Археологи Історико-культурного заповідника "Давній Пліснеськ" показали дослідження курганного могильника варязької дружини на Пліснеську та поділилися результатами розкопок останніх років.
"Отож, у 2007 р. розкопано кенотаф ХІ-ХІІ ст.
2015 р. - виявлено підкурганну кремацію ХІ/ХІІ ст.
2016 р. - курган-кенотаф ХІ/ХІІ ст.
2017 р. - два кургани-кенотафи кін. ХІ – поч. ХІІ ст. та пер. пол. ХІІ ст.
Явні язичницькі традиції. Привертає увагу те, що останній з досліджених нами курганів: перша половина ХІІ ст. Але вже з середини ХІІ ст. розпочнеться масове прийняття християнства, виражене у спорудженні церков та закладанні християнських кладовищ", - йдеться у повідомленні заповідника.
Довідка Гал-інфо:
Курганний некрополь ХІ – поч. ХІІ ст. розміщений в урочищі «Поруби» в Історико-культурному заповіднику "Давній Пліснеськ" та є пам’яткою археології національного значення. Йдеться про курганний могильник варязької дружини.
Перші фахові дослідження на могильнику ще у 1881 р. провів Т. Земєньцький, якому вдалося виявити тут два типи поховань: підкурганні кремаційні та підкурганні інгумаційні.
За сукупністю ознак, зокрема за особливостями поховальної практики та супровідним інвентарем, Пліснеський курганний могильник варто пов’язувати з середовищем варязької дружини київських князів, яка брала участь в одержавленні племінних територій Прикарпаття та Волині.
Язичницькі риси поховального обряду, передусім, репрезентує багатий супровідний інвентар (зброя, «оболи мертвих», прикраси, відра тощо), а на поступове проникнення християнства вказує західна орієнтація похованих та знахідки хрестів.
Нижню хронологічну межу існування некрополя в ур. Поруби визначає припинення функціонування оборонної лінії (валу та рову) слов’янського городища наприкінці Х ст., яку перекривали кургани. Верхнє датування ж цих поховань визначається першою третиною / серединою ХІІ ст. Відзначимо, що синхронні підкурганні інгумації з чітко вираженими рисами варязького поховального обряду зустрічаються у Городниці, Галичі, Новосілках під Володимиром тощо.
