28 серпня 1913 року народилась Віра Іларіонівна Свєнціцька – мистецтвознавиця, музейна діячка, заслужена працівниця культури УРСР, довголітня (від 1932 з перервою, викликаною арештом і засланням у 1948-56 роках) працівниця Національного музею у Львові імені А. Шептицького, від 1967 року – завідувачка відділу народного мистецтва, від 1975 року – завідувачка відділу давньоукраїнського мистецтва; донька першого директора нашого музею І.Свєнціцького.
Про це йдеться у повідомленні на Facebook Національного музею у Львові.
У Національному музеї у Львові Віра Свєнціцька працювала з 1932 р., систематизуючи та опрацьовуючи дерев’яні ручні різьблені хрести ХVІІ – ХХ ст. У 1941-1948 рр. завідувала музейними фондами. В роки німецької окупації разом із батьком доклала чимало зусиль для збереження цілісності музейних збірок.
У 1948 р. за сфабрикованими документами, як колишня членкиня ОУН, була засуджена до десятирічного ув’язнення і заслана до Сибіру, після восьми років відбування покарання звільнена у 1956 р. в час “хрущовської відлиги”.
Повернувшись до музею, Віра Свєнціцька очолила відділ давнього українського мистецтва, досліджуючи іконопис, скульптуру, малярство, народне мистецтво. Багато часу проводила в експедиціях на теренах Західної України, обстежуючи церковну старовину, рятуючи пам’ятки від знищення, поповнюючи музейні фонди тисячами експонатів. Попри те дарувала до музею різнорідні цінні мистецькі предмети з власної колекції: графіку, народний одяг, декоративно-ужиткові речі, які набувала з думкою про музей. Любила подорожувати, фотографувати , захоплювалася і знала українську поезію та музику.
Широке визнання здобули фундаментальна монографія Віри Свєнціцької “Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві ХVІІ ст.” (1966 р.), а також видані у співавторстві монографії “Український середньовічний живопис” (1976 р.), “Спадщина віків. Українське малярство ХІV – ХVІІІ ст. у музейних колекціях Львова” (1990 р.), “Українське народне малярство ХІІІ – ХХ ст.: Світ очима народних митців” (1991 р.). Остання з перелічених монографій удостоєна Національної премії імені Т.Г. Шевченка у 1995 р.
Віра Свєнціцька все своє свідоме подвижницьке життя віддала Національному музеєві у Львові імені А. Шептицького, берегла музейні фондові збірки, нерідко ціною власного здоров’я, була високим моральним авторитетом, слугувала власним життєвим прикладом, допомагала молодим дослідникам віднайти свій науковий шлях.
