21 грудня 1961 та 1963 року відійшли у вічність двоє славних офіцерів Армії УНР Бутович Микола та Сімянців Олекса - цей день в історії.
Сімянців Олекса Іванович (9.03.1893, слобода Великий Бурлук Вовчанського пов. Харківської губ., тепер райцентр Харківської обл. – 21.12.1963, Нью-Арк). Військовий і громадський діяч, учитель, інженер-гідротехнік; значковий (поручник) полку Чорних запорожців; звання – поручник Армії УНР.
Народився в сім’ї безземельного селянина. Закінчив 2-класну школу (1910) та Олександрійську вчительську семінарію (1914). “Того ж року був мобілізований відправлений на службу до Петербурга”, де служив в Лейбгвардійському Павлівському полку. Закінчив 3-тю Петергофську школу прапорщиків (15.02.1916). Наприкінці 1916 р. відправлений на фронт. На фронті пробув до кінця 1917 року. Нагороджений орденами Св. Анни і Святого Володимира.
“Наприкінці 1917 р. приїхав додому, а весною в квітні (8 квітня) вступив добровільно в Українську армію, в якій і був весь час без перерви, аж до інтернування армії поляками 22 листопада 1920”. Перебував у таборах у Пикуличах, Вадовицях та Стржалкові. “На початку липня року 1922 втік від поляків до Чехословацької республіки з метою продовжувати освіту”. Закінчив матуральні курси (20.07.1923) та Українську господарську академію (Подєбради, 16.06.1928).
Похований на Українському православному цвинтарі у Бавнд-Бруку (Нью-Джерсі).
Бутович Микола (6.12.1895, Гадяцький пов., Полтавщина – 21.12.1961, США). Військовий діяч, графік і поет; начальник оперативного відділу та ад’ютант начальника штабу Сірої дивізії; звання – поручник Армії УНР.
Козацького роду. Під час Першої світової війни потрапив до австрійського полону, де почав ілюструвати “Енеїду”. Навчався в мистецьких закладах Берліна і Лейпціга. В 1924 р. випустив альбом дереворитів, у якому зобразив персонажі української демонології. В міжвоєнний період жив у Празі та Львові. Оформляв книжкові видання, присвячені переважно фольклорно-демонологічним сюжетам.
З 1930-х років і до смерті писав епіграми. Опублікувати їх окремим виданням вдалося лише 1995 року в Києві під назвою “Епіграми Бутумбаса”. В них створив сатирично-іронічні образи багатьох українських письменників, акторів, скульпторів, видавців (Василя Барки, Оксани Лятуринської, Олександра Олеся, Євгена Маланюка, Олени Теліги, Олега Ольжича та ін.). Опублікував “Автобіографію” (Н.-Й., 1956), спогади “Кадетський корпус” (“Вісник”, 1959), “Повстання проти гетьмана (Сіра дивізія)” (“Вісник”, 1959) та ін.
Похований на Українському православному цвинтарі у Бавнд-Бруку (Нью-Джерсі).
Роман Коваль (м. Київ).
