Готуй санки влітку – ця приказка, як ніколи актуальна для українських реалій.
Хочемо ми цього чи ні, але про зиму та опалювальний сезон мусимо думати вже сьогодні. Очікувана ціна 11 тисяч гривень за тисячу кубометрів газу цілком може стати реальністю. Це суттєво більше від теперішніх семи тисяч. Наразі не має офіційних підтверджень підвищення вартості газу, однак розумієш, що це, очевидно, все таки відбудеться. Встояти під тиском міжнародних партнерів буде нелегко. А не зважати на їхню думку – взагалі неможливо.
Тут слід пам’ятати, що платіжки приходять не лише пересічним громадянам, але й українській владі. 40 млрд доларів, позичені урядами Тимошенко та Азарова, стали бомбою сповільненої дії, яка готова от-от вибухнути. Так за словами Фарука Кхана, провідного економіста представництва Всесвітнього банку, в наступному році Україні доведеться погасити 18 млрд доларів кредитних зобов’язань, 8 млрд з яких – на зовнішніх ринках. Тому, хоч яксильно розгнівити населення ризикує влада, зрозуміло, що з вимогами кредиторів слід рахуватися. А головне побажання МВФ на сьогодні – якраз нові тарифи, все ті ж 11 тисяч затисячу кубів.
Якщож держава не зможе домовитися з міжнародними партнерами чи знайтигроші, щоб розрахуватися, вихід один- заявити про власну неплатоспроможність, тобто оголосити дефолт. І нехай це слово для простого українця може означати менше, ніж цифри в рахунках за газ, але в підсумку для того ж таки обивателя наслідки дефолту станутьболючішими, ніж нові тарифи.
Хто забув 90-ті, матиме нагоду їх пригадати. Це, до прикладу, стрімке знецінення грошей, вартість продуктів – зранку одна, а ввечері вже зовсім інша. Чи ще гірше – порожні полиці магазинів.
Незахищені верстви населення в період дефолту часто-густо і взагалі залишаються без доходів – пенсії, стипендії та зарплатню бюджетникам в часи гострої кризи не виплачують місяцями.
Так останній гучний дефолт – у Греції – спричинив до того, що три тижні були зачинені банки, у банкоматах не видавали грошей, на АЗС не продавали бензину. Знаючи, яку реакцію викликають коливання на валютному ринку серед українців, можна лише уявити масштаби паніки та спекуляцій. Що говорити, якщо події 2015-го в Греції мало не збили з ніг такого важковаговика валютного дивізіону як євро. До дефолту за євро давали 1,35 долара, а під час кризи валюти фактично зрівнялися в ціні.
В інших країнах валюта знецінювалася ще більше. Аргентинський песо через дефолт у 2001-му подешевшав у 4 рази. Те ж таки чотирикратне знецінення було зафіксоване в Росії, в 1998-му. Нескладні арифметичні дії дозволяють вирахувати потенційні наслідки для гривні – долар по 100.
Це стається через відтік інвестицій, звичний для дефолтів. Надходження валюти в країну зменшуються, а тому держава змушена запроваджувати валютні обмеження. Наслідок – різкі стрибки інфляції та стрімке здорожчання всіх товарів.
І це ще не все. Підприємства, через високий курс валюти, не мають можливості здійснювати закупівлі за кордоном (в Україні, скажімо, третина сировини та матеріалів для виробництва – імпортні). Скорочення виробництва призводить до масового безробіття. А зменшення надходжень до бюджету боляче б’є по соціальних виплатах. Зокрема, можливе замороження зарплат та пенсій.
В Ірландії до дефолту-2010 безробіття прямувало до нуля, а після – сягнуло 14%. У Мексиці (про власну неплатоспроможність оголосила в 1994-му) збанкрутували близько 20 тис. підприємств, а без роботи залишились 700 тис. громадян.
Звісно, в різних країнах наслідки та масштаби різні. Здебільшого все залежить від реакції світової спільноти та розмірів фінансової допомоги. Незмінним у всіх випадках є лише стагнація – застій і депресія, що в постдефолтних економіках триває роками, а то й десятиліттями.
Тож перед урядовцями постав важкий вибір. Традиційний для України популізм підказує втримувати тарифи будь-якою ціною. За такого розвитку подій короткотермінові електоральні бонуси є пріоритетнішими від довготермінових економічних показників. Є звісно, й інший варіант – порятунок економіки, можливо десь втратою власного політичного рейтингу.
Андрій Семенко
