У місті Яворові Львівської області, біля річки Шкло колись ошатна велика територія молокозаводу, який годував не лише увесь район (від кордону аж до Львова), а й відправляв продукцію на експорт, – наводить жах на перехожих.
Із-за брудного залізо-бетонного паркана видніються ще більш-менш пристойні будівлі, де понад десять років тому виробляли якісну молочну продукцію, якою забезпечували, зокрема, військові частини, лікарні та дитсадки.
Як передає сьогодні, 26 грудня, власкор Гал-інфо, ця брудна огорожа колишнього одного із найкращих в Галичині молокозаводу, наче більмо на оці – псує вигляд капітально відбудованого перехрестя вулиць Івана Хрестителя та Святоюрської, посеред кільця якого реставровано стародавній пам’ятник-Хрест.
За словами перехожих, що там зараз нові власники колишнього молокозаводу роблять – таємниця за сімома печатями: одне зрозуміло, що вони – нехлюї.
«Це ж треба так своє місто не любити, аби бодай не пофарбувати огорожу?», – каже пенсіонерка.
«А ті, що знищили молокозавод, любили Яворів, державу? Стільки людей мали роботу. А селяни – можливість здати молоко, а не стояти із пластиковими пляшками на базарах та вздовж доріг», – додав поважного віку чоловік.
Власкор Гал-інфо довідався від колишніх працівників «ВАТ «Яворівський молокозавод» про те, що вони мали влаштувати акції непокори під Львівською ОДА, Яворівськими РДА та районною радою, Господарським судом у Львівській області під гаслами: «Розкрадачів молокозаводу – у тюрми!», «Віддайте зароблене!», «Поверніть Яворову молокозавод!». Але організаторів пікетів залякали – ходили по хатах якісь міцні молодики з погрозами.
Яворівчани згадують, як Яворівський молокозавод годував лікарні, дитсадки, школи, вояків Яворівського, Старицького, Свидницького гарнізонів, Яворівського полігону, прикордонних застав, Краковецький сиротинець, санаторії «Немирів», «Шкло», туберкульозний диспансер. В Яворові працювали дві фірмові крамниці, де кожен бажаючий міг купити молочну продукцію за нижчими цінами.
Свого часу керівництво ВАТ «Яворівський молокозавод» розробило й затвердило в Києві пакет документів про виготовлення йогуртів, плавлених сирків. Подали заявку для інвесторів, які б могли тут виготовляти казеїн. Масло відправляли на експорт.
За податковими документами, це підприємство не мало бюджетних боргів: тому тут вчасно виплачували зарплатню, високу якість молочної продукції забезпечували кваліфіковані кадри та досконале імпортне й вітчизняне обладнання.
За свідченням колишніх працівників молокозаводу, обладнання хтось вивіз під покровом ночі, а що залишилося – потовкли кувалдами.
Журналіст побував і на продуктовому ринку «Галя», що в середмісті Яворова – за 20 хвилин ходи від колишнього молокозаводу. Тут господині, які приїжджають із навколишніх сіл, уклінно просять купити в них молоко, сир, сметану, масло.
Селянки нарікають, що знищення місцевого молокозаводу, нанесло їм збитки і матеріальні, і моральні. Адже, з їхніх слів, колись по селах їздили заготовлювачі, збирали молоко й платили хоча й невеликі гроші, але за них можна було якось прожити.
«Мені дітей треба одягати, годувати, вчити. А чоловік втратив здоров’я на будові в Польщі. То в Яворів їду з молоком, бо тримаю корову, то за кордон із горілкою і цигарками добираюся. Не життя, а суцільна мордація», – мовить жінка.
Нагадаємо, що філія «Львівський аукціонний центр» ДАК «МАЦ» оприлюднила інформацію про те, що 26 лютого 2006 року Державна виконавча служба у Яворівському районі Львівської області наклала арешт на майно боржника ВАТ «Яворівський молочний завод». Було оголошено про його продаж на привселюдних торгах.
Згодом із молотка пішли водонапірна башта, цегляні будівлі, зовнішня мережа водопостачання, теплотраса, огорожа із залізобетонних плит, цистерна тощо. Наприклад, стартова ціна зовнішньої мережі водопостачання становила – 96 грн.
