Дитячі пальчики невтомно блукають крапками шрифта Брайля на сторінках дитячої художньої книжки.
Десятки творів у яскравих обкладинках лежать на столі одного з кабінетів Студентської бібліотеки Львівської політехніки. Саме тут щодня твориться освітнє середовище для незрячих дітей з усієї України.
Адаптують, друкують та озвучують книжки
Заснований у 2011 році, Ресурсний центр освітніх інформаційних технологій НУ “Львівська політехніка” сьогодні став одним з найбільших видавництв книг для незрячих. Попри виклики війни та труднощі з фінансуванням, у 2022 році команді центру вдалось надрукувати понад 5000 примірників рельєфно-крапкових книжок.
Оксана Потимко, керівниця Ресурсного центру та координаторка проєктів для незрячих, тримає в руках дві художні книжки, надруковані шрифтом Брайля. Перша - чорно-біле, без жодних зображень видання “Захара Беркута” Івана Франка. Друга - у яскравій, кольоровій обкладинці, з рельєфними малюнками дитяча казка “Щастя - це лисичка” Евеліни Дацюте.
“Чому ми друкуємо кольорові книжки? Я відповідаю просто - аби мама не плакала. Коли я втратила зір, мені було 23 роки. Мій тато знайшов у Львові бібліотеку для незрячих і приніс мені ось таку чорно-білу книжку. Коли мама її побачила, то почала плакати. А тому це і відповідь - дитина і так живе в суцільній темряві, то чому вона має мати ще й страшну, чорно-білу книжку? Дитина не повинна бути в темряві довкола себе у книжках та в освітньому процесі”, - розповідає Оксана Потимко про те, як громадськість тривалий час не могла усвідомити важливість створення якісних кольорових книжок для незрячих.
Сьогодні в Україні функціонують лише 4 центри з видавництва книжок для незрячих: 1 згаданий у Львові, 2 в Києві та ще 1 у Харкові. Проте лише видання, надруковані у львівському осередку, стають справді доступними для дітей, які їх потребують. Оксана Потимко зазначає, що їхній підрозділ друкує по 30 - 60 примірників кожної книги та забезпечує ними установи та організації, які працюють з незрячими або слабозорими дітьми по усій Україні.
Діти також можуть безкоштовно замовляти книжки шрифтом Брайля з власної бібліотеки Ресурсного центру. Вона складається з примірників усіх книг, які Центр видав за час своєї діяльності.
Оксана Потимко також зазначає, що понад 90% їхніх видань є дитячими, хоча спроби створювати нехудожню літературу для дорослих були також успішними. Наприклад, у 2023 році у межах проєкту “Подолати минуле. Україна в подіях та особистостях” команда центру надрукувала 3 видання шрифтом Брайля загальним тиражем 640 книг, зокрема: “Любомир Гузар. Видатні українці. Люди, які творили історію” Ольги Опанасенко, “Енциклопедія для допитливих. Зростаємо українцями” Ганни Тетельман та Катерини Шаповалової, “Подолати минуле. Глобальна історія України” Ярослава Грицака.
Проте літературу можна не лише читати кінчиками пальців, але й чути. Аби створити ще більше доступних освітньо-інклюзивних можливостей для незрячих, у Ресурсному центрі розпочав діяти осередок запису аудіокнижок в ролях за участі незрячих дітей та відомих українських артистів. Керує процесом від запису до публікації соліст “Пікардійської терції” Славко Нудик.
Як персонажі стають тактильними і починають розмовляти?
Процес створення однієї книги може тривати від одного місяця до пів року. Все залежить від обсягів книги, особливостей її редагування та адаптації шрифтом Брайля. Наприклад, редагування книги Ярослава Грицака зайняло близько трьох місяців, а результатом цієї роботи стали 50 примірників книги у восьми томах.
“Створення книги шрифтом Брайля передбачає роботу спеціальних програм, які транслюють звичайний шрифт у рельєфно-крапковий. Але справа в тому, що такі програми заточені під латинку і часто не розуміють кириличних літер, як-от: “я”, “ю”, “щ”. Тому наші редакторки - Наталя Левандівська та Катерина Івашутіна - досконало знають шрифт Брайля і під час редагування уважно вичитують текст, аби він був грамотним, композиційно та стилістично цілісним”, - пояснює Оксана Потимко.
Після створення електронного макета книги її у визначеному тиражі друкують на брайлівському принтері. У січні 2024 року Львівський книговидавничий центр отримав нове устаткування для друку та зшивання книг для незрячих читачів та розмістив його у Ресурсному центрі Львівської політехніки. Таке обладнання дозволить збільшити тиражі рельєфно-крапкових книжок та покращити їхню якість.
Окрім цього, багато книжок мають додатково рельєфні малюнки. Очима та на дотик малюнки сприймаються по-різному, тому процес створення таких зображень є складним та вимагає багато часу та зусиль. Після створення електронної версії малюнка, його роздруковують на термопапері, а згодом в спеціальній термопечі у ньому видувають контури. Так зображення стає рельєфним.
“Поки зображення намальоване, я не можу зробити ніякі зауваження, бо його не бачу. Мені потрібно відчувати його контури, і лише тоді я можу робити художниці зауваження, як краще змінити малюнок, аби зробити його повністю зрозумілим для незрячих дітей. До кожного малюнка ми також додаємо опис шрифтом Брайля, у якому пояснюємо усі деталі зображення”, - розповідає пані Оксана.
Паралельно в студії команда створює аудіоверсію книги, яку у різних форматах публікує на онлайн-платформах. Для зручності також генерують QR-код, який роздруковують у тактильній рамці та приклеюють в кожен примірник книги.
У 95% випадків аудіокнижки слухають незрячі дорослі та діти. Славко Нудик зазначає, що незрячі діти більше прагнуть пізнавати світ навколо, а тому для них важливо також не лише слухати аудіокнижки, але й брати участь в їхньому створенні. Віднедавна до процесу озвучення долучаються діти, які є внутрішньо переміщеними особами. Для них участь у цьому проєкті є нагодою проходити соціальну адаптацію та покращувати рівень володіння українською мовою.
“Підхід до кожної аудіокнижки є особливим, як і робота з кожною дитиною є індивідуальною. Як української пісні чи танцю, немає кращої чи гіршої аудіокнижки. Тобто всі вони робляться з любов'ю, а не для галочки”, - розповідає Славко Нудик. Разом із дітьми до запису аудіокнижок долучаються українські письменниці Галина Вдовиченко і Катерина Міхаліцина, медіатренерка Люба Сорокіна, актори театру Ігор Гаврилів, Леся Шкап’як, Олександр Чешеров, Ігор Данчук, Олександра Бонковська, співак Зиновій Карач та інші.
У процесі створення аудіо діти не можуть читати текст з книжок, надрукованих шрифтом Брайля, адже торкання до крапочок кожної літери чутно на записі. А тому Славко Нудик послідовно читає фрази, юні актори їх запам’ятовують та повторюють. Артист у коментарі для Гал-інфо жартує, що він поклав свої голосові зв’язки на цей жертовний вівтар.
“Проте така робота надзвичайно цікава, вона надихає. Дитячі ролі озвучують діти, дорослі ролі - дорослі. І таким чином виходить не просто аудіокнижка, а такий собі радіоспектакль”, - ділиться Славко Нудик. Водночас незрячі діти вчаться акторській майстерності.
Освіта та соціальна інтеграція незрячих дітей
“Основна наша діяльність - це інклюзивна освіта незрячих дітей. А все інше, що ми робимо, - це похідне від інклюзії. Перше, що ми почали робити, коли створили цей Центр, - це закупівля спеціальних навчальних засобів для незрячих дітей та проведення семінарів для вчителів про те, як працювати з дітьми, які мають особливі освітні потреби. Сьогодні ми їздимо в різні регіони України та допомагаємо незрячим дітям адаптовуватися до навчання у звичайних державних школах”, - розповідає пані Оксана.
Зараз команда Ресурсного центру опікується більше 40-а школярами з різних областей України, які навчаються у звичайних школах. Зокрема, одна з вихованиць у Вінниці закінчує 4-ий клас. Проте у 5-му класі кількість вчителів збільшиться до 12-15, а тому найближчим часом команда Центру планує провести навчання її педагогів з інклюзивності.
Окрім цього, Ресурсний центр Львівської політехніки виготовляє для незрячих дітей підручники у форматі DAISY. Особливість цих аудіокнижок - можливість не лише прослуховувати їх, але й за лічені секунди знаходити необхідний параграф, розділ, сторінку одразу під час уроку.
Оксана Потимко пояснює, що створення якісних книг також передбачає ретельну адаптацію книг шрифтом Брайля відповідно до усіх мовних правил. Адже незрячі діти саме в такий спосіб розвивають своє знання мови, словниковий запас, вчаться грамотно писати.
“Дитина всі мовні правила сприймає на слух. Вона ніколи не буде грамотною, поки не читатиме пальчиком, бо її очі на кінчику того пальчика. У незрячих дітей мова часто є бідною, їхні речення є короткими, телеграфними. А тому для них важливо читати граматично правильні тексти, аби розвивати своє мовлення”, - пояснює керівниця.
Під час розмови журналістки з Оксаною Потимко до кабінету увійшла одна з вихованок Ресурсного центру - Діана Патерега. Дівчинка зовсім не могла встояти на місці, радісно розповідала присутнім про майбутню роботу у студії звукозапису. Мама Діани, Ірина Войтович, зазначає, що її донька готова долучатись до кожного проєкту та ініціативи, які пропонує Центр.
“Оксана Потимко нам пояснює завжди, що виховання дітей є трискладовим, тобто передбачає роботу школи, батьків та вчителів. Тому ми стараємось тісно співпрацювати з Центром, аби тримати себе в тонусі. Нас, батьків, пані Оксана завжди інформує про нові технології для незрячих дітей, про різні книжкові новинки, майстер-класи та інші ініціативи. Діана дуже задоволена проєктами Центру. Їй подобається пробувати, відчувати та обстежувати все пучками пальців”, - ділиться враженнями пані Ірина.
Інклюзивна освіта дітей, які мають порушення зору, вимагає комплексної роботи відповідних центрів та організацій. Згідно з даними Програми розвитку ООН з посиланням на НЗСУ, кількість незрячих людей в Україні зростає, у тому числі через війну з росією. А тому їхня інтеграція у всі сфери суспільного життя повинна бути одним із пріоритетів державної політики у сфері соціального захисту.
Центри з видавництва книжок шрифтом Брайля мають функціонувати у різних містах України, аби стабільно забезпечувати незрячих дорослих та дітей якісною літературою, як художньою, так і навчальною та фаховою. А створення відповідних аудіокнижок сприятиме прогресуванню здорового суспільства, у якому в усіх громадян є доступ до різних освітніх програм та можливостей особистого саморозвитку.
Підготувала Марічка Твардовська
