Завдяки навчанню у Львівському національному університеті ім. Івана Франка мені випала нагода впродовж п’яти місяців навчатись у Загребському університеті (програма Ерасмус+). За цей час я краще вивчила мову, читала книжки, мала можливість спілкуватись із сучасними хорватськими письменниками, а також для себе зрозуміла, як треба вчитися так, щоб бачити цілісну картину предмету, її розуміти і згодом навчити цього ще когось.
Українська та хорватська системи освіти відрізняються одна від одної. Звісно, і у ЛНУ ім. Івана Франка, і у Загребському університеті є свої переваги та недоліки.
Наведу кілька пунктів у методиці викладання у Загребі
- підготовка презентацій викладачем
- педагог роздає роздруковані лекції (особисто мені – це було дуже корисним, важливим та зручним)
- увесь матеріал та навчальний план є вільному доступі на сайті факультету
Для мене найважливішим було те, що я зрозуміла і дала сама собі відповідь на запитання, «для чого мені це, чому я це вчу?»
"Людина досягне успіху, лише тоді, коли сама зрозуміє, що їй це принесе, яка з цього користь, яка буде кінцева мета цих старань", - сказав один із моїх улюблених викладачів ( це мені дуже запам'яталось)
Тепер про загальні риси Загребського університету
- вибір предметів
Студент може обирати предмети, які він хоче слухати. Звісно, є передбачені певні предмети для конкретних курсів, але більша частина предметів це за вибором.
- комп’ютеризований процес навчання
Найважливіше, на мій погляд, є те, що кожен студент має свій власний пароль до сервісу зберігання інформації на сайті факультету. На цьому сайті кожен педагог викладає навчальний план, перелік книг, які потрібно прочитати, та самі книги у електронному варіанті.
Після кожного заняття ця сторінка поповнюється новими текстами, відтак, усі у будь-яку пору доби мають необхідні матеріали під рукою. Я вважаю, це є дуже добре та правильно для студентів, адже слухати лекції і записувати від руки те, що диктує професор не є ефективно та, станом на сьогодні, це просто безглуздо.
- друковані лекції, презентації
Перед лекцією викладач роздає студентам друковану лекцію на 10-12 ст, залежить звісно від предмету, де зазначені важливі терміни, прізвища, дати і тп. Такий матеріал – це вже 50 % успішно складеного іспиту.
Окрім того, важливим у викладанні є створення презентації. Усім відомо, що більшість людей краще сприймають інформацію, коли вони її бачать. Так от, під час пар студент бачить основні факти, події, дати і це все може записати.
Варто наголосити, що цю презентацію потім викладач надсилає кожному студенту, щоб той міг переглянути те, що конкретно буде на іспиті.
- бібліотека
Бібліотека для мене була найпотаємнішим місцем в університеті, бо тут я справді вчилась, а не лише вдавала, що щось вчу. Усі студенти сюди приходять, працюють за комп’ютером і обов’язково поважають робочу атмосферу.
Бібліотека від факультету має 5 поверхів, усі книги є у вільному доступі. На сайті факультету можна переглянути, чи є зараз в наявності певна книга, дізнатись її шифр і самому прийти і зняти її з полички. Якщо хочете взяти книгу додому, то це можна зробити самостійно, не чекаючи в чергах і не пишучи на листочках шифри книг.
Кожен студент має студентський квиток, цей квиток зчитує комп’ютер і показує, чи заборгували ви якусь книгу, чи ні. Така система мене приємно вразила і дуже спростила усі процеси шукання і позичання книг у бібліотеці. Окрім того, на інтернет-запит кожному охочому можуть відсканувати книгу, але тут є певні обмеження – це не більше трьох розділів із кожної книги. Як на мене, це дуже сучасно та круто.
- передбачена основна література, а не 15 пунктів у списку літератури
На мою думку, однієї із проблем сучасної української освіти є те, що при вивчені конкретної теми ми отримуємо список літератури обов’язкової до прочитання, а цей список становить 10-15 позицій. Звісно, що коли студент бачить таке число, він одразу ж відкидає цей список і врешті не читає нічого.
У Загребі щоразу був передбачений певний текст, твір чи стаття, але один чи два, а не 15. І тоді студент, маючи кілька днів на підготовку, читає те, що задали, якісно опрацьовує прочитане і врешті має знання та розуміння вивченого. Я гадаю, краще менше, але якісніше.
- цінування часу як викладача так і студента
В сучасному світі ми часто чуємо, що нам бракує часу або «я витратила свій час намарно». У Загребському університеті «час» дуже цінують. Це виявляється у тому, що на сайті факультету можна розмістити оголошення, у якому міститься інформація про те, що викладач через хворобу чи інші обставини не зможе прийти на пару. І тоді, відповідно, і студенти не витрачають свій час, для прикладу на доїзд чи будь-що інше, а вже по-іншому планують свій день.
Мені така позиція Університету дуже сподобалась – це свідчить про повагу до студентів та до їхніх особистих справ.
- сесія
Варто відзначити і процес складання іспитів. У Загребському університеті цей процес є логічнішим та гнучкішим. Сесія триває місяць і на кожен предмет відведено три певні дати та години, коли студенти можуть скласти іспит. Такий вибір із датою дає більше можливостей та переваг для кожного студента індивідуально. Студент у такому випадку може краще підготуватись до іспиту і скласти тоді, коли йому зручно. Окрім того, за бажанням студента, він може скласти іспит із певного предмету у наступній сесії.
Перший тиждень у Загребі або що таке Еразмус+
На мою думку, такі підходи та методи є дуже доречними та простими і їх б вартувало винести на обговорення у стінах нашого Університету.
І на кінець скажу, що дуже сумую за тими чудовими 5 місяцями, які я провела там. Це був найкращий період мого студентського життя. Новий досвід, цікаві люди, подорожі, спання по 12 год =) кава з викладачами - усе це було дуже круто та незабутньо!)
То ще вам трохи Загреба мого улюбленого) Приїжджайте туди, там добре.
