18 серпня у Львівському органному залі відбудеться концерт молодого піаніста з Києва Сергія Ковальова. Про українську музику, майстерність, патлатого Бетховена, романтизм читайте у нашому інтерв’ю.
Сергій Ковальов родом з маленького містечка Лохвиця на Полтавщині. Там, де на самому початку ХХ століття народився знаний композитор Ісаак Дунаєвський. Любов до музики, мабуть, вітає в тамтешньому повітрі. Бо мама нашого героя, яка мріяла в дитинстві грати на фортепіано, вирішила реалізувати свої мрії в синові. У вересні 2004 року Сергійко пішов уперше і в звичайну, і в музичну школу, звичайно ж, грати почав на фортепіано. Викладачками, які ввели Сергія у світ музики, стали Наталія Клименко (до 4 класу) та Любов Гончарова.
Сергій брав участь у багатьох обласних та всеукраїнських конкурсах, каже, вчитися подобалося. “Я по своїй природі страшенний екстраверт! У мене ніколи не було страху сцени. Дуже люблю грати”.
Але, як і в будь-якого підлітка, у нього почався переламний вік. “У восьмому класі я кинув музичну школу. Навіть боявся думати про те, що можу стати музикантом чи композитором. При цьому слові чомусь уявляв собі портрет патлатого Бетховена. Грав у футбол, гуляв з друзями. Але під кінець навчального року все більше відчував, що мені чогось не вистачає”.
Перед останнім, дев’ятим класом Сергієві потрібно було визначитися, куди вступати далі. Тоді якось сам собою повернувся до музики. “Весь дев’ятий клас Любов Василівна готувала мене до вступу у музичне училище. Я вступив без проблем. І там вже почалося справжнє життя”, — розповідає піаніст. На заняття у Полтавський коледж мистецтв ім. Лисенка Сергій та одногрупники приїжджали о сьомій ранку, щоб позайматися, горіли своєю справою. Чотири роки в училищі він називає найкращими.
Сергієві знову пощастило з викладачкою — Еллою Трусовою. Вона стала для хлопця “другою мамою”. “Вона відмовила мене від участі в конкурсах на період навчання, але заклала залізну основу, створила для мене поняття про всі основні стилі та техніки”.
На останньому курсі училища Сергій раптом почав писати власну музику. Написав дві поеми, два романси (у нього була задумка писати романси на слова поетес), думу для віолончелі та фортепіано та обробки хорів. Навіть думав вступати у консерваторію одразу на два факультети — композиції та фортепіано. Але, на жаль, можна було обрати лише один.
У 2017 році Сергій вступив до Національної музичної академії в Києві, у клас Бориса Федорова. “У нього зовсім інша методика, але мені це сподобалося, — ділиться Ковальов. — Я зараз застосовую багато з того, чого він мене вчив”. У консерваторії Сергій знову повернувся до музичних конкурсів. “Я був цього року у Тростянці на Чайковський Fest. Це шалені відчуття! Люблю цю конкурсну атмосферу! Знайомишся з новими людьми, порівнюєш себе з ними. Це фестваль ніби ввімкнув мені кнопку — знову хочу грати на конкурсах!”
Окрім навчання, компонування та виступів дуже багато часу Сергій приділяє викладанню. Він працює репетитором, у нього 10 учнів — як діти, так і дорослі. “Дуже приємно бачити усмішки та швидкий прогрес у своїх учнів! Серце горить викладати!”
У Львові Сергй гратиме вперше. У програмі концерту 18 серпня у Львівському органному залі — Шопен, Шуман, Чайковський, Скрябін та Косенко. “По своїй натурі я романтик. Дуже люблю романтичу музику, а з недавнього часу серце більше лежить до пізнього романтизму ХХ століття”. Особливим твором для Сергія є “Вальс” Віктора Косенка, який незаслуговано вважають суто дитячим твором: “Це просто шалений вальс, суперовий! Шкода, що його так рідко виконують! Я дуже хочу, щоб українську музику виконували. Але треба це робити тільки на найвищому рівні. Якщо фортепіанну українську музику грає посередній піаніст, вона так і звучить посередньо. Чим більше буде заохочення з боку маститих виконавців до творів українських композиторів, ти швидше та інтенсивніше наша музика буде розвиватися”.
Діана Коломоєць
