Львів'янка Наталія Горбань нещодавно написала на своїй сторінці у соцмережі Facebook про те, як у неї львівські лікарі "вкрали магію народження дитини". У розповіді, яка просто шокує, йдеться про її перебування у пологовому відділені Львівської обласної клінічної лікарні. (Боронь Боже, комусь пережити такі пологи)! Отож, Гал-інфо вирішило з’ясувати у медиків, що коїться у пологовому відділенні Львівської обласної клінічної лікарні.
Нагадаємо, у своєму тексті жінка звернула увагу на перебої з водопостачанням, на те, що неможливо помитися, бо банально нема де, а також на занехаєні туалети. Окрім цього, вона поскаржилась на непрофесійність, брутальну байдужість та черствість медперсоналу.
Володимир Солощенко, завідувач пологового відділення Львівської обласної клінічної лікарні:
"Водопостачання у нас є цілодобово, хіба трапляються якісь екстерні ситуації, коли ЛКП «Львівводоканал» вимикає воду, але це буває вкрай рідко. Відтак, ми завжди маємо запас води та дезінфектанти.
Те, що автор пише у тексті - «а чи персонал взагалі миє руки», то якщо у нас за день відбувається 10-15 родів та 2-3 операції, то ясна річ, що персонал миє руки.
У нас є 17 палат вільного перебування, у переважній більшості із них є і туалет, і душ. Є дві палати, у яких є тільки водопостачання, а душу немає. З приводу того душу, на 2-му поверсі, то я не заперечую – там є кран та є піддон, а нормальний душ є у палатах.
Якщо жінка має шви, а вони накладаються відповідно до медичних показів, то такі шви обробляє певними розчинами медичний персонал, а не породілля водою з-під крана.
Щодо матраців та ліжок, то у нас існує таке правило, що після кожної породіллі цей матрац забирають, вивітрюють та відвозять в автоклави. Там він стерилізується під температурою 120-130 градусів, і тоді чистий матрац дають вже іншій матері. А такого, щоб від одної породіллі забрати і одразу ж віддати іншій – такого немає. У нас за всім дуже пильнують. Єдина незручність є така, що після автоклава матраци втрачають свій зовнішній вигляд, вони трішки коричневіють, але водночас вони є цілком стерильні.
Щодо харчування у лікарні, то відповідно до тих грошей, які нам виділяє влада, так ми і харчуємо породіль. На кожну жінку вдень приблизно передбачено втрат на харчування в розмірі 7-8 грн.
Оглядають лікарі жінок під час переймів та після переймів. Це класичний підхід для вирішення акушерської ситуації . Якщо дихає неправильно, то їй підказують, як правильно дихати.
З приводу народження, то огляд чергового має бути, бо якщо жінка вступає в роди, треба знати вихідні дані. У нас уся медична документація ведеться згідно із паспортними даними. Чому це так, бо після пологів жінці виписують свідоцтво про народження дитини, де мають бути чіткі дані матері, які вказані в паспорті. Нагадаю, у нас в пологовому є представник із ЗАГСу, який вже на місці реєструє дитину".
Оксана Сенів, лікар-неонатолог, завідувач відділу неонатального догляду та лікування новонароджених Львівської обласної клінічної лікарні:
"Майже у всіх випадках при здорових пологах чи при кесаревому розтині ми викладаємо дитину матері на живіт. Хіба коли патологія в мами або дитини, тоді викладати дитину на живіт ми не маємо права.
Я однозначно заперечую той факт про «15-хвилинне тримання дитини на животі мами». Викладаємо ми новонароджену дитину на 2 години, а забираємо передчасно лише у тих випадках, коли виникають якісь непередбачувані ускладнення у дитини.
Навіть коли жінка просить забрати дитину, ми намагаємось пояснити їй, у чому є необхідність перебування дитини на животі матері.
Стосовно температурного режиму, то жінка (Наталя Горбань, - ред.) вказує на 22 градуси – це просто нонсенс, у нас 26 градусів, це як мінімум, фіксована температура у пологових залах та в операційній.
Що стосується молока, то коли неонатолог запитує в жінки, чи є у неї молоко – це є обов’язковою процедурою, бо ми повинні дати певні рекомендації стосовно харчування дитини. Медпрацівники повинні переконатися, що у жінки є відповідна лактація".
Михайло Гичка, головний лікар Львівської обласної клінічної лікарні
«Наша лікарня багатопрофільна, тут щодня лежать понад 1100 хворих. Щодо харчування, то нам виділяють до 3 млн грн на рік, отож, ці кошти дуже важко розподілити так, щоб було повноцінне харчування.
З приводу ремонтів, то за останні 5 років, які я керую тут, то жодної копійки із бюджету на ремонт не було виділено. Усе що тут робиться – це за гроші наших інвесторів чи спонсорів.
Зараз ми працюємо в режимі «нон-стоп», адже із перенатального центру ми забрали 160 ліжок. Звісно, ми стараємось робити більше. Наприклад, влітку ми замінили вікна.
Якщо на цей рік буде виділено якісь кошти із державного бюджету, то ми зробимо усе так, як має бути, враховуючи і ремонти».
Ірина Микичак, заступник директора департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА, надіслала нам відповідь у письмовому варіанті.
Дуже прикро, що пологове відділення обласної клінічної лікарні залишило такі сумні враження у породіллі. Насправді у пологовому будинку ЛОКЛ надають меддопомогу найважчим породіллям зі всієї області. Зараз лікарня працює практично з подвійним навантаженням.
Дуже багато зусиль було прикладено департаментом ОЗ для того, щоби змінити психологію медперсоналу в акушерських стаціонарах. Ми змінили сам принци організації акушерської допомоги. Пологові стаціонари стали відкриті для майбутніх матусь і їх родин.
Тільки в обласній лікарні впродовж кількох років проведено величезну кількість семінарів-тренінгів за участі експертів, у тому числі зарубіжних, для впровадження ефективних перинатальних технологій (дотримання теплового ланцюжка, спільного перебування матері з дитиною, партнерських пологів, доброзичливого ставлення до вагітних, вибору зручної позиції під час пологів, інфекційного контролю і т.д.). І якщо в обласній лікарні ми впроваджували ці речі у рамках пілотного міжнародного проекту, то тепер вже є клінічні протоколи, які є обов’язковими до виконання медперсоналом.
Особисто мені дуже прикро було читати цей відгук. Однак, описане ставлення медперсоналу до молодої мами і її дитини, на жаль, на мій погляд є наслідком того, що частина медперсоналу у цю благородну професію прийшли випадково і зовсім не дорожить своєю роботою. Вони знають, що їх не позбавлять права практикувати. Шкода, що автор не називає конкретних прізвищ. Так би було чесніше по відношенню до тих багатьох медиків хто у цій лікарні працює з величезною посвятою.
Заради об`єктивності мусимо визнати, що будинок обласного пологового стаціонару давно потребує капітального ремонту. За світовими стандартами цей корпус слід розвалити і на його місці збудувати новий сучасний. Але ж на ремонти і будови у медицині кошти виділяються в останню чергу. Хоча, я вважаю, що усі об’єктивні причини не виправдують неефективного управління в обласній лікарні, відсутність постійного контролю за належним санітарним станом у відділеннях.
Взагалі пологовий стаціонар - це як візитка лікарні. На жаль, ця візитка не є привабливою»
Підготувала Тетяна Яценко.
