У 2023 році було проведено 589 трансплантацій, з яких 281 – від посмертного донора.
Нещодавно лікарка, яка допомагала пацієнтам після трансплантацій, сама стала посмертною доноркою. Йдеться про лікарку-імунологиню Хмельницької обласної лікарні Галину Грановську, яка стала трансплант-координаторкою ще з початку розвитку цього напрямку в Україні. Завдяки рішенню доньки про посмертне донорство органів матері вдалося врятувати одразу двох жінок із хронічними хворобами нирок термінальної стадії, які перебували на гемодіалізі.
З початку функціонування Закону “Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині” в Україні поступово починала зростати кількість трансплантацій. Зокрема, у 2019 році було проведено 78 пересадок, з яких 5 – від посмертного донора. Натомість вже у 2023 році загальна кількість трансплантацій становила 589, з яких 381 – від померлих осіб.
Важливо, що за три роки (2021-2023 рр.) лікарям у різних куточках України вдалось трансплантувати майже 130 сердець, згідно зі статистичними даними Українського центру трансплант-координації. Із них 61 трансплантацію провели торік.
Головний трансплантолог Львівщини, доцент Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Ростислав Жук розповів Гал-інфо детальніше про те, хто може стати донором органів в Україні, які є вимоги для отримання дозволу стати посмертним донором і наскільки потрібною є ця медична процедура сьогодні.
Хто може стати донором органів?
Стати донором органів в Україні можна як за життя, так і після смерті. Проте прижиттєва трансплантація можлива тільки для родичів. Також дозволяють в Україні перехресне донорство: коли у двох сім'ях є реципієнти, які не можуть отримати донорські органи від своїх родичів через імунологічну несумісність, яка відсутня при обміні донорами. За життя можлива трансплантація одного з парних органів або частин органів, а також інших анатомічних матеріалів, як-от стовбурові клітини, які здатні до відновлення.
Також стати донором органів можна посмертно. Регулює цю медичну процедуру Закон “Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині”, який набув чинності у 2019 році. Відповідно до нього, будь-яка повнолітня людина може написати заяву про згоду на пересадку органів після смерті.
Ростислав Жук пояснив, що щодо посмертного донорства загалом існують дві тенденції: презумпція згоди та презумпція незгоди, яку ще називають інформаційної згоди, та яка функціонує в Україні сьогодні.
“Презумпція згоди передбачає, що кожен громадянин держави згоден на донорство органів у разі смерті, якщо він не зробив протилежної заяви за життя. В Україні презумпція згоди працювала до 1999-го року, коли був прийнятий ще попередній закон про трансплантацію. Натомість зараз в Україні діє презумпція незгоди або ж презумпція інформованої згоди. Вона передбачає, що кожен з нас може стати донором в разі смерті, але тільки зробивши відповідну заяву за життя або в разі надання згоди близькими родичами чи іншими законними представниками”, – розповів Ростислав Жук.
Презумпція згоди сьогодні є доволі поширеною, зокрема у таких країнах, як Ірландія, Португалія, Іспанія, Франція, Люксембург, Італія, Австрія, Угорщина. Іспанія, наприклад, вважається однією з провідних країн із трансплантації органів. Журналісти “The Independent” зазначають, що попри те, що в цій країні функціонує система передбачуваної згоди, на практиці координатори роблять усе можливе, щоб з’ясувати, чи готовий пацієнт стати донором до того, як він помре, а також чи влаштовує це його родичів і близьких. І лише близько 10-15% членів сім’ї відмовляються від донорства.
В Україні кожна повноліття особа, яка готова стати після смерті донором органів, повинна надати відповідну письмову згоду. Така заява подається трансплант-координатору будь-якого Центру трансплантації. Сьогодні тривають також роботи, спрямовані на можливість подання таких заяв у додатку “Дія”. Важливо, що людина, яка надала згоду на посмертне донорство, може її відкликати.
Після подачі заяви особу вносять до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (ЄДІСТ), яка розпочала функціонувати у 2021 році та сприяла активному розвитку цього медичного напрямку. Ця система забезпечує здійснення об’єктивного і неупередженого розподілу анатомічних матеріалів людини і визначення пар “донор-реципієнт”. Розподіл відбувається автоматично із врахуванням імунної сумісності донора і реципієнта, ступеню погіршення самопочуття пацієнта, територіального розміщення медичного центру з вилучення органів та лікарні, де проводитимуть трансплантацію тощо.
Незворотна смерть та ідеальні умови для трансплантації
Згода на посмертне донорство передбачає, що людина дозволяє стати донором органів у разі смерті головного мозку або біологічної смерті внаслідок зупинки дихання та кровообігу.
“Донація від посмертного (трупного) донора можлива після констатації смерті головного мозку або біологічної смерті людини. Донор з непрацюючим серцем –це те, з чого починалася посмертна трансплантація, але вкрай рідко проводиться нині через перспективу ненайкращих результатів. Натомість більшість трансплантацій виконують від донорів з констатованою смертю мозку – повною та незворотною втратою всіх функцій головного мозку, що реєструється при працюючому серці та штучній вентиляції легень і прирівнюється до смерті людини”, - наголосив Ростислав Жук.
Важливо, що смерть мозку встановлюють відповідно до спеціального Порядку констатації та діагностичних критеріїв смерті мозку людини. Трансплантолог додав, що це доволі складна процедура, яку проводять у відділеннях інтенсивної терапії та реанімації.
“Констатація смерті мозку передбачає динамічне спостереження консиліумом лікарів з двома послідовними клінічними неврологічними обстеженнями з використанням певних клінічних тестів і можливістю інструментального підтвердження. Це прописаний протокол з чітко зазначеними періодами повторних обстежень пацієнта залежно від причини ураження головного мозку та результатів інструментальних обстежень”, – додав лікар.
Проте, звичайно, донори повинні відповідати вимогам для проведення відповідної операції з трансплантації. Адже не всі органи можна пересаджувати та не всім пацієнтам.
Донором яких органів можна стати?
Ідеальні результати трансплантації, за словами експерта, можливі все ж при пересадці органів від живих родичів. Такий вид трансплантації забезпечує як сприятливі умови для проведення операції (проводиться у плановому порядку), так і передбачає всебічне обстеження донора та реципієнта.
“Але важливо, що прижиттєве донорство допускає пересадку тільки одного з парних органів. Найбільш поширеним органом у такому випадку є нирка. Також за життя можна пересаджувати частини органу: печінки, підшлункової залози, легень. Відповідно, трансплантація серця є апріорі посмертною, як і в більшості випадків трансплантація легень. Дуже мало клінік у світі проводять прижиттєві трансплантації легень, – розповів Ростислав Жук.
Тобто як бачимо, трансплантація органів від живої та мертвої людини відрізняється. Посмертно особа може стати донором більшої кількості анатомічних матеріалів: нирок, печінки, серця, легенів, комплексу «серце-легені», підшлункової залози, селезінки, паращитовидних залоз, кишківника, матки, тканин опорно-рухового апарату, шкіри, обличчя. Майже усіх, окрім окремих статевих і ендокринних органів, а також головного мозку, зазначив Ростислав Жук.
Слід звернути увагу й на те, що тривалість зберігання окремих органів поза людським тілом теж є різною.
“Це залежить від дуже багатьох факторів. Зокрема, від типу консервуючого розчину, тобто розчину, яким ми відмиваємо органи від крові, зберігаємо їх до трансплантації. Це залежить також від самого способу консервації: якщо це класична статична методика, коли відмитий охолоджений орган перебуває в розчині, тоді час зберігання менший. Зараз існують спеціальні допоміжні пристрої для так званої машинної перфузії, які дозволяють продовжувати час консервації органів”, - розповів Ростислав Жук.
Трансплантолог додав, що для нирки максимальний час зберігання – до доби, для печінки – до 12 годин. Оптимальний час холодової ішемії для серця, легень, кишківника – це 4, максимум 6 годин.
Можливості для посмертного донора
Зазначимо, що потенційні донори не отримують жодної фінансової підтримки за прижиттєву згоду на трансплантацію органів. “Пропозиція оплати або укладання комерційних договорів купівлі / продажу органів заборонено і карається відповідно до чинного законодавства України”, - зазначають в Українському центрі трансплант-координації.
