Подією українського політичного тижня стала озвучена в середу заява міністра економічного розвитку й торгівлі Айвараса Абромавічуса про бажання піти у відставку. Прикметно, що політик не лише повторив вчинок свого попередника на посаді Павла Шеремети, що повівся аналогічно півтора роки тому, але й назвав ідентичну причину – блокування реформ «любими друзями».
Айварас заявив, що не може надалі працювати у Кабінеті міністрів, оскільки його роботу та спроби реформ блокують люди, яких асоціюють із Порошенком. Одне з прізвищ Абромавічус навіть озвучив, хоча нікого й не здивував. Кононенко.
Тло: переформатування уряду
Останні два місяці політичне життя України оберталось довкола питання переформатування Кабінету міністрів. Після невдалої грудневої спроби відправити уряд Яценюка у відставку запанувало пов’язане зі святами затишшя, проте у третій декаді січня питання знову потрапило до порядку денного.
Попри підтримку Яценюка з боку західних лідерів (зокрема, США), на уряд обрушився шквал критики через надто повільні реформи, економічний провал та корупцію, що дотепер не подолана. В підсумку на середину лютого було призначено звіт Кабінету міністрів, в результаті якого окремі міністри мали (могли) бути звільнені із посад (голосів у парламенті цілком вистачило б і на те, щоб відставити Яценюка, але з призначенням альтернативної фігури були би значні проблеми). На цьому тлі дедалі більшого запиту у суспільстві набула ідея призначення уряду технократів, що, будучи незалежними від політичних впливів, змогли би активно провести швидкі реформи.
Проте сталося навпаки. У понеділок Сергій Лещенко оприлюднив прізвища сімох затверджених на засіданні фракції БПП кандидатур на посади міністрів, які викликали обурення у суспільстві. Зокрема, список містив одіозну для багатьох кандидатуру Олексія Гончаренка на посаду міністра охорони здоров’я.
«Коли я побачив ці пропозиції, я, м’яко кажучи, був шокований. Люди, яких пропонує БПП, висунені не за професійними ознаками. Вони не зможуть проводити реформи. Це просто результат звичних для цього парламенту домовленостей. На жаль, цими діями БПП штовхає Раду на перевибори», – зазначив у коментарі Гал-інфо народний депутат України Дмитро Добродомов.
Таким чином, замість покращення якості уряду БПП рушив шляхом зміцнення та цементування системи. Скандал, який виник внаслідок оприлюднення Сергієм Лещенком прізвищ, наробив галасу, але так і не спонукав правлячу партію до зміни принципів формування уряду. Під цим кутом огляду виступ Айвараса Абромавічуса став направду доречним і вчасним.
«Я бачу дуже добрий технологічний хід. Політтехнологічним сленгом це називається «підірвати ситуацію зсередини». Айварас привернув загальну увагу до ситуації саме в період переформатування уряду. Його заява спричинить величезний реформаторський та антикорупційний резонанс всередині країни і, головне, ззовні», – написав на своїй сторінці в фейсбуці політичний оглядач Олег Пономар.
Саакашвілі і дострокові вибори в Раду
Незабаром після заяви Абромавічуса політичний оглядач Тарас Березовець написав на своїй сторінці в фейсбуці, що напередодні бачив міністра ЕРТ, який обідав у Києві з Саакашвілі. На думку політолога, це може свідчити про те, що заява була погоджена з головою Одеської ОДА.
Михеїл Саакашвілі впродовж останніх місяців був одним з головних критиків уряду й підтримуваних Яценюком та його оточенням корупційних схем. Обіймаючи (всього лише) посаду голови Одеської області, він ініціював та провів кілька масштабних антикорупційних форумів (зокрема, в Києві й Харкові) і в такий спосіб заявив про себе як про політика, який може очолити досить потужну політичну силу, що стягне під своє крило всі найбільш прогресивні середовища. Очоливши та провівши до Верховної Ради таку силу, він міг би претендувати на посаду прем’єр-міністра не тільки віртуально, але цілком реально.
Саакашвілі бракує 30 голосів, щоб стати прем’єром, – Добродомов
Слід пам’ятати, що іще тиждень тому президент України під час зустрічі з головами фракцій наголошував на необхідності уникнути дострокових виборів в Раду. Й справді, жодна з парламентських фракцій (за винятком хіба Опозиційного блоку та Батьківщини) не зацікавлена в їх проведенні.
«Бувають такі ситуації, коли ніхто не хоче розвитку певного сценарію і певних форм вирішення конфліктів, але конфігурація інтересів і конфігурація подій призводить саме до такого сценарію. Тому що є логіка подій, а не бажання політичних сил», – сказав у коментарі Гал-інфо політолог Вадим Карасьов.
Дострокові вибори в Раду восени неминучі, – Вадим Карасьов
Це як процес нагрівання води. Досить довго температура зростає, але вода принципово не змінюється. Доки не досягає порогу кипіння.
Заява Абромавічуса, якого вважають одним із найбільших реформаторів країни, власне, стала не чинником, що спричинив, а, скоріше, проявом того процесу, який змусив знов говорити про дострокові вибори й поставив Порошенка у досить незручне становище.
Питання руба для Порошенка
Викриття та обвинувачення близьких до Петра Порошенка людей в блокуванні реформ та бажанні зміцнити систему потужно вдарило по іміджу президента. Реформувати країну й паралельно підтримувати звичні олігархічні практики управління неможливо.
Президент, ясна річ, зустрівся із Абромавічусом і закликав його не йти із посади, та насправді затримати міністра (і команду, яка синхронно пішла разом з ним) можна лише, «здавши» своє оточення – Шокіна, Кононенка й, можливо, Ложкіна. Не зробивши цього й давши Абромавічусу піти, президент неминуче візьме на себе всю славу противника реформування й захисника старих схем. Годі казати, що це серйозно вдарить по іміджу президента не тільки всередині країни, але й на міжнародній арені.
Втім, сьогоднішня відмова фракції БПП схилити Кононенка до складання мандату свідчить про те, що президент не планує здаватися й «здавати» своїх. Виглядає на те, що в умовах, що склалися, БПП вирішив перекласти відповідальність на Яценюка й змусити депутатів з «Народного фронту» підтримати його відставку, використовуючи в якості спонуки примару дострокових виборів, які вочевидь будуть просто провальними для цієї політичної сили. Найближчими днями (а, може, годинами) стане зрозуміло, яку ціну доведеться платити за бажання всидіти на двох стільцях – зберегти стару систему й гучно іменуватися реформатором.
Сергій Стуканов
