Часто можна почути, що «мова не на часі». Мова, мовляв, це питання десяте (а то й двадцяте). Найперше, нам кажуть, влаштуймо комфортне й заможне життя, а тоді можна буде подумати і про мову – якщо когось це «надумане й штучне» питання ще буде цікавити.
Але знаєте, що найцікавіше? Найцікавіше те, що питання мови й питання рівня життя дуже прямо пов’язані! І зв’язує їх почуття поваги до себе, почуття гідності.
Неможливо влаштувати собі комфортне й заможне життя, не навчившись себе поважати. Повага до себе породжує високі вимоги до якості життя, тобто абсолютно до всього, що нас оточує. До якості доріг, якості води в водопроводі, якості їдла у холодильнику, якості обслуговування в державних установах, якості освіти, якості безпеки… Цей нескінченний ряд можна довго продовжувати. Поважаєш себе – вимагатимеш якості – врешті-решт, влаштуєш її для себе. Але найперше потрібно себе поважати.
А тепер – мова. Зневажливе ставлення до власної мови – це не більше й не менше як наслідок браку поваги до себе. Це певний маркер. Нехтуєш мовою – не поважаєш себе. А не поважаєш – то не мрій про комфортне життя!
От я, приміром, аналізую свої закордонні поїздки останніх років. Стамбул, Будапешт, Таллінн, Стокгольм, Берлін, Амстердам, Іракліон, Шарм-ель-Шейх, Краків… Знаєте, що в усіх цих містах є спільного? Три речі:
1) Всі вивіски та реклама у цих містах лише рідною мовою.
2) Мешканців цих міст не цікавить, чи зрозуміють ці надписи туристи і гості міст
3) Мешканці цих міст не будуть з вами спілкуватися не рідною мовою (за винятком хіба торгашів Стамбула і Шарм-ель-Шейха). Найбільше, що можуть зробити, – перейти на англійську.
Бачите зв’язок? Все це – комфортні міста. Вони влаштували собі достойне життя, бо навчилися себе поважати. Й вони примусять вас поважати їх також.
А тепер порівняймо їх з нами. Перейти на російську? Та запросто. Навіть у Львові! Причому, що найцікавіше, не тільки із росіянами. Одна знайома мені нещодавно розповідала історію, що поляк попросив її перейти на російську: українську, мовляв, він не розуміє, але знає російську. І ще був здивувався, коли та сказала, що їй то не буде приємно. Як так, каже, це ж просто засіб спілкування! Що вам та російська мова зробила?!
Нас почнуть поважати у світі тільки тоді, коли ми почнемо поважати себе. Коли ми перестанемо бути малоросами, а станемо українцями. З рідною мовою, культурою, самобутністю й почуттям національної гідності.
Час формувати українську націю. Повага до мови – це синонім поваги до себе. А з поваги до себе починається й достойне заможне життя.
