У Львові в селищі Брюховичі запропонували замість демонтованого комуняцького ідола поставити пам'ятник чебуреку.
Сьогодні в селищі Брюховичі що входить у Львівську міську територіальну громаду демонтували та передали до музею "Територія терору" скульптурну групу "Родіна-мать". Зазначимо, що даний пам'ятник радянської пропаганди був розміщений поруч з культовим та загальновідомим всім львів'янам місцем з народною назвою - "чебуречна в Брюховичах".
Львів'янин Олег Радик, запропонував в соцмережах, що для розвитку селища було б доцільно замість демонтованого пропагандистського ідола поставити культурну композицію, яка буде викликати зокрема культурний та туристичний інтерес.
"Маю ідею і є спонсори. Замість памʼятника окупантам буде в Брюховичах памʼятник чебуреку", - зазначив Олег Радик.
Довідка.
Для України базовою школою чебуреків, є кримськотатарська. Це перш за все баранячий фарш, не перевантажений спеціями, тонке тісто і обсмажування у великій кількості олії. Саме слово "чебурек" - кримськотатарське, і означає "пиріжок з м'ясом".
Історія стверджує що чебуреки придумали монголо-татари. Круглий, опуклий щит характерної форми перевертався і ставився на багаття. У ньому розтоплювався тваринний жир, в якій кидали м'ясо, загорнуте в круглі тонкі коржі з прісного тіста. Потім технологію вдосконалили, тваринний жир замінили рослинною олією, а щити - спеціальним посудом, фритюрницями. Так і вийшов сучасний чебурек.
На користь цієї гіпотези говорить ареал поширення цієї страви, приблизно відповідний монголо-татарським завоюванням. Навіть на Тибеті є схоже блюдо - шабхалей. Зовні від чебурека не відрізняється, але в якості начинки використовуються місцеві продукти.
З іншого боку, чебурек настільки демократичний, що за право первородства, на відміну, наприклад, від кави, воєн не ведеться. Однак в кожній країні є свої особливості. На Кавказі в фарш додають більше спецій, в Болгарії, в Італії та Франції великою популярністю користуються міні-чебуреки. Десь їх запивають чаєм, десь айраном, у Франції вважають за краще - віном.