Очевидно, що новій владі потрібні великі міста. Найперше Київ, Харків, Одеса. Інколи до цього переліку додають Львів та Дніпро.
Однак, розмови про ймовірні дострокові місцеві вибори наразі вщухли. Перезапуск місцевого рівня влади як пропозиція прозвучав одразу ж після парламентських. Спочатку прогнозували осінь, згодом були розмови лише про вибори в Києві, тепер це питання відтермінували як мінімум до весни наступного року.
У самій команді Зеленського немає консенсусу щодо дати місцевих виборів. У Офісі Президента кажуть, що її як такої ще немає, а заступник фракції «Слуга народу» Корнієнко стверджує: вибори будуть у квітні або травні. Проте львівські політики не стали чекати конкретніших заяв, а розпочинають, якщо не кампанію, так підготовку до неї, вже зараз.
Ми спробували підбити підсумки останніх подій у Львові та спрогнозувати приблизну картину на наступних виборах мера.
Екс-губернатора замість чинного мера
Чутки про те, Володимир Квурт не йтиме на мерські вибори знаходять підтвердження з дуже різних джерел. Так само і підтверджуються розмови про те, що замість нього кандидуватиме Олег Синютка, колишній голова ЛОДА. Причин такого рокірування кілька. Очевидно, що якщо порівнювати Синютку та Квурта, то на старті шанси вищі в першого. Хоч і Олег Михайлович останні кілька років був у конфлікті з мером Садовим, зокрема в форматі медійної війни, він залишається доволі знаним серед міського населення. Крім того, останнім часом Синютка почав зустрічатися з мешканцями спальних районів. Що є нічим іншим, як класичним елементом мерської (ну або мажоритарної) кампанії. Невипадково перші зустрічі Синютка проводив у мікрорайоні Левандівка, що входить до 116 округу. На цих виборах перемогу там здобув однопартієць ексгубернатора Микола Княжицький. Їх доволі часто можна побачити разом у парламенті, на публічних заходах, під час урочистостей і т.д., що не дивно. Адже для Олега Синютки дружба із Княжицьким очевидно на руку. Останній у великій політиці вже дуже давно, обріс різноманітними зв'язками та – ключове – зберігає контроль над телеканалом «Еспресо». Розповідати про вплив телевізора на виборах, гадаємо, не варто.
Що стосується Володимира Квурта, то, очевидно, що його шанси на мерство у Львові були оцінені як низькі та нереалістичні. І рішення про відмову від боротьби за Ратушу могли назріти ще влітку, після парламентських виборів. Квурт, нагадаємо, посів на своєму окрузі лише третє місце, поступившись Піпі та Михальчишину, які володіли значно меншими ресурсами – як медійними, так і фінансовими. Що найцікавіше, навіть у Винниках Володимир Квурт не мав колосальної підтримки. Тож з його боку логічно було б спокійно обратися на ще один термін у Винниках, аніж йти на ризиковані вибори Львова та розгромно їх програти.
Оцінювати шанси Олега Синютки поки що рано. Як мінімум через те, що до виборів щонайменше пів року. Проте наші джерела повідомляють, що за внутрішньою соціологією, яку роблять для себе політичні партії та штаби, у ексгубернатора 12% підтримки в місті.
Покер Садового?
Попри те, що Андрій Садовий неодноразово заявляв, що не балотуватиметься в мери міста, списувати його з рахунків було б неправильно. По-перше, таке він говорив до виборів. Тоді мер Львова плекав надії на успіх партії, що б дало йому якусь посаду. Але результат Садового та «Самопомочі» на виборах був в межах статистичної похибки, тому ми переконані, що свою позицію мер Львова вже переглянув. По-друге, йому не обов’язково продовжувати публічну політичну кар’єру. Достатньо поділитися залишками свого впливу з іншим, зручним для нього претендентом в мери, отримавши натомість квоти на ключові посади або якісь інші «плюси» від такої угоди.
Незважаючи на шквал критики Садовий беззаперечно буде одним із фаворитів мерської гонитви. Принаймні наразі таким є при всій розмитості планів інших кандидатів. Чи зможе він стати мером вчетверте? Так, втім за умови наявності двох-трьох кандидатів з приблизно рівними шансам, які перетягуватимуть один в одного голоси. Характерно, що за 13 років керування містом у Садового ніколи не було сильного конкурента чи партійної опозиції в Ратуші. Цю ж думку підтвердив у нещодавньому інтерв’ю Гал-інфо львівський політолог Олексій Роговик. Простіше кажучи, здолати Садового зможе єдиний сильний конкурент, а не кілька серйозних.
Кандидат від «нових облич»
Чутки про похід Ярослава Рущишина в мери Львова з’явились одразу ж після його перемоги на парламентських виборах. Остаточно вони підтвердились буквально кілька днів тому з уст самого Рущишина в інтерв’ю Роману Скрипіну. І це, до слова, ледь не єдине його велике публічне інтерв’ю з часів виборів.
Недарма у підзаголовку словосполучення «нових облич» взяте у лапки, тому що дати такий статус Рущишину можна лише з великою натяжкою. Великої публічної політики в його житті не було, тим не менш Рущишин встиг засвітитися в кількох політичних таборах. З 2006 до 2010 року він був депутатом облради від «Нашої України», а до цього довіреною особою Ющенка на президентських виборах. Після Революції Гідності низка громадських організації та культурних діячів Львівщини звертались до Порошенка з проханням призначити Рущишина головою ЛОДА. Він же й був довіреною особою Порошенка на виборах Президента-2019. Далі, як сам зізнався Рущиниш, його кандидатуру на посаду голови ЛОДА розглядали вже в команді Зеленського. Ну і останнє місце, де засвітився Рущишин, це новостворена партія «Голос», від якої він пройшов до парламенту по 117-ому окрузі.
Одразу після виборів у Рущишина почались проблеми: на його фабриках виникли труднощі із зарплатами працівникам, а сам депутат, як повідомляли джерела, довго не міг втягнутися в роботу законотворця. Цілком імовірно, що останнє якраз і стало однією з причин походу в мери. Оскільки, навіть знайшовши своє місце в Раді, отримати хоч якісь важелі впливу в умовах монобільшості «Слуги народу», Рущишину, та й усім іншим депутатам умовної опозиції, буде складно або практично неможливо.
Які плани в Рущишина? Наразі він очолює львівський осередок «Голосу», паралельно з яким існує і осередок Української галицької партії. У цих політсил який не який союз, тому обом необхідно буде обговорити формат участі в місцевих та мерських виборах. Очевидно, що УГП має кращу партійну структуру, та, ймовірно, хтось з їхніх партійців матиме мерські амбіції, а «Голос» має значно вищу впізнаваність та поки що хороший рейтинг на Заході та, Львівщині зокрема. Скласти ці доданки теоретично має бути просто, тому Рущинин може розраховувати на Українську галицьку партію.
У вищезгаданому інтерв’ю він розповів, що планує «побудувати широку коаліцію на вибори з різними середовищами Львова». До неї ввійдуть однозначно «Голос» та УГП, а щодо «Слуги народу» та «Європейської Солідарності» Рущишин заявив, що має «моральне право» говорити з ними про підтримку, оскільки з одного боку, був довіреною особою Порошенка, а з іншого, розглядався як губернатор Львівщини від Зеленського. Щодо «Батьківщини», то Рущишин не знає, з ким із партійних говорити у Львові.
Плани в Рущишина справді грандіозні. Чи вийде їх реалізувати? Сумнівно. Як мінімум, через те, що об’єднати навколо себе «Слугу народу» та ЄС, м’яко кажучи, малоперспективно. Крім того, кожна партія захоче висунути свого кандидата. Тож домовитись вийде далеко не з усіма. І не варто забувати також про впливові фінансові групи Львівщини, яким небайдуже, хто стане наступним мером. Однозначно Рущишин може розраховувати на підтримку УГП та інтелігенції з «навколоУКУшного» середовища. Загалом плани амбіційні, залишається спостерігати за їх здійсненням або, навпаки, провалом.
Інші кандидати
Також не варто списувати з рахунків кандидата від націоналістів. Поки що ніхто з них не демонструє ознак передвиборчої кампанії та не робить жодних заяв-натяків. Приблизно однаково «світяться» в телевізорі Любомир Мельничук – керівник львівської міської «Свободи» та Руслан Кошулинський – колишній віце-спікер та екс-кандидат у президенти. Жоден з них не є новим обличчям, втім націоналісти вміють мобілізовувати електорат, як це зробив Кошулинський на минулих виборах мера Львова. Щось подібне зробив Юрій Михальчишин (який не втомлюється відмежовуватись від «Свободи») на мажоритарному окрузі №115. Не будучи активним політиком кілька років, він зумів за короткий час зіграти на патріотичних почуттях та посів друге місце, обігнавши досвідченіших та «багатших» політиків.
З великою імовірністю у виборах мера візьме участь Ігор Васюник. Він вже робив таку спробу в 2015 році, втім запам’ятався не результатом, а комічною кампанією про «два Львова» та Ніла Армстронга. На парламенських виборах цього року Васюник вирішив нікуди не висуватись. Мабуть, з метою збереження сил та коштів.
Ще одним претендентом на посаду очільника Львова може стати колишній заступник голови обласної ради Володимир Гірняк. На минулих виборах міського голови він показав непогані 11% та посів третє місце. Цього разу Гірняк може запросто розвернути скандал зі звільнення на свою користь та вийти в образі захисника міста від братів Дубневичів.
Крім згаданих осіб, стандартно буде ще дюжина маловідомих, нерейтингових або технічних кандидатів. Їхня роль або засвітитись, або зіграти на користь сильніших кандидатів. Проте головна боротьба точитиметься поміж нинішнім мером, Олегом Синюткою та Ярославом Рущишиним. Питання відкрите щодо кандидатів від «Свободи» та «Слуги народу», які з легкістю включаться у боротьбу за львівський престол.
Наостанок
Нещодавно велику сім’ю львівських ЗМІ поповнили два нових інтернет-видання, що з’явились після парламентських виборів.
За інформацією джерел, фінансуванням одного ресурсу займається власник Галицького ринку Юрій Путас. У минулому він був депутатом міської ради від партії «Духовна Україна» та робив спробу балотуватися до ЛМР знову у 2015 році від «Громадянської позиції». Втім, напередодні виборів Путас відкликав свою кандидатуру. Чи не свідчить це про те, що бізнесмен збирається повернутись у велику політику?
Другим ЗМІ опікуються, члени партії УКРОП, зокрема Тарас Батенко. Сайт за час свого короткого існування (відкрився на початку вересня) випустив майже 10 матеріалів, де інфоприводом є висловлювання або дії члена УКРОПу Батенка. Це може свідчити про те, що хтось з оточення партії, швидше за все, розраховує на певний результат. Якщо не на мерських, то на місцевих виборах. Втім, говорити про участь партії УКРОП як такої – складно, оскільки цей проект почав занепадати ще на початку цього року.
