Слухай онлайн
Політика

Мовчання влади вбиває, - Михайло Хміль

Про загрози та виклики, які постануть перед новим парламентом, Гал-інфо поспілкувалося із народним депутатом, кандидатом у нардепи по округу №115 Михайлом Хмілем.
Михайло Хміль. Фото гал-інфо. Олена Ляхович
Михайло Хміль. Фото гал-інфо. Олена Ляхович
Михайло Хміль. Фото гал-інфо. Олена Ляхович
Михайло Хміль. Фото гал-інфо. Олена Ляхович
Михайло Хміль. Фото гал-інфо. Олена Ляхович
Михайло Хміль. Фото гал-інфо. Олена Ляхович
1/3

Дострокові парламентські вибори в Україні відбуватимуться на фоні міжнародних подій – повернення Росії до ПАРЄ та повзучого реваншу проросійських сил.

З огляду на останні події, рішення ПАРЄ, перейменування уже «декомунізованих» вулиць і проспектів, намір колишніх регіоналів скасувати закон про державну мову, чи можна говорити сьогодні про демонтаж держави та проросійський реванш?

Певні побоювання, які є у людей, і про які вже зараз почали говорити публічно в експертному середовищі, мають підстави. Є реальні кроки нової влади, які дають підстави остерігатися, що досягнення, які ми здобули за п’ять років, можуть бути поставлені під сумнів. Здача інтересів не відбудеться одномоментно. Реванш не буде відбуватися публічно: на стадіонах, чи манежах. Це може відбуватися кулуарно і до цього треба бути готовим. Зараз є панівний тренд на нові обличчя та нових політиків, але важливо, щоб за спинами цих нових облич свої кулуарні інтереси не вирішували ляльководи. Ми не бачимо реальних фундаторів тих політичних сил і не знаємо, хто насправді у них замовляє музику.

Тому виклики дуже серйозні. Зараз той час, коли в парламенті мають бути перевірені люди, які загартовані протистоянням банді Януковича, які не допустили скочення країни в бік Російської Федерації та відмови від європейського орієнтиру.

На жаль, від нової влади на чолі з новообраним президентом є реальні кроки, які викликають занепокоєння. З останніх резонансних подій – це повернення РФ повноцінним членом ПАРЄ. Як би ми критично не ставилися до попереднього президента, але цей тренд єдності був збережений. Антипутінська коаліція діяла більш злагоджено. Наразі ми бачимо, що навіть візити президента у Францію та Німеччину не дали результатів, адже їх парламентарі голосували за повернення російської делегації. Варто наголосити, що з боку Росії не було виконано жодних умов, на підставі яких вони колись були позбавлення членства в ПАРЄ. Прикро, але мусимо визнати, що у міжнародній політиці це була перемога нашого ворога над принципами демократичного існування країн ЄС.

Яка ваша позиція щодо відведення військ на Донбасі? У суспільстві з цього приводу були різні думки. Дехто заявляв, що це початок капітуляції? Чим ми готові поступитися заради досягнення миру?

Мир будь-якою ціною – це теза Путіна та теза Медведчука, яку нав’язують українському суспільству. Мир будь-якою ціною – це так само і мир через капітуляцію. Такий стан речей не готові сприйняти ні ми, ні армія. За що ж тоді усі ці роки ми боролися? За що загинуло 13 тисяч наших громадян?

Крим і Донбас – це наші території, це Україна. Багато не зрозумілого в поведінці новообраного президента. Ми можемо робити якісь припущення, але президент не демонструє чіткості в безпековій та оборонній політиці, а ті окремі рішення, хоч їх і мало, викликають з боку президента істеричну поведінку. Він поводиться не як професійний дипломат. Яскравий приклад істеричної реакції на заяву Міністерства закордонних справ з приводу ноти РФ по наших моряках. Насправді Міністерство закордонних справ має повноваження відповідати на такі ноти самостійно. Я не бачу досвідчених дипломатів у середовищі нового президента, які можуть фахово реагувати і давати дипломатичну оцінку подіям, що відбуваються. Насправді це була велика маніпуляція та афера з боку РФ. Нота, яку вони запропонували Україні, була пасткою. Вони, начебто, були готові розглянути питання звільнення наших моряків за умови, що ті будуть покарані в Україні. Що це, як не капітуляція? Тобто ми самі маємо покарати своїх військових, які стоять на захисті держави?

Ви працюєте у комітеті з питань промислової політики та підприємництва – які ключові економічні закони ухвалила чинна Рада?

Економіка – це саме та галузь, якою я хочу займатися і займаюся нею вже тривалий час. Однак, я розумів, що в період такого сильного виклику ми мусили сконцентрувати свої зусилля на безпекових законах. Я вважаю, що ця Верховна Рада виконала свою місію. Ми практично створили законодавство, яке дозволило сформувати наші Збройні сили, ухвалили більше ста законів. Прийнято закони для захисту учасників бойових дій та військовослужбовців ЗСУ. Щоправда, це законодавство ще не відшліфовано до кінця, але світові експерти з питань безпеки відзначили, що українська армія стала п’ятою за потужністю серед армій Європи. Шкода, що такою ціною. Ми мусимо розуміти, що безпека нашої країни та безпека громадян – це пріоритет. Ми зобов’язані були сконцентрувати свою роботу в оборонній галузі.

Після анексії ми втратили практично 20% свого економічного потенціалу, який був зосереджений на території Донбасу та в Криму. Згодом, поступово ми почали нарощувати економічне зростання, нехай навіть на 2-3%.

Ми прийняли ряд економічних законів, які дозволили піднятися Україні в рейтингу легкості ведення бізнесу. Нарешті припинено кошмарні перевірки, які здійснювалися колись правоохоронними органами. Було впроваджено систему ProZorro, яка дозволила за останні 4 роки економити на рівні держави та місцевих бюджетів більше 80 млрд грн бюджетних коштів через запровадження відкритих аукціонів.

Михайло Хміль. Фото гал-інфо. Олена Ляхович
Михайло Хміль. Фото гал-інфо. Олена Ляхович
Михайло Хміль. Фото гал-інфо. Олена Ляхович
Михайло Хміль. Фото гал-інфо. Олена Ляхович
Михайло Хміль. Фото гал-інфо. Олена Ляхович
Михайло Хміль. Фото гал-інфо. Олена Ляхович
1/3

Одна із ваших законодавчих ініціатив передбачає створення мережі індустріальних парків. Розкажіть, на якому етапі розвиток такої мережі в Україні і що воно дасть українцям?

В першому читанні прийняті закони, які дають можливість розвиватися економіці через систему індустріальних парків. Ми прийняли базовий закон, але залишилося внести зміни у Податковий та Митний кодекси стосовно преференцій для учасників індустріальних парків в частині податкових та митних пільг. Це стане інструментом, який дозволить залучити інвесторів у ці промислові зони.

Також було прийнято закон про експортно-кредитне агентство, яке допомагає українським експортерам просувати свою продукцію в інші країни. Це в першу чергу повернення валюти в економіку України. Хочу вказати на позитивну тенденцію переорієнтування української економіки. Якщо раніше основним споживачем нашої продукції була Росія, то зараз 42% експорту йде в країни ЄС. Важливо, щоб наша експортна продукція була не лише сировинною. Зараз це зернові та сільсько-господарські продукти, а хотілося б, щоб це була готова продукція. Тоді вона буде в рази дорожча.

Також в першому читанні був прийнятий закон про концесію, я є одним із співавторів цього закону. Єдиний механізм залучити кошти у великі інфраструктурні об’єкти – це поєднання ресурсів бюджетів та приватного капіталу. Саме через закон про державно-приватне партнерство, який вже прийнятий, і доповнення до нього - закон про концесію, дозволять акумулювати ресурси для розв’язання проблемних питань і реалізації великих інфраструктурних проектів. У нас на окрузі так само це можна робити, бо в нас є, щонайменше, дві таких точки, де можна поєднати ресурси. Це транспортні розв’язки на Сихові, проспекті Червоної Калини, і з виїзду з Пасічної на Личаківську, що в години пік стають проблемними місцями.

В частині реформування економічного законодавства важливо вказати на кілька законів, які вплинули на діяльність суб’єктів підприємництва в Україні. Наприклад, Закон про дерегуляцію. У попередні роки у нас було більше 50 ліцензій, які змушені були отримати підприємства для початку ведення діяльності. Зараз цей перелік скорочений до 29 видів ліцензованої діяльності. Це, як правило, галузі безпеки, фармакології, медицини, поводження з небезпечними відходами. Прийняття таких законів дозволило Україні піднятися в рейтингу легкості бізнесу більш, як на 50 позицій.

Що робити із ринком землі?

Це дуже дражливе питання для нашої країни, але земля знаходиться в державній власності. Зараз у світі є п’ять таких країн, де земля виключно в руках держави. Треба реально подивитися, чи це не політизована проблема. Я переконаний, що політики більше паразитують на цих питаннях, аніж роблять спроби впорядкувати питання земельної реформи. Не варто забувати, що операторами цієї землі, як правило, є великі агрохолдинги, які і так здійснюють свою діяльність. Земельні ділянки продаються і купуються. Законодавство допускало такі лазівки, через які можна було землю приватизувати. Земельна реформа – це одне з ключових завдань, які має вирішити наступний склад ВРУ.

Також він має вирішити питання запровадження накопичувальної пенсійної системи, завершити розпочатий процес медичної реформи. Якщо від цього відступити, то ми матимемо рецидив. Від цих реформ відмовлятися не можна. Також розпочатий процес освітньої реформи і це ще один виклик для нового парламенту. Мені важливо, щоб у Раді були люди, які готові брати на себе відповідальність за продовження цих реформ. Відомо, що коли реформа дає не зовсім позитивні рейтингові наслідки, то політики не готові підтримувати її. Треба дбати не про свої рейтинги, а про довгострокові результати для країни.

Ви є учасником переговорних процесів щодо реконструкції пунктів пропуску на українсько-польському кордоні. Коли розпочнуться відповідні роботи?

Я є учасником міжпарламентської групи і міжпарламентської асамблеї Україна-Польща, тому добре знаю питання співпраці. Дійсно, польський уряд надав Україні товарний кредит у розмір 100 млн. євро на реконструкцію прикордонної інфраструктури. Туди потрапили три пункти пропуску: Краківець, Шегині, Рава-Руська. Також шість прикордонних доріг, які будуть реконструйовані за гроші польського кредиту.

Наразі проведено тендери і визначені переможці – польські компанії, які будуть проводити ремонт цих доріг та займатимуться реконструкцією пунктів пропуску. Досить тривала процедура погодження усіх деталей. Треба виконати норми законодавства обох країн. Станом на зараз підписані всі договори, погоджені усі рішення. За моєю інформацією, в польському Мінфіні вже лежить заявка польських компаній на здійснення перших проплат на проведення проектних робіт. Якщо все буде гаразд, то вже у цьому році компанії приступлять до початку робіт. Згідно з договорами, роботи мають закінчитися вже у наступному році. Я думаю, що це абсолютно реально зробити.

Яким Ви взагалі бачите майбутнє парламенту? Ви йдете на вибори зі слоганом «Їм нас не зробити». Ви бачите себе в опозиції?

Судячи з рейтингів, які оприлюднюють соціологи, ми можемо робити певні прогнози. Я сподіваюсь, що українці в момент загрози реваншу та відкату країни назад, мобілізуються і голосуватимуть 21 липня вдумливо та відповідально. Їхній вибір дасть орієнтир розвитку країни на наступних п’ять років.

Зараз вже обговорюють те, що можливим головою наступного парламенту буде Дмитро Разумков від партії «Слуга народу». Це людина, яка демонстративно відмовляється спілкуватися українською мовою. Чесно, я не хочу такого голови ВРУ. Одним із можливих віце-спікерів озвучують прізвище Віктора Медведчука. Більшого українофоба і україноненависника треба ще пошукати. Політичні сили активно говорять про «новизну і зміни», але ми не маємо розуміння їхніх ідеологічних засад. Навіть у критичні моменти, під час подій в ПАРЄ, ми не бачили жодної реакції цих «нових облич» і, в першу чергу, самого президента. Чому ми вимагаємо, щоб говорила Європа, якщо президент України мовчить? Зараз ми маємо найвищий рейтинг фантомної партії «Слуга народу», який не можна адекватно позиціонувати з будь-якою ідеологією. Мені здається, це партія необільшовиків, які на критиці будуть пробувати прийти до влади.

Я конструктивний і готовий працювати на створення чогось нового, будувати і творити. Думаю, я буду в опозиції до керівництва Ради і майбутньої коаліції. Здорові ініціативи, які будуть реалізовувати в контексті розпочатих нами реформ, я готовий підтримати. В питанні зовнішнього курсу, в питанні виконання законів про декомунізацію, мову, квот на телебаченні, які дали позитивний результат просування і популяризації україномовного продукту, в таких питаннях компромісу не буде. Для мене пріоритетом залишаються національні інтереси України та українців.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");