Вакарчук не йде в президенти. Що виграє від цього Зеленський?, - Володимир Фесенко.
До жовтня минулого року Святослав Вакарчук був інтригою та «чорним лебедем» виборчої кампанії. А затим ця інтрига майже щезла. Як на мене, він просто перетягнув зі своїм визначенням, і це призвело до перегріву очікувань та, зрештою, розчарування.
Його останні рейтинги приблизно на рівні 3%, і його рішення не балотуватись кардинально не вплине на хід виборчої кампанії. Якщо ж він когось підтримає – Гриценка, Садового чи навіть Порошенка – комусь з них перепаде не більше 1%. Якщо ж Вакарчук публічно нікого не підтримає, то за даними соціологів приблизно 40% його прихильників радше за все перейдуть до Зеленського, що дасть останньому десь 1,5%.
Соціологи називають це «другим вибором». Тобто вони заздалегідь запитують виборців, за кого ті голосуватимуть, якщо їх кандидат не братиме участі у виборах. Таким чином виявилась парадоксальна річ: попри особистісну різницю та розбіжності електоратів цих двох кандидатів, у них дуже подібний виборець. Якщо не буде Вакарчука, то близько 40% його прихильників підтримають Зеленського – і навпаки.
Їхні електорати навіть регіонально та етнокультурно були різні. За Зеленського переважно російськомовні зі східних і південних регіонів, за Вакарчука – україномовні з центру та заходу України. Та як виявилось, ці електорати можуть перетікати – як ті два басейни з арифметичної задачки. Це підтвердилось минулого року: коли восени у Вакарчука почали падати рейтинги, а у Зеленського зросли – і передусім на Заході та серед україномовних.
Більше за всіх виграє Зеленський
Цими «перехідними» виборцями керують два мотиви. По-перше, недовіра до традиційних політичних лідерів, і по-друге – в результаті виникає попит на нових. Людям потрібна нова фігура, і головне – щоб це був не політик. У цьому і полягає спільна мотивація не всіх, але відносної більшості прихильників Зеленського і Вакарчука. Відтак у результаті від рішення останнього небагато, але більше за всіх виграє Зеленський.
Судячи зі слів Вакарчука, він піде на парламентські вибори. Думаю, він міг би бути модератором об’єднання демократичної опозиції. Умовно кажучи, сприяти об’єднанню партії Гриценка, Садового, ще сили людей і плюс Романа Безсмертного з його партією. Бо як це часто буває, коли двом важко домовитись, потрібен хтось третій. В цьому випадку Вакарчук і може ним стати – навряд чи перед президентськими, але перед парламентськими виборами.
Ще одна важлива місія Вакарчука – бути місіонером і візіонером, таким собі демократичним проповідником. Тобто пропагувати сучасні демократичні цінності та просувати їх серед молоді, середнього класу, суспільства загалом, адже йому багато хто вірить. Ось це те, що Вакарчук може – стати ціннісним агітатором.
