Слухай онлайн
Cуспільство

Смартфон і соц мережі: сам собі журналіст

Чим працівники професійних медіа відрізняються від блогерів і як стати журналістом, зареєструвавшись у Instagram? Відповідь шукайте у статті Гал-інфо.
Photo by form PxHere.

У медійному просторі існує таке поняття як “громадянська журналістика”. Тут, у першу чергу, йдеться про громадян, які, ставши свідками певного явища або події, знімають те, що побачили, на смартфони, щоб пізніше поділитись записом з певною аудиторією (сім’єю, друзями, підписниками). Тобто, виклавши пост чи історію у соціальній мережі, громадянин відіграє роль журналіста, адже по суті виконує його основну функцію - сповіщає іншим певну новину. Звісно, найчастіше у такій ролі опиняються блогери, проте, буває, що і користувачі з невеликою кількістю фоловерів часто діляться суспільно важливою інформацією.  

Як і багато інших, явище громадянської журналістики має свої позитивні та негативні сторони. Так, наприклад, громадянська журналістика може допомогти кваліфікованим медіа висвітлити ситуацію у місцях, до яких професійні журналісти не завжди мають доступ, наприклад, на територіях ведення бойових дій чи у зоні природних катастроф. Бо ж очевидно, що свідки події опиняються на місці швидше за журналістів та, крім цього, у конкретний момент мають більший доступ до джерела інформації. 

Зараз в Україні мало поширена практика використання працівниками професійних ЗМІ матеріалів, створених громадянськими журналістами. Юліана Лавриш, доцент кафедри нових медій в ЛНУ ім. І. Франка, у коментарі Гал-інфо пояснила чому така тенденція не є надто популярною. “Блогери чи ті, хто називає себе громадянськими журналістами, можуть нести певні деструктиви в інформаційний простір, можуть спотворювати інформацію, бути тролями чи ботами. Того зрозуміло, чому професійні медіа в Україні дуже обережно ставляться до таких осіб та їхнього контенту. Під маркою блогера може бути будь-хто”, - роз’яснює пані Лавриш. 

Проте така співпраця, хоч і на низькому рівні, все ж існує. У Львові досить популярним є ресурс “Варта1”, на якому часто публікують відео та фото пересічних користувачів мережі. Про плюси та мінуси такої тісної взаємодії із аудиторією Гал-інфо розповів засновник “Варти1” Ігор Зінкевич.

Пан Зінкевич стверджує, що оперативність надання інформації є основним козирем громадянської журналістики. Але, на жаль, він не переважає значно більших мінусів. “Багато людей можуть маніпулювати даними заради власної користі у певному конфлікті або просто заради особистого піару. На жаль, є такі люди, які не переймаються розповсюдженням правдивої інформації”, - розповідає засновник “Варти1”. 

“Якщо ми плануємо використати матеріал користувача, то спочатку все ж маємо розібратись з тою чи іншою темою, маємо отримати додаткову інформацію від наших журналістів. Наприклад, публікацію про розшук чого-небудь ми публікуємо лише після того, як перевірили дані у правоохоронних органах” - запевняє Ігор Зінкевич. Хоча, за його словами, часто читачі сприймають таку перевірку негативно: “Іноді нам пишуть, начебто ми продались, працюємо на поліцейських. Але ми ж маємо перевіряти інформацію”.

Так, справді величезною відмінністю між кваліфікованими журналістами та блогерами є наявність чи, у випадку блогерів, відсутність навичок верифікації даних. “Звичайні соціально активні громадяни, які не мають журналістської освіти, на жаль, не знають що таке верифікація даних та не знають як професійно працювати з інформацією. Тому це несе непрості моменти у стосунки між блогерами і професійними медіа” - зазначає Юліана Лавриш. 

До речі, таке недбале ставлення до перевірки інформації і є однією з основних причин чому не варто відносити блогерів до рангу журналістів. Дезінформація часто може спровокувати паніку серед громадян та спричинити певні негативні наслідки. 

Але громадяни без профільної освіти журналіста, які прагнуть розповідати новини, все ж можуть працювати у редакції ЗМІ. Наприклад, як розповідає Ігор Зінкевич, у команді “Варта1” професійних журналістів немає. “Мені цікаві люди, які хочуть щось змінювати у Львові, бо ж просто алгоритм надання та отримання інформації це не складний процес. Так, ми офіційно зареєстрований ЗМІ, але при цьому я ніколи не брав у пріоритеті на роботу журналістів з профільною освітою. Для мене пріоритетом залишається інформування громади про те, що відбувається у місті. На майбутнє у мене є бачення розвитку блогерства, коли люди будуть проводити онлайн-трансляції з місця події, які я пізніше використовуватиму у дайджесті новин”.

На думку пані Лавриш, співпраця між професійними та громадянськими журналістами, зокрема, залежить і від трендів у суспільстві. “В Україні немає таких популярних трендів, які є, скажімо, у Західних країнах, де блогер - це фактично рівноцінно із лідером думок. На Заході блогер - це людина, яка має що сказати, має свою думку і ця думка дуже часто більше підтримується громадянами, аніж позиція, допустимо, пересічних політиків у певній державі. Навіть у сусідній Польщі були випадки, коли блогер мав більшу підтримку у суспільстві, ніж прем’єр-міністр чи президент”. 

“Але я сподіваюсь, що все-таки українські громадянські журналісти та професійні медіа знайдуть між собою порозуміння і будуть напрацьовувати спільні характеристики, які однозначно допоможуть розвивати інформаційний медіа-простір”, - зазначає експерт з дисципліни “Громадянська журналістика” Юліана Лавриш.  

Підготувала Мирослава Кміть

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ