Незряча бабуся Валентина Мазурик з Луцька вже сім років в’яже зимові рукавички для бійців у зоні АТО. За цей час вона виготовила тисячі пар рукавичок.
Понад три тисячі пар теплих рукавичок від бабусі
Її син воював проти окупантів у лавах Національної гвардії України – в батальйоні імені Кульчицького. Лучанка, бажаючи допомогти захисникам, почала наосліп в’язати теплі рукавички для військовослужбовців Нацгвардії.
Зізнається, що технологію в’язання розробила сама. В'язати вчилася кілька місяців, бо ж нелегко наосліп справлятися з нитками та спицями.
«Я пробувала декілька різних технік і методик. Нарешті зупинилася на оцій, коли виходять рукавички практичні, зручні для солдатів», - розповідає пані Валентина.
Пані Валентина намагається протягом дня зв’язати щонайменше одну пару рукавичок. На це вона витрачає 12-14 годин. Спочатку виконає цю справу, а тоді вже береться до інших клопотів. Упродовж семи років вона зв’язала вже декілька тисяч пар теплих рукавичок для бійців.
Нитки для неї небайдужі люди збирають по всьому світу. Спочатку цим займалися місцеві волонтери, з Луцька. Згодом посилки із нитками почали приходити із різних регіонів України.
«А потім вже почали присилати передачі і з-за кордону. Це і з Німеччини, і з Канади з діаспори допомагали», - дякує небайдужим луцька бабуся. Загалом вона вже використали до двох центнерів ниток.
Часто до посилок із теплими гостинцями Валентина Мазурик клала листівки із віршованими привітаннями, які писала сама. Це настільки розчулило бійців, що солдати часто телефонували із фронту, аби подякувати добросердій волонтерці.
Добро вертається сторицею
У Валентини Мазурик – непроста доля. У 2008 році вона втратила зір, хоча проблеми почалися ще у підлітковому віці. Згодом запалення із зорового нерву поширилося і на слуховий, тож вона перестала і чути.
Тож тривалий час вона спілкувалася із оточуючими людьми лише за допомогою тактильних методик – їй на руці перекладач вимальовував літери, з яких складаються слова.
Довідавшись про це, волонтери та небайдужі громадяни стали збирати гроші на спеціальний слуховий прилад.
І у 2018 році жінці вживили спеціальний слуховий імплантат. Тоді ж бабуся і почула перші за сім років звуки.
Рукавиці гріють не тільки руки, але і душу
Наразі Валентина Мазурик продовжує в’язати рукавички для військовослужбовців. Напередодні Міжнародного дня волонтера гвардійці військової частини 1141 НГУ із Луцька отримали партію в’язаних рукавиць від незрячої волонтерки.
Як інформують у військовій частині, цього разу зі словами вдячності до волонтерки звернулися бійці Національної гвардії України зі складу ООС, які отримали теплі подарунки.
«Від бійців Національної гвардії України дякую вам, Валентино Михайлівно, за вашу працю. Рукавиці, які ви в’яжете, не тільки гріють руки, в них я відчуваю домашній затишок і тепло», - каже військовослужбовець Святослав.
Слова подяки від бійців, каже жінка, завжди приємно чути. Та головне, аби ті, хто боронить нашу державу, відчували підтримку. І наостанок додає: в’язатиме рукавиці та передаватиме їх на фронт доти, доки вистачить на це сил.
