Загалом для української мови нецензурні слова так само нормативні, як скажімо наукова термінологія чи сленг. Так, вони не належать до літературної норми, але це не означає, що вони є менш українськими.
Лайка матірна, вона ж матірщина відома настільки давно, що в юридичному сенсі вперше зафіксована ще 1498 році, коли король Польщі та князь Казимир Литовський заборонив у публічних місцях, так звану "ругань матір'ю".
Якщо ця вся лексика справді існувала, була поширена і вільно поширювалась і навіть передавалась з покоління в покоління, то чому тоді настільки складно, або навіть неможливо знайти її сліди?
Свого часу така лексика не проходила цензуру, а отже не публікувалася жодним чином. А в період рукописних текстів, коли публікацією книжок займались монахи та інші дотичні до церкви люди, шансів бути написаною така лексика немала. Та оскільки нецензурна лексика побутувала у фольклорі шанси дізнатись про її існування з'явилися лише після появи етнографічних досліджень.
За словами кандидатки історичних наук, старшої співробітниці відділу етнології сучасності Інституту народознавства Лесі Горошко, наша лайка споріднена з європейською та має єдині асоціативні ряди. Зазвичай це слова-побажання негараздів та прокльонів.
Відповідно прокльони однозначно побутували в класичній літературі. Попри те, що всі знали, що це гріх і так говорити не можна, все одно вживали прокльони, але в більш поетичній формі. Ключовим моментом лайки є те, що лайкою називаються ті слова, якими люди "лають одне одного". Натомість непристойні слова та посоромнення вживались радше у приємних, аніж образливих ситуацій. Вони використовувалися для розваг та в обрядових піснях. Попри те, що ці слова побутували як сороміцькі вони й близько не мали такого емоційного й експресивного навантаження, яке мають зараз.
Якщо лайка існувала завжди, то чому люди вживають її у своїх розмовах? Чому люди лаються?
На це питання в коментарі "Гал-інфо" відповіла психотерапевтка Оксана Медвідь. За її словами нецензурна лексика використовується під час глобальних та насичених емоцій.
"Люди лаються для того, щоб зменшити емоційну напругу. Загалом лайка використовується поступово. В ранньому дитинстві, коли людина тільки вчиться розмовляти, вона найлегше запам'ятовує такі слова. Потім у підлітковому віці, таким чином показує свій стан дорослості, привертає до себе увагу. Підлітки спеціально вживають лихослів'я, щоб їх почули. В дорослому віці нецензурні слова, в більшості випадків, додаються для забарвлення, щоб підкреслити якусь ситуацію", - зазначила Оксана.
Відповідно нецензурна лексика допомагає зменшити емоційну напругу та таким чином розслабитись.
За словами психотерапевтки у Львові стартувало цікаве дослідження, яке пов'язане з реабілітацією алко-, нарко- та ігрозалежних людей. Під час цього дослідження ввели правило не лаятися та не вживати жаргонні слова. Це, ймовірно, допомагає пацієнтам змінювати стиль мислення, змінювати свій стан, через слова.
Оксана Медвідь радить пробувати зробити слова заміни. Кожне лихослів'я змінювати на інші слова та, таким чином, викорінювати цю звичку. Бо коли нецензурна лексика переходить в нормальний стан та використовується постійно - буде важко повернутися до звичайної розмовної мови.
Надія Файгель
