Відповідь на це запитання надав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14 липня 2021 року №1-2021(Справа № 1-179/2019(4094/19).
Досліджуючи твердження в конституційному поданні про наявність у законі про державну мову приписів дискримінаційного характеру щодо "російськомовних громадян", Конституційний Суд України зауважив:
Значна частина тих громадян України, які переважно або в певних комунікативних ситуаціях послуговуються російською мовою, водночас володіє і українською та застосовує її, коли це є доречним. У побутовому спілкуванні, а нерідко й у діловому, відбувається перемикання мовних кодів особистості - перехід з української мови спілкування на російську або навпаки. Пропорція активного використання кожної з цих мов у різних ділянках їх застосування, у різних комунікативних ситуаціях є величиною змінною. Виокремити "російськомовних громадян" України як соціально-демографічну групу неможливо. Фактично громадяни України здебільшого досі володіють російською мовою, а на час проголошення незалежності України - 24 серпня 1991 року - нею володіли майже всі громадяни України з огляду на функціонування російської мови в Союзі Радянських Соціалістичних Республік як офіційної. Слід брати до уваги те, що штучне творення в Україні "російськомовних громадян" є результатом тривалої політики зросійщення не тільки етнічних українців, а й представників різних національних меншин. …
Нині всі раніше "російськомовні громадяни" України дедалі більше стають активно або пасивно українськомовними (а в багатьох комунікативних ситуаціях - виключно українськомовними), а частина з них - також кримськотатарськомовними, польськомовними, білоруськомовними, угорськомовними, румунськомовними, болгарськомовними тощо. У контексті порушеного в конституційному поданні питання істотно важливим є те, що "російськомовні громадяни" України не становлять одноцільної соціальної одиниці - такої, що як група осіб (коло осіб) має право на юридичний захист як етнічна або мовна одиниця (група), а є політичним конструктом, а не юридичною категорією, на яку може поширюватися режим юридичного захисту, гарантований відповідними приписами Конституції України та інструментів міжнародного права. Словосполука "російськомовні громадяни" є виразом зі сфери політичної риторики, що перейшов у побутове використання, проте йому бракує не тільки юридичної, а й семантичної визначеності.
…Конституційний Суд України дійшов висновку, що теза авторів клопотання про дискримінацію "російськомовних громадян" є юридично неспроможною.
…Влада Російської Федерації використовує російську мову як один із інструментів геополітичної експансії, унаслідок чого створено загрозу загострення міжетнічних стосунків. Мовне питання від початку постання України як незалежної держави є одним із головних у веденні Російською Федерацією гібридної війни проти України. Трагічні наслідки таких дій з боку Російської Федерації для нашої держави виявилися в збройній агресії проти України, коли Російська Федерація здійснила окупацію частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також в Донецькій та Луганській областях з утратою Україною на цій частині території свого суверенітету.”
Також беручи до уваги, що російська федерація, приймаючи закони щодо визнання громадян України, що вільно володіють російською мовою, носіями російської мови, і на цій підставі спростила набуття ними російського громадянства, Конституційний Суд України зауважив, що “наведене російське законодавче регулювання є завуальованим втручанням у внутрішні справи України. У такий спосіб здійснюється інструменталізація політичного конструкту "російськомовне населення" України з метою перетворення його на геополітичну зброю та знаряддя відновлення імперії, реалізація чого становить небезпеку для української державності”.
Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь заявив: “Конституційний Суд всебічно дослідив ситуацію і визначив, що в Україні не може бути окремих прав для “російськомовних громадян”, оскільки немає такої юридичної категорії, як “російськомовні громадяни” чи “російськомовне населення” України. Є громадяни України, які більшою чи меншою мірою володіють російською мовою. До здобуття незалежності практично все населення України володіло російською мовою.
Вважаю, що українцям варто уникати використання словосполук “російськомовне населення”, “російськомовні громадяни”, “російськомовні мешканці України”, оскільки вони є нічим іншим, ніж пропагандистським політичний конструктом, вигаданим росією для обґрунтування нищення України і геноциду українців”.
