17 серпня лідеру гурту «Скрябін» Андрію Кузьменкові виповнилося б 50 років. Вперше за три з половиною роки після загибелі музиканта його вдова Світлана Бабійчук розповіла журналістам про чоловіка. Її спогади разом із розповідями колег та батьків Кузьми увійшли до фільму Радіо Свобода «Кузьма. Недосказане».
Андрій Кузьменко народився 17 серпня 1968 року у Львівській області. В дитинстві вчився в музичній школі, але за бажанням батьків вступив до Львівського медичного інституту.
Батько Андрія Віктор Кузьменко згадує, що хотів для сина фаху лікаря, тому що відчував у ньому схильність допомагати людям.
«Мені хотілося, щоб він був лікарем, як батькові. Тому, що судячи по його людським якостям, по тих струнках душевних… А він закінчив стоматологію, приходить, ложить диплом на стіл: «От, тато й мама, маєте дипломчик, а я буду займатися музикою», – розповідає він.
В 1989 році Кузьма засновує гурт «Скрябін». В 1991-му гурт їде на фестиваль «Червона Рута». Батьки ставлять юнакові умову: якщо гурт увійде в призову трійку фестивалю – не наполягатимуть на кар’єрі лікаря, в іншому разі піде працювати стоматологом. Кузьма з командою посів третє місце.
Розлом між панком та сім’янином
Після переїзду з Новояворівська до Києва гурт стикається з труднощами: нова для української аудиторії електронна музика не знаходить відгуку в масового слухача.
«Він тоді не розумів, що в Києві треба творити більш попсову музику, більш комерційну, музику, яка буде на ширший загал», – згадує музичний продюсер Володимир Бебешко, який познайомився з Кузьмою ще на Львівщині.
Кузьма одружується на Світлані Бабійчук, в 1997-му – стає батьком. Щоб прогодувати родину, йому доводиться йти на компроміси.
«Цей розлом – він назавжди лишився: між панком, який ламав золоті унітази десь на каналах, та людиною, якій треба було утримувати сім’ю. І він пішов у «попсу», – каже режисер Вадим Єрмоленко, який багато працював з Кузьмою над його кліпами та телепроектами.
Однак навіть у більш доступному для широкого загалу форматі «Скрябіну» вдається виділятись. За словами рок-музиканта Святослава Вакарчука, музика Кузьми вплинула на всю картину українського шоу-бізнесу і зокрема на його гурт «Океан Ельзи».
«Кузьма ввійшов в історію української музики назавжди. Разом з його колегами, які зробили гурт «Скрябін», були одним з перших прикладів якісної української музики і перевернули весь шоу-бізнес. В тому числі «Океан Ельзи» в буквальному сенсі на цьому виріс. Він створив величезний вплив на всю українську культуру», – впевнений Вакарчук.
Серед робіт гурту Вакарчук відзначає дві, на його думку, «феноменальні»: «Мовчати», записану в дуеті зі співачкою Іриною Білик у 2003 році, та «Спи собі сама» 2004 року.
Саме на «Мовчати» Вакарчук запише кавер-версію після смерті Кузьми у 2015 році. Пісню буде присвячено пам’яті музиканта.
Попри безпосередність та простоту, про яку говорить багато хто з оточення Кузьми, Володимир Бебешко згадує його вимогливе ставлення до роботи.
«Коли був злий, ото я пам’ятаю, була страшна людина. Тому що він в роботі був деспот. Якщо хтось в групі щось зробив неправильно, то він каже: ти не працюєш, пішов геть звідси. І все».
Водночас Кузьма любив імпровізувати – за словами Бебешка, в талант-шоу «Шанс», де він брав участь, музикант працював без сценаріїв.
Після початку війни в 2014 році Андрій Кузьменко допомагає фронту та відвідує поранених військових у шпиталях.
Одним із тих, кого Кузьма підтримував, став десантник Руслан Яриш. Він дістав поранення 2014-го під Ямполем. Внаслідок цього в солдата паралізована нижня частина тіла, він пересувається на візку.
Кузьма навідав його у київському шпиталі і з тих пір проводив із десантником багато часу. Яриш згадує, що підтримка співака допомогла йому боротися за одужання.
«Це стимулює, що недовго ще житимеш у візку і все-таки станеться, ти встанеш і підеш», – ділиться солдат. Зараз він проходить реабілітацію в Лос-Анджелесі.
Хоча лікарем Кузьменко так і не став, колега співака Руслана переконана, що Кузьма мав хист до лікування.
«Лікар був! Вмів лікувати настрій і душу. З нього шикарний був мольфар! Чи інтуїтивно, чи свідомо», – стверджує вона.
2 лютого 2015 року «Тойота Секвоя», за кермом якої був Андрій Кузьменко, зіткнулася з молоковозом на трасі Кривий Ріг – Кіровоград. Він загинув на місці.
Співачка Руслана згадує, що не могла повірити в смерть музиканта. Вона присвятила пісню його пам’яті.
«Шкода, що ми не встигли його пізнати. Тоді б дивились не на чувака, який нас бавить, а на чувака, всередині якого Всесвіт, і він нам його давав. За тими жартами було багато серйозних речей», – вважає Руслана.
За словами музиканта гурту «Скрябін» Олексія Зволинського, після смерті Кузьменка музика гурту стали слухати більше.
«О, у вас є такий альбом, а його не слухав за життя Андрія», – цитує він. – Ну чого ж ти його не слухав?».
Після повідомлення про смерть Кузьменка акції, присвячені його пам’яті, відбулися в декількох містах України. Його поховали в родинному склепі в селищі Брюховичі на Львівщині.
Окрім музики, Кузьма писав прозу. Одну з його повістей, «Місто, де не ходять гроші», ще в 2013 році взялася екранізувати Ганка Третяк. Як розповідає дружина Кузьми Світлана, після смерті музиканта робота над стрічкою призупинилася.
«Коли Андрія не стало, вона (Третяк – ред.) припинила роботу. Потім вона сказала, що знову почала. І от декілька днів назад вони знайшли мене і сказали, що в них знятий є фільм на «Місто, де не ходять гроші». І я настільки втішилась, в даній ситуації за Андрія, тому що це є найбільший подарунок, який може бути для нього, навіть там», – каже Світлана.
Фільм має вийти в прокат вже у вересні цього року.
Світлана і Андрій прожили в шлюбі 21 рік. Їхня донька Марія-Барбара цьогоріч перейшла на п’ятий курс медичного університету.
Вдова Кузьми згадує, що чоловік навчив її любити життя.
«Що він мене навчив – це любити життя. Любити кожну мить і любити людей, прощати їм все. І ще одне, що він мене навчив – закомплексовану скромну дівчинку – що кожен має право на помилку».
