Стоячи біля переповнених сміттєвих баків дуже зручно і комфортно критикувати львівського міського мера Андрія Садового. Мовляв, «сміття тебе породило, сміття тебе…» і далі за текстом. Політична кар’єра львівського мера перебуває у найскладнішому періоді.
Багато хто одразу ж і здався б. Проти нього вся силова машина держави на чолі із Президентом. Коли нещадно б’ють по оточенню, коли зраджують не тільки працівники та друзі, і коли соратники вже у роздумах, то ламаються ще не такі лідери.
Вони не сподівалися взагалі такого опору, а він перейшов у наступ. Він почав свою президентську кампанію вже сьогодні. Він почав грати на випередження та оголошувати про наступні кроки проти нього. Якщо їх буде вжито, непривабливими для суспільства, ба більше, вони скидаються на політично вмотивоване переслідування.
Садовий до такого розвитку подій готувався давно. Ще два роки тому в західних медіях, особливо у Польщі, його команда організувала розміщення позитивного контенту про львівського мера. На Заході йому вже створили імідж європейського політика, який бореться із корупцією в Україні. Одна стаття у Польщі навіть мала назву: «Непідкупний». Скоро про те, що Порошенко переслідує львівського мера заговорять в Євросоюзі.
Позиція фракції «Самопомочі» у Верховній Раді щодо багатьох питань є правильною і збігається із настроями свідомої більшості українського суспільства, на відміну від позиції провладних фракцій, які часто є непослідовними та недостатніми. Це надихає Садового на опір теперішній команді.
Попереджаю читача, що я ніколи не був симпатиком Садового, скоріше навпаки. Тому як незалежний оглядач можу спостерігати за всіма подіями цього політичного блокбастеру, що розгортаються прямо перед нашими очими. Який драматизм, який розвиток сюжету, особиста драма. І можна передбачити фінал.
Як відомо, переслідувана Попелюшка згодом перетворюється у чарівну принцесу. Але від початку казки, коли з Попелюшки знущається зла мачуха, до щасливого кінця треба пройти тернистий шлях. Власне, українська реальна політика часто подібна то на казку, то на цирк, то на трагедію.
Я ж пропоную, проаналізувати сьогоднішні події в світлі тривалої української політичної традиції, що не зраджує сама собі вже більше як двадцять років з часу відродження української держави.
Українці люблять познущатися зі своїх майбутніх лідерів. Ритуал обрання гетьмана на Запорізькій Січі передбачав, що кандидата спочатку треба обмазати болотом (чи як тепер – сміттям), а потім довірити йому булаву. Згадаймо ситуацію, коли Леонід Кравчук переслідував опального прем’єр-міністра Леоніда Кучми. Під час кампанії його не пускали на жодні державні ЗМІ. Це не завадило Кучмі двічі стати Президентом України і увійти в історію найуспішнішим Президентом країни за останнє століття. Його наступники на посаді президента України, і Ющенко, і Янукович, теж зазнавали переслідувань.
Водночас події навколо «сміттєвого садогейту» збурюють уяву кандидатів на хитке крісло міського голови мера Львова і, звичайно, знижують рейтинг підтримки Садового серед мешканців міста. Але Садовому на виручку прийшла «команда Порошенка». Незграбне «пресування» Андрія Івановича під приводом «сміттєвої теми» не витримує жодної критики. За їхньою логікою, не треба було б усувати наслідки Чорнобильської аварії , бо винен був директор станції.
Так, він винуватий, сам себе перехитрив. Але при чому тут пересічні львів’яни? Чому вони мають потерпати від ваших політичних ігор? Центральна влада спершу закрила полігон у Грибовичах, а потім заборонила іншими полігонам приймати львівське сміття. Власне, тепер діючій владі неможливо «відмитися» від звинувачень у політичній вмотивованості саботування сміттєвої кризи у Львові.
А люди в нас мудрі, з часом усе збагнуть. А їх симпатії завжди на боці «жертви влади». І що більше центральні ЗМІ будуть переслідувати Садового, то більше симпатій, критично налаштованих жителів України, особливо Центру та Сходу, будуть на боці Садового.
Нескладно передбачити, чим закінчиться піар-кампанія та кримінальні провадження проти Андрія Садового. Він стане основним опонентом Петра Порошенка на президентських виборах. Переслідування з боку Порошенка Садового піде останньому лише на користь. Мало того, це стане скоро темою міжнародних переговорів та негативом у розмовах української дипломатії.
І це незважаючи на те, чи винен Садовий чи ні у всіх недоліках чи злочинах, які йому закидають. Ми живемо в такому «інформативно викривленому» суспільстві, що правда чи факти не мають взагалі ніякого значення. Значення має лише громадська думка чи настрої не зовсім раціонального нашого населення, яке піддається емоціям, а тому схильне до помилкових суджень. Згадаймо піар-успіхи Юлії Тимошенко чи Надії Савченко, які зуміли більшість населення схилити до того, щоб воно керувалося емоціями, а не фактами.
Андрій Садовий талановитий піарник. В нього достатньо ресурсів, щоб обернути тимчасові неприємності собі на користь. А команда Порошенка припустилася своєї найбільшої помилки, яка згодом дорого їм обійдеться.
Садовий, не маючи за собою підтримки масової загальнонаціональної партії, з невеликою, але надійною командою виконавців, без союзників та грошей олігархів стане майбутнім Президентом України. І Петро Порошенко йому в цьому активно допомагає. Може в цьому і є його Порошенка, історична місія?
