Гал-інфо продовжує цикл інтерв’ю про Івана Турша, приурочений до 150-ліття від дня народження видатного українського художника, мистецького критика, редактора, видавця, організатора й активного учасника культурно-громадського життя Львова зламу ХІХ–ХХ століть.
Завдяки мистецькому проекту Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького - «Відомий і невідомий Труш» (який триватиме до 24 лютого), журналістка Гал-інфо мала нагоду познайомитись з творчістю Івана Труша. Цього разу разом з мистецтвознавицею Оксаною Білою ми говорили про серію творів львівського художника об’єднаних під назвою «Подорожі Єгиптом і Палестиною».
Його остання двомісячна подорож країнами Близького Сходу збагатила тематичну палітру колоритною орієнтальною барвою. Незабутні враження лягли в основу монументальних за звучанням робіт із серії «Подорожі Єгиптом і Палестиною». До тематики цієї серії І. Труш повертався згодом упродовж двох наступних десятиліть.
Двомісячна подорож Івана Труша до Єгипту та Палестини навесні 1912 року мала великий вплив на формування естетико-філософських поглядів митця, які чутливо резонували з його рефлексіями на світ, природу й людину як її творіння. Ця малярська серія якнайповніше віддзеркалює враження І. Труша від подорожі Близьким Сходом і від незабутнього знайомства з безмежними піщаними просторами країни пірамід, зеленими оазами долини Нілу, святими місцями Єрусалима.
Простежити маршрут Труша, розкрити мотиви створення пленерних робіт допомагають його листи до дружини Аріадни, які яскравими штрихами доповнюють образотворчі нотатки.
У березні 1912 року Іван Труш після кількаденної виснажливої подорожі сушею та Середземним морем здійснив коротку зупинку в Александрії, звідки вирушив до Каїра. Митця особливо приваблювали старі куточки столиці Єгипту, де жила біднота. Туристичні маршрути зазвичай не охоплювали тих кварталів, тож вони не були об’єктами зацікавлення європейців.
Гуцульщина – одна із найпринадніших тем для малярів, – Іван Труш
І. Труш побачив тут некрополь халіфів і 400-літні мечеті та написав перший невеличкий етюд «Мечеть. Арабська гробниця», а невдовзі наступний – загадковий «Острів Зантос». Милуючись мальовничим видом на Каїр із Цитаделі (Цитадель Саладіна), він подумки повертався до рідного Львова, підіймався на Високий Замок...
І. Труш побував у невеликому селі Саккарі, що за двадцять кілометрів від Каїра, неподалік Мемфіса – столиці Стародавнього Єгипту. Архітектурну перлину тієї місцевості – ступінчасту піраміду Джосера – художник увіковічнив у низці творів, які є справжніми шедеврами українського мистецтва.
Чи не найбільше І. Труша вразили піраміди Гізехського ансамблю: гробниці Хеопса, Хефрена, Мікерина. Нестримне бажання оглянути ці найвищі досягнення світової культури, а головне – зафіксувати їхні упізнавані маєстатичні силуети, спонукало митця переїхати з Каїра до невеличкого села Гізе біля самого підніжжя гробниць.
Портрети для НТШ варто зачислити до його ліпших праць, - Франко про Труша
Упродовж місяця художник, «озброївшись» етюдником, фотоапаратом і малярським кріслом-палицею, щодня виходив на етюди. Монументальні обриси давніх пірамід колоритно вимальовувалися на тлі вечірнього неба. І. Труш прагнув відтворити найтонші нюанси їхнього величавого об’єму, показати ці архітектурні скарби в освітленні призахідного сонця, в місячному сяйві чи на світанку.
Митець-філософ писав про своє прагнення передати захоплення від побаченого. Його емоції та відчуття знайшли відображення, зокрема, в низці етюдів, у яких маляр-артист відтворив велич найбільшої з архітектурних пам’яток планети – піраміди Хеопса. Листи І. Труша доносять також відголос його надзвичайного емоційного піднесення, якого художник зазнав, споглядаючи на таємничого сфінкса, що стоїть на пагорбі поблизу усипальниці Хефрена.
Чорне море зачаровувало Труша, як і очі Аріадни Драгоманової
І. Труш залюбки працював на пленері. Пленерна праця давала змогу фіксувати «живу» гру барв під дією сонячного світла й атмосфери. Наполегливий пошук варіативних засобів моделювання форми через поєднання кольорових плям і відкритих мазків розмаїтої конфігурації та пластики простежуємо в натурних етюдах «Піраміда», «З Єгипту», «Гіза», «Саккара», «З Єрусалима», «Порт-Саїд».
Хоча нестерпна спека Лівійської пустелі виснажувала і заважала працювати на повну силу, художник переправився через Ніл і відвідав місцевість Селюан. У другій декаді травня він здійснив коротку мандрівку через Порт-Саїд до Палестини. Там побував у столиці трьох релігій світу – давньому Єрусалимі, а також у Назареті, побачив ріку Йордан. Святі місця запали глибоко в душу митця і стали мотивом його наступних робіт.
Перебуваючи на Близькому Сході, І. Труш прагнув збагатити палітру своїх виражальних засобів. Нові образи, нові мотиви, що народилися там, наділені особливою емоційною силою та виразно означеною образно-пластичною мовою. Намагаючись удосконалити, вивершити художньо-стилістичний формовираз, митець продовжував виконувати варіації на теми вже створених сюжетів, шукав нові композиційні прийоми та ходи.
Від етюдів, що мають цілковито самостійну мистецьку вартість, він поступово перейшов до монументальних за характером пейзажів-картин, як-от «Єгипетська святиня», «Сфінкс. Ескізний пейзаж», «Фронтон єгипетської святині», «Вхід до арабської гробниці», «Вечірній пейзаж із рікою Йордан». Для них прикметними є виняткова рафінованість художніх засобів, лаконічність і до певної міри стишена динаміка малярських прийомів, окреслених стриманою, пригашеною колористичною гамою. Притому художник незмінно залишався надзвичайно прискіпливим до найменших деталей. Такі визначальні риси характеризують твори східної серії – найчисленнішої у творчому доробку митця.
До написаних у цей період портретних зображень єгипетських красунь чи жанрових полотен, у яких змальовано образи місцевих жителів у повсякденні, І. Труш повертався впродовж наступних десятиліть. На виставці представлено композиції, що доносять образи, які вільно закарбовуються в пам’яті: чи то постать літнього чоловіка в галабеї, втомленого роботою та пекучим сонцем, чи узагальнені силуети мовчазних арабів, чи образ одинокого бедуїна на тлі пустелі або оливного дерева («Араб», «Єгиптянка», «Оливні дерева», «Араб, що молиться в пустелі», «Араб під селом»).
У палітрі цієї серії митець свідомо розширює і висвітлює гаму. В ній переважають теплі, вохристо-брунатні, оливково-сріблясті кольори з незначними вкрапленнями синього та фіолетового. Маляр досягає гармонії спокійних, приглушених барв, віртуозно оперуючи відчуттям «світлосили» кожного кольору й невичерпної гами його тонів-вальорів.
У своїй творчості І. Труш віртуозно трансформує творчо переосмислені ідейні засади імпресіонізму, модерну (сецесії) та символізму. Його композиції позначено глибоким психологізмом, виразним філософським контекстом і, звісно, яскравим національним забарвленням. Ці й інші прикмети долучають доробок І. Труша до найдосконаліших зразків українського та європейського мистецтва першої половини ХХ століття.
АІА "Гал-інфо" дякує за інтерв'ю мистецвознавиці Оксані Білій.
