києва, якщо попередньо оприлюднена ціна «Газпрому» ($177 за 1000 кубів газу) некомфортна. Кремлеві дуже залежить на цьому контракті: допоки Київ купляє газ у Москви, Україна перебуває в політичній орбіті Росії, а війна на Донбасі й захоплення Криму будуть представлені світовій громадськості як непорозуміння між сусідами, які й надалі справно між собою торгують. І більшість у це повірить.
Завершення газопромівської монополії
Повертаючись до твердження керівництва України щодо нівелювання політичної залежності від Кремля, нав'язуваної через газові контракти, можна констатувати: поки що відмовитись від російського газу можна лише за умов:
▪ збільшення власного видобутку природного газу;
▪ пришвидшення і розширення застосування імпортного скрапленого газу;
▪ нарощування альтернатив газовому опаленню.
А цілком відмовитись від реверсу російського газу з Європи в Україну можна буде лише через два-три роки, коли завершать будівництво газогіну «Baltic Pipe», незважаючи на диверсійні провокації Кремля у міжнародних водах Балтійського моря, а також ще одну південну альтернативу – «Eastring pipeline». У першому випадку Україна зможе отримувати норвезький дешевий газ через Польщу, а в другому буде технологічно безпосередньо залучена у балканський газовий хаб (Варна) для імпорту теж дешевого газу із Туркменістану, Азербайджану та Іраку.
До того часу, тобто у 2017-2018 роках, повинно завершитися і будівництво газогону-інтерконектора «Дроздовичі – Більче-Волиця», довжиною 110 км, через який в Україну можна буде постачати газ із кількох джерел через Польщу: із Литви, із Німеччини і самої Польщі. Водночас передбачено застосування інтерконектора для закачування і зберігання європейського газу в українських підземних сховищах у неопалювальний період. Технологічні потужності цього проекту становлять – прокачування 8,0 мільярдів кубів газу в рік у напрямку Польща-Україна, а також 7,0 мільярдів кубів газу в рік у напрямку Україна-Польща. Згодом потужності можна буде збільшити.
Ще один вагомий позитив для європейського енергетичного ринку створила італійська компанія «Eni», яка у 2015 році розвідала газові поклади біля берегів Єгипту, які за своїми запасами є найбільшими за всю історію газових розробок у Середземному морі. Родовище Zohr потенційно містить щонайменше 850 млрд кубів газу на площі 100 кв. кілометрів. У березні 2016 року фахівці «Eni» завершили випробування оціночної свердловини і заявили, що її потужність у добу може досягти 7 млн кубометрів газу, – інформує видання «Offshore Magazine».
Цінове лицемірство Кремля
Потрапивши у лещата ринкової конкуренції, «Газпром» уже заявив, що собівартість видобутку його газу є найнижчою у світі й становить $20 за 1000 кубів або 32 мільйони британських термічних одиниць. І це разом із податками, – наголосив 30 травня 2016 року Александр Медведєв, заступник Міллера, заохотивши у такий спосіб потенційних покупців звертатися до «Газпрому».
Головне газове родовище РФ – Західний Сибір, де сьогодні добувають 92% всього російського газу. Вартість газових вуглеводнів дешевша від добутої нафти у 4-6 разів, а вугілля – у 9-15 разів. Отож у прив'язці ціни газу до нафти нема логічного сенсу й економічної об'єктивності.
Головна газова магістраль «Уренгой-Помари-
На підставі даних із відкритих джерел можна зробити приблизний розрахунок комерційної вартості російського газу на кордоні з Україною.
3291 км : 100 км = 32,91 пункти фіксації або маркери. Заокруглимо їх до 33.
13,04 руб х 33 = 430,32 руб або $6,65
$20 + $6,65 = $26,65
Видобутий, оподаткований і доставлений газ із найголовнішого родовища РФ на український кордон становить $26,65 за 1000 кубів або 32 мільйони BTU. Далі до цієї ціни потрібно додати маржу прибутку, на яку розраховує «Газпром». Маржа прибутковості для китайського газогону «Сила Сибіру» закладена на рівні 11%. Якщо йти за аналогією, що газогін «Уренгой-Помари-
Принагідно варто зазначити, що маржа «Газпрому» на перепродажі туркменського газу в Європу (це було до розірвання газового контракту від 2003 року між Москвою і Ашгабадом) з економічної точки зору була фантастичною: газ у туркменів купляли по $24-26, а продавали його в Європу по $150-160 за 1000 кубів.
Так само і сьогодні «Газпром» інакше обраховує собівартість й прибутковість свого продукту. По-перше, він нехтує розпорядженням Федеральної служби тарифів РФ (13,04 руб. за 1000 куб. метрів газу на 100 км), а закладає 59 рублів за 1000 кубів, транспортованих на відстань 100 км. До цієї ціни «Газпром» додає ПДВ, яке є анахронізмом (купляючи будь-що покупець не створює для себе прибутку), експортне мито, податок на видобуток корисних копалин, інвестиції у подальший розвиток родовищ, інвестиції у технічне переоснащення «Газпрому» тощо. У підсумку виходить $130 за 1000 кубів газу.
Отже, пропонуючи Україні купувати газ по $177 за 1000 кубів газу, «Газпром» хоче не лише перекласти на плечі українців утримання Путіна та його близького оточення, але й додатково стягти $47 на підтримування кормової бази для решту свого населення. Навіть у найкращі для України роки, коли завдяки Леонідові Кучмі діяла Міжурядова газова угода (Україна-Росія) від 15 листопада 2001 року, ціна газу для України становила $50 за 1000 кубів при собівартості його видобутку $4 за 1000 кубів.
Згідно з даними МВФ, сьогодні ціна російського газу на кордоні Німеччини становить $128 за 1000 кубометрів. Якщо для України також застосувати газпромівську формулу розрахунку вартості газу для Німеччини, тоді на українському кордоні ціна російського газу не повинна перевищувати $93,28 за 1000 кубів. А якщо взяти до уваги, що в Німеччину «Газпром» постачає газ, який має на 11% більше калорійності, тоді реальна ціна на українському кордоні повинна становити $83,05. Білоруси, наприклад, також порахували газпромівську пропозицію і вважають, що на їхньому кордоні справедлива економічна ціна російського газу не повинна перевищувати $73,00 за 1000 кубів.
Нема і гарантій, що у разі відновлення постачання вуглеводнів із РФ, «Газпром» не буде прокачувати газову суміш із калорійністю на 14-16% нижчою від європейської, а також, що не буде брати для розрахунку температуру 20°С для визначення обсягів прокачаного продукту, а не 0°С, як передбачено стандартами.
Ярослав Левків
