Вікіпедія каже, що в Україні вирощують лише три сорти гарбузів: звичайний, великоплідний та волоський. Волинянка Наталія Боярчук ось уже близько десяти років ламає стереотипи, вирощуючи понад 50 сортів гарбузів і 70 видів родини гарбузових. Пані Наталя своєю працею доводить, що сторінка у Вікіпедії потребує конкретного оновлення даних.
Усе почалося з губки
Наталія Боярчук розповідає, що понад десять років тому зацікавилася люфою. Це трав’яниста рослина гарбузових, яку після обробки можна використовувати як губку для миття посуду чи для бані.
«Моя справа почалася із люфи приблизно десять років тому. Я вирішила посадити, щоб використовувати мочалку, а коли люфа дозріла, я побачила, що є насінини. Я їх дістала і почала садити», - розповідає пані Наталя.
До речі, спектр вжитку люфи – дуже широкий. Сік використовують як природний засіб від жовтяниці. Насіння люфи містить понад 25% олії, придатної для технічного вжитку.
«Я живу у сільській місцевості, тому до роботи на землі привчена змалечку. Ми з чоловіком і раніше садили город, проте зараз робота зовсім інша. Наші троє синів допомагають із важкою працею, чоловік щовесни готує ґрунт, решту усе роблю сама. У мене 5 ділянок по 8 сотих. Вони навіть знаходяться в різних селах. Це територі,я на якій я працюю.
Ідея вирощувати різні сорти гарбузів прийшла не відразу. Після люфи люди мене просили порадити їм щось для діабетиків, для тих, хто на дієті. Мені стало цікаво, а як же ж інші сорти? І тоді я стала ставити питання, які б гарбузи підійшли. Моє здивування було великим, коли я натрапляла на ті, якими можна, приміром, замінити картоплю. Для тих, хто на дієті, я натрапила на сорт Бенінказа тайська довга з родини гарбузових. Тайці її обожнюють і в медицині та дієтичному харчуванні. Багато, хто просив гарбуз для діток, щоб був солодкий, але не пахнув гарбузом. Бо деякі діти не сприймають запах гарбуза. Тепер селекціоную різні овочі, зокрема маю солідну колекцію гарбузів.
Якщо починаєш вивчати цей напрямок, то заглиблюєшся в тему усе більше і більше. Інтернет – це шалені знання, там сила-силенна інформації не лише української, а й закордонної. Ось таким чином я віднайшла усі ці сорти. Багато захожу на англомовні сайти, шукаю читаю, перекладаю. Доречі, я вирощую те, що можна спожити, декоративні види уникаю, щоб не перезапилилися.
Якщо взяти загальну кількість зібраної колекції, то маю близько 50 сортів лише гарбузів. А родина гарбузових включає в себе кабачки й патисони, різні екзотичні рослини, мелотрію, ківано, момордіку (китайський гіркий гарбуз) - це все родина гарбузових. Навіть та сама люфа - теж родина гарбузових. Гарбузових у моїй колекції понад сімдесят.
Щоб убезпечити гарбузове перезапилення, я вирощую солодкі сорти виключно біля солодких, а сквоші біля сквошів. Сквош - це сорти, які мають смак подібні до картоплі та готуються за картопляними рецептами. Вони повинні вирощуватися окремо, бо якщо вони перезапиляться із солодкими, то солодкі втратять свій солод.
Тобто неможливо посадити щороку все зразу. А щоб убезпечити перезапилення, я свої сорти саджу на різних ділянках і вони розташовані далеко один від одного і, знаєте, мені дуже пощастило. Наші сусіди по городах абсолютно нічого не вирощують, бо якби сусідки вирощували кормові гарбузи, то в мене все перезапилювалося», - розповідає селекціонерка.
Чужому научайтесь і свого не цурайтесь
Із давніх-давен українці славилися своєю працьовитістю, а особливо, любов’ю до землі. Адже земля і годувала, і одягала, і лікувала.
Пані Наталія розповідає, що гарбуз любили ще наші прапрабабусі.
«Наші бабусі-прабабусі традиційно садили твердошкірі гарбузи. Це ті, з яких видобували насіння, а сам гарбуз згодовували худобі. Селекція пішла дуже далеко і тепер бачите, яке різноманіття гарбузів можна виростити на городі. А потім стали садити солодкі, як груша, сорти. Тому той вид в народі називають грушею, але це не один сорт. З нього варять кашу.
А колись давним-давно варили кашу зі звичайного гарбуза, і вона була не такою солодкою. Зараз селекціонери вивели безліч солодких сортів, вони занесені у реєстр в інституті насінництва. Деяким видам по 30 років. Раніше не було такого різноманіття, але гарбуз завжди був у пошані», - розповідає Наталія Боярчук.
Корисна ягода
Попри те, що гарбуз майже на 90% склaдається з вoди, у ньому поєднані безліч корисних речовин, вітамінів і мікроелементів.
Гарбуз - чемпіон за вмістом заліза. В його м’якоті знаходиться рідкісний вітамін Т, необхідний людям з анемією і гемофілією. Карнітин бере активну участь в транспортуванні жирних кислот, зберігаючи в клітинах глікоген, і цим захищаючи від атеросклерозу. Незаперечна користь гарбуза для гіпертоніків: його антиоксидантні властивості, здатність чистити організм від холестерину і токсинів сприяють нормалізації кров’яного тиску. Ще наші предки використовували гарбуз як ліки при порушеннях сну і запаленнях. Відомі також його сечогінні властивості та здатність підвищувати імунітет.
«Також користь гарбуза полягає у його великому вмісті бета-каротину та вітаміну А. Але його треба вживати з додаванням масла, олії. Бо вітамін А розчиняється лише в жирному середовищі. Якщо ми зваримо кашу з рисом і гарбузом буде мінімальна користь зі страви. Треба у кашу додати масла. Гарбуз добре очищає кишківник. В деяких сортах, особливо фіцефалія, бенінказа тайська – у них є харчові волокна. Завдяки яким швидше приходить відчуття ситості та довго не хочеться їсти. Волокна довго розчіплюються. Гарбуз вважається дієтичним продуктом, але все залежить від приготування. Якщо ми його насмажимо, він не буде дієтичним, лише коли його відпарити, запекти, в духовці буде користь. Якщо його запекти з фаршем, то страва виходить дієтична. Звісно, якщо фарш не зі свинини, а курячий», - розповідає пані Наталія.
Термін придатності – 3 роки
«Допустимо посадити на ділянці солодкі, суто мускатні сорти. Тоді гарбуз може взяти в сусіда смужку на шкірці, але він залишиться солодким, смачним і буде відповідати сортотипу. Є деякі сорти, які можна садити будь-де. Вони апріорі не перезапилюються. Це фіцефалія. Цей гарбуз зберігається три роки. І в мене в наявності є ще урожай 2019-го року – 22 штуки, 2020-го року – до 30 штук, і, звісно, 2021 року. Ці гарбузи лежать три роки та не перезапилюються ні з ким, їх можна садити будь-де. Вони не псуються.
В них така шкірка, яку потрібно рубати сокирою. Я її розрізати не можу, надрубую кухонною сокирою. Шкірка твердіша за кору дерева, товщиною близько 4 мм. Якщо ложкою вибрати м'якуш цього гарбуза, то залишається така посудина. І завдяки цій шкірці гарбуз добре зберігається. Так само і бенінказа тайська. Види бенінказа довга і кругла. Їх також можна вирощувати між будь-якими гарбузами», - говорить жінка.
Успіх у розсаді
Жінка додає, що прагне досягти успіху у дозріванні насіння, але не всі сорти на Волині дозрівають повністю на городі.
«Зазвичай, коли ранні заморозки, буває так, що у перших числах вересня уже приморозило, а далі знову тепло. То сорти, які мають довгий термін дозрівання, вирощую через розсаду, щоб дозріло насіння. І через розсаду я вирощую всі нові, які купую. Бо буває таке, що насіння дуже дороге. Минулого року я купила за 5 євро 5 насінин, то, звичайно ж, я буду вирощувати через розсаду, а не зарию в землю і не буду знати, яка його подальша доля. Є такі сорти, приміром бенінказа, в нього, як камінчик, - дуже тверде. Багато людей, включно зі мною, не знали, чого воно так погано проростає. Я три роки досліджувала це питання. А виявляється, цю насінину треба привідкрити. Через це вона і в розсаді, і на городі погано проростає, бо закрита. І чомусь цієї інформації в мережі інтернет я не знайшла. Доки сама не додумалась. Ну логічно, якщо насінина тверда, як камінь – треба їй допомогти.
Землю для розсади я роблю сама. Не те щоб я не довіряла конкретним виробникам, просто ми люди із села, і кожного покупного ґрунту ти не можеш зробити аналіз, що виробник туди додав. Успіх хорошої розсади та майбутнього урожаю залежить від того, як рослинка стартане, тобто з дитинства, як я кажу. Скільки вона візьме здоров’я з дитинства, такий потенціал вона матиме в процесі росту. Якщо посіяти розсаду у покупний ґрунт, він є однотипний, нічого з цього доброго не буде. Звісно, я купую ґрунт. У дуже великих кількостях. Але я ніколи не купую одного виробника. Один виробник робить заміс один, другий виробник – інший.
Я поєдную і додаю перепрілий компост, якому повинно бути не менше п’яти років. Цей компост я обов’язково дезінфікую дуже цікавим методом: пропарюю на газу у величезній мисці. У мене є спеціальна здоровенна миска на 20 л і я там пропарюю. Розсадою ми займаємося в кінці січня на початку лютого, тому коли в будинок заносиш розсаду, в ґрунті з компостом є личинки, яйця різних комах, вони в теплі просинаються і розвиваються.
По-перше, по хаті літає комашня, по-друге, для рослин не потрібно, коли розмножуються різні черв’ячки вони будуть під’їдати молоденькі рослинки. Виробники також дезінфікують, правда я не знаю, яким методом. Я для себе винайшла найкращий. Також додаю в ґрунт кальцій, який потрібний багатьом рослинам, фосфор. Кальцій я видобуваю із яєчних шкаралуп, їх я збираю цілий рік. У моїй родині ніхто шкаралупу не викидає, всі знають, що треба принести мені. Я її висушую, змелюю на порошок і додаю у заміс ґрунту. А ще додаю золу. Це природне міндобриво, а також агроперліт», - додає Наталія Боярчук.
Вертикальне вирощування
Пані Наталія уже багато років практикує вертикальне вирощування. Каже, що це і практично, і гарно.
«Оскільки землі біля будинку мало, а в полі все не посадиш – то це чудова альтернатива. Я використовую кожен квадратний сантиметр своєї ділянки. Рослини вирощую на шпалерах. Шпалери – це опори із металу чи дерева для в’юнких рослин. Їх розташовую на сонячній стороні. Так набагато зручніше, оскільки одна рослина в середньому займає 2 квадратні метри на землі, а коли росте вгору – то майже нічого та у підніжжя опори можна посадити ще щось, приміром, баклажани. До речі, чим вища шпалера – тим краще. Рослина росте доти, доки має куди лізти. Вона росте, поки не змерзне. Як тільки закінчується шпалера, вона загинається і сама вершкується.
А ще - я не викорчовую сухі дерева. От, приміром, у мене пропав персик, я його не прибрала – це готовий каркас, навколо якого посадила вігну – китайську квасолю. Вона має довгі стручки, які я обсаджую по колу. Уявляєте, яка краса виходить», - каже селекціонерка.
Смачного!
Коли говоримо про гарбуз, не можна оминути його пряме призначення – це здорова і корисна їжа. Чого тільки з нього не готують. Кaші з додаванням круп або без них, гaрячі стрaви з м'ясом, тушкованими овочaми, зеленню або грибами. Супи, запікaнки, начинки для пирогів, рaвіолі, млинців. Гарбуз маринують, сушать, морозять. Наталія Боярчук як ніхто розуміється у гарбузовій кухні.
«У всіх поняття «гарбуз» – це або твердошкірий, або на кашу. А коли люди бачать мою виставку, де представлено безліч видів у сирому вигляді, то неймовірно дивуються. Куштують і питають, а що – його можна їсти сирим? На одній із таких виставок люди дегустували та голосували, який найсмачніший. І всі зійшлися на тому, що всі гарбузи смачні. Кожен по-своєму. Той солодкий, а той з горіховим присмаком, а той солонуватий. Ще гостей здивував гарбуз сорту макаронний варшавський. Цей сорт має довге волокно, схоже на вермішель. Розрізаєте, видаляєте насіння, відварюєте і виделкою виймаєте м'якуш, додаєте масла, солите і назад в шкарлупу – от вам і готова страва. Ви ніколи не вгадаєте, що це гарбуз. Нема класичного запаху і смаку гарбуза. Є фруктовий присмак.
От нещодавно готувала 14 страв із гарбуза. Вигадала цілий марафон. Суть якого полягала в тому, щоб приготувати якомога більше страв лише з гарбуза. Тобто не використовуючи інші овочі чи фрукти.
Загалом я використала такі продукти: гарбуз (різних сортів), яйця, борошно, розпушувач, молоко, сметану, твердий сир, сосиски, м’ясний фарш, соняшникову олію, селянське масло, сушену зелень та прянощі. Ось і все, ніяких інших овочів.
Насправді з гарбуза можна приготувати безліч страв, за умови, якщо у вас є різні сорти. Мало хто знає, що існують сорти, які можна готувати за картопляними рецептами. З них можна готувати деруни, запіканки з м‘ясом, смажити, варити супчики та багато чого іншого, - розповідає Наталія Боярчук.
Та додає, що коли кохаєшся в улюбленій справі, то все задумане вдається, а фантазія видає неймовірні рішення.
Підготували Вадим та Анна Панафідіни
