3 листопада 1914 року у Коломиї народилася Катерина Зарицька (Калина, Монета, У.Кужіль), член ОУН, зв'язкова Романа Шухевича, організатор і керівник Українського Червоного Хреста, дружина Михайла Сороки, донька видатного математика Мирона Зарицького, мати художника Богдана Сороки. Лицарка Срібного Хреста Заслуги УПА.
Катерина Зарицька була членом Пласту. Навчалася на аграрному факультеті Львівського політехнічного інституту. З 1930 року - член юнацтва ОУН. У 1935-1936 роках була заарештована й засуджена до 5 років тюрми на варшавському (1935-1936 рр.), на Львівському (1936 р.) процесах у зв’язку з причетністю до атентату на польського міністра внутрішніх справ Б.Пєрацького.
Після звільнення із тюрми Зарицька вийшла заміж за Михайла Сороку. 22 березня 1940 року подружнє життя обірвав арешт, Сороку відправили у 2-гу Львівську тюрму, а Зарицьку – в тюрму “Бригідки”. Там у вересні 1940 року вона народила сина Богдана, якого у 8 місяців передала на виховання батькам.
У червні 1941-го Зарицька втекла з тюрми. Була провідницею жіночої ОУН, очолювала юнацьку референтуру пропаганди ОУН ЗУЗ, а пізніше очолювала Український Червоний Хрест УПА (1943-1947 рр.). Співпрацювала з підпільним журналом ОУН “Ідея і Чин” під літературним псевдонімом У.Кужіль. 1945 року УГВР нагородила К.Зарицьку Срібним Хрестом Заслуги.
21 вересня 1947 року Зарицьку заарештовало НКВС, засудили на 25 років ув’язнення. Відбувала покарання у Володимирській, Верхнє-Уральській тюрмах. 1969-го її перевели до табору суворого режиму (“Дубравлаг”) у Мордовію.
1972-го, згодом поселилася у м. Волочиськ Хмельницької області. Спілкувалася з шістдесятниками, дисидентами, правозахисниками, допомагала політв’язням радянських концтаборів.
Померла Катерина Зарицька 29 серпня 1986 року. Похована у Львові на Личаківському цвинтарі. 21 вересня 1991 року під час перезахоронення М.Сороки із Мордовії в Україну прах К.Зарицької був перепохований разом із її чоловіком в одну могилу на Личаківському цвинтарі у Львові.
