22 травня у Львові з нагоди річниці підкорення Евересту перші українські жінки, яким вдалось це зробити, нагадали про своє сходження на найвищу вершину світу під час прес-конференції у Книгарні Є.
«Коли піднімаєшся на гору, а потім дивишся униз, то бачиш обриви, від цього перехоплює подих», - каже Ірина Галай, яка 20 травня 2016 року стала першою українкою, яка підкорила найвищу вершину світу – гору Еверест.
Також Ірина Галай розповіла: «Я відчувала, що мій організм до цього готовий і я була впевнена, що фізично я з цим впораюсь. Була лише одна проблема – відпроситись у батьків, бо вони неймовірно за мене переживали. Адже, як відомо, Еверест – це гора смерті. Тому дорогою нам траплялись мертві тіла, які ніхто не забирає, це було морально важко, але ми це пережити".
"Коли підіймаєшся догори, то потрібно при цьому триматись за мотузку і рухатись вертикально. А голими руками це не можливо зробити. Для цього ми використовували спеціальні рукавички", - розповіла Тетяна Яловчак, яка 21 травня 2016 року здійснила сходження на Еверест у другій групі, піднявши на гору український вишиваний рушник.
Тетяна Яловчак також додала: "Бувало і таке, що я відчувала "живі" камені (ті, що у будь-який момент можуть зсунитись зі свого первиного місця і впасти на когось). І в цей момент ти розумієш, що внизу за тобою піднімаються інші люди. Ще страшніше стає, коли піднімаєш голову і побачиш, що перед вами підіймається така ж людина. А ми ж без касок. Якщо він в будь-яку секунду візьме "живий" камінь, то цей камінь може полетіти в мене».
Жінка згадала ще й такий момент: «Назад до табору я повернулась близько одинадцятої ночі. Це було дуже складно. Я підійшла до намету і просто присіла. Мені подали чашку гарячого бульйону - це був найсолодший момент.
Найбільш кульмінаційний момент - це останній тиждень, особливо останній день. У цей період організм не хоче їсти, ми тільки пили теплу воду з термоса. Це неймовірне подолання самої себе".
На питання журналістів, чому саме рушник українка взяла з собою в гори, Тетяна Яловчак відповіла: "Для мене надважливо прославити наші українські традиції, нашу культуру. До того ж, ще моя бабуся навчила мене вишивати. Від неї я і знаю, що означає чорний колір, що означає червоний. Як відомо, з рушником приймали пологи, на весіллях він був невід'ємним символом, з ним же проводжали в останню путь".
