Попри те, що політсила Ігоря Палиці ʺЗа майбутнєʺ з’явилась зовсім нещодавно, вона уже впевнено рекламується на білбордах, екранах телевізорів та на сторінках газет.
Цьогоріч партія буде брати участь у місцевих виборах та висунула близько 1600 кандидатів до місцевих рад Волині. Серед них і 42 кандидати до Луцької міської ради та 64 – у Волинську обласну раду, - інформує Сила правди.
Нещодавно, під час свого з’їзду партія обрала кандидатів на посади мерів міст. Змагатися за пост Луцького міського голови буде радник Луцького міського голови Ігор Поліщук, Ковеля – журналіст Ігор Чайка. На пост очільника громади Нововолинська претендуватиме голова фонду ʺПрибужжяʺ Борис Карпус, Володимира-Волинського – голова Зарічанської ОТГ Ігор Пальонка, Камінь-Каширська – голова Сошичненської ОТГ Світлана Сидорук, Ківерців – голова Ківерцівської ОТГ Володимир Жгутов.
Хто ж йтиме від цієї політсили на вибори до обласної та міської рад? Центр журналістських розслідувань ʺСила правдиʺ детально проаналізував перші десять кандидатів зі списків, перших кандидатів від округів та з’ясував, чим відомі всі ці люди.
Забудовники, вихідці з фонду Палиці: хто потрапив у список кандидатів до Луцької міськради
У списку політичної партії ʺЗа майбутнєʺ опинилося 42 кандидати, які претендують потрапити у Луцьку міську раду. Серед них – політики з досвідом, забудовники, підприємці, лікарка та інші.
Першим у списку до Луцької міської ради став народний депутат, лідер партії ʺЗа майбутнєʺ Ігор Палиця. 47-річний політик добре знаний на Волині як екс-голова Волинської обласної ради (з 2015 по 2019 рік).
За цей час Ігор Палиця встигав не лише попрацювати на посаді очільника області, а й частенько бувати у Швейцарії. Фактично політика під час роботи в облраді можна було зустріти лише на сесіях та у соцмережах. Натомість, більшу частину свого робочого часу той проводив за кордоном.
Зокрема, за інформацією видання ʺВолинь24ʺ Ігор Палиця впродовж 2016-го року 153 дні був поза межами України, а за неповних 9 місяців 2017-го року – 185 днів.
Натомість, офіційних даних про те, скільки ж часу політик провів за кордоном вдалося ʺдобитисяʺ лише через суд. Упродовж двох років судової тяганини обласна рада надала запитувану інформацію. Офіційні дані здивували – політик був у відпустці всього один день. При цьому він жодного дня не провів у відпустці ʺза власний рахунокʺ чи на лікарняному.
Політична кар’єра Ігоря Палиці розпочалась ще до посади очільника Волинської обласної ради. Зокрема, він був депутатом шостого скликання (від блоку ʺНаша Україна – Народна Самооборонаʺ), депутатом сьомого скликання (безпартійний) та депутатом восьмого скликання (БПП). Згодом його призначили на посаду голови Одеської обласної державної адміністрації, яку він очолював з 2014 по 2015 рік. У 2015 році Ігор Палиця балотувався до Луцької та Волинської обласної рад від партії ʺУКРОПʺ. Тоді його й обрали депутатом, а згодом – головою Волинської обласної ради.
У 2019 році він знову став народним депутатом та його призначили на посаду секретаря Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики. У травні 2020-го депутати об’єднання ʺЗа майбутнєʺ створили однойменну партію, яку очолив Ігор Палиця.
У 2003-2007 Палиця був головою правління ВАТ ʺУкрнафтаʺ. Перед цим керував у компанії ʺНафотохімік Прикарпаттяʺ, яку пов’язують з гірськолижним туркомплексом ʺБуковельʺ. Ігоря Палицю називають соратником одного з найвпливовіших бізнесменів України Ігоря Коломойського. Як повідомило видання ʺЕкономічна правдаʺ, у січні 2020 року син нардепа Захар Палиця став бізнес-партнером олігархів Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова за двома нафтопереробними комплексами: ПАТ ʺНафтохімік Прикарпаттяʺ та ПАТ ʺНПК-Галичинаʺ.
Другий номер у списку до міськради – Ігор Поліщук. Він претендує і на посаду Луцького міського голови. З вересня 2010 року до квітня 2012 року Поліщук працював помічником адвоката. Згодом обіймав посаду юрисконсульта, головного юрисконсульта, заступника голови правління БФ ʺФонд Ігоря Палиці ʺТільки разомʺ (до березня 2017 року).
У червні 2013 року Ігор Поліщук став депутатом Луцької міськради від міської партійної організації ʺСоціалістична партія Україниʺ. У період передвиборчої кампанії журналісти видання ʺВолиньPostʺ зафіксували, що Поліщук нібито роздавав виборцям соціальні картки на суму 100 грн, якими можна було розрахуватися за покупки у супермаркеті ʺПаккоʺ. Натомість, просив людей проголосувати за нього 18 серпня на виборах до міськради. У 2015 році переобрався до Луцької міськради за списками партії ʺУКРОПʺ.
У 2016 році журналісти видання ʺНаші грошіʺ з’ясували, що Ігор Поліщук не задекларував внески до статутного капіталу двох підприємств. Зокрема, у 2013-2016 роках він мав частку 50% у ПП ʺВолинські новиниʺ, про яку не повідомив. Також чиновник не задекларував ще один свій внесок у розмірі 150 тис. грн у ТОВ ʺАспект праваʺ. Після смерті тогочасного міського голови Миколи Романюка, з березня 2017 року до липня того ж року працював на посаді секретаря Луцької міської ради. Згодом, його змінив на посаді представник ʺБатьківщиниʺ Григорій Пустовіт, Поліщук же тим часом перейшов на посаду радника мера. В останні роки Поліщук став неофіційним керівником в міськраді, нерідко він дозволяє собі висловлюватися від імені всього муніципалітету.
До слова, вітчим Ігоря Поліщука Володимир Поліщук тривалий час працював у міліції. Після Революції Гідності його люстрували, але у 2020 році він виграв суд про незаконне звільнення і тепер МВС мав виплатити йому 573 тисячі гривень компенсації.
Третій номер у списку – відомий луцький забудовник Андрій Разумовський. У 2009 році він закінчив Волинську філію Міжрегіональної академії управління персоналом імені В’ячеслава Липинського за спеціальністю ʺекономікаʺ. У липні 2004 року був на посаді помічника директора ЗАТ ʺЛуцький домобудівельний комбінатʺ. З квітня 2005-го по березень 2007 року – на посаді начальника відділу матеріально-технічного постачання ЗАТ ʺЛуцький домобудівельний комбінатʺ. З квітня 2007 до квітня 2008 року був генеральним директором ТзОВ ʺІкарбудʺ.
У 2008 році Разумовський заснував ПП ʺЗахідноукраїнська торгова компаніяʺ. Зараз також очолює будівельну компанію ʺІнвесторʺ. У 36-річного забудовника уже був досвід в політиці. Зокрема, у 2010 році він став депутатом Луцької міськради від партії ʺСильна Українаʺ. А у 2015 склав свої повноваження.
Четвертий номер списку – директорка КП ʺЛуцька міська дитяча поліклінікаʺ Оксана Лєщинська. Вона працює на цій посаді уже понад 11 років (з червня 2009 року).
Вона працювала на посаді лікаря-неонатолога пологового відділення Луцької центральної районної лікарні. З 2001 до 2007 року обіймала посаду міського педіатра управління охорони здоров’я Луцької міської ради. З 2002 року до 2008 року очолювала громадське об’єднання ʺДопоможемо собіʺ. З 2007 року до 2009 року працювала на посаді старшого медичного представника фармацевтичної компанії ʺНікомедʺ.
Варто додати, що стати депутаткою Оксана Лєщинська намагається уже не вперше. У 2010 році вона була п’ятим номером у списку від політичної партії ʺЗа Українуʺʺ. Проте, депутаткою таки не стала. Згодом, у 2015 році вона також балотувалась від партії ʺНаш крайʺ. Проте, і ця спроба не мала успіху.
П’ятим номером списку стала заступниця голови правління Фонду Ігоря Палиці ʺТільки разомʺ Катерина Шкльода. З 2017 року вона була начальницею відділу сім’ї та молоді департаменту сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради, згодом – заступницею директора та виконувачкою обов’язків директора департаменту сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради. Катерину Шкльоду призначили на цю посаду 1 лютого 2019 року. Вона звільнилась з у грудні 2019 року, а незабаром стала заступницею голови правління Фонду Ігоря Палиці ʺТільки разомʺ.
Катерина Шкльода також не вперше пробує йти в політику. У 2015 році вона балотувалась до Луцької міськради від ʺПартії Зелених Україниʺ.
Шостий номер списку – пастор РО ʺРГ Церкви Євангельських Християн-Баптистів ʺЛуцька Біблійна Церкваʺ Роман Кравчук. Він також є керівником молодіжного напрямку Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів. Роман Кравчук очолював молодіжне служіння ЄХБ у Волинській області, а в 2012 році по всій Західній Україні. Того ж року разом з дружиною брав участь у створенні нової церкви ʺПреображенняʺ в Луцьку. З 2012 по 2014 навчався на пасторському факультеті в луцькому Біблійному коледжі.
На сьомій позиції списку опинився директор будівельних фірм ʺКристал Будʺ, ТОВ ЖК ʺДрім Таунʺ та ЖК ʺЯровицяʺ Микола Дуда. За даними аналітичної системи YouControl, він також є власником великого пакету акцій в АТ ʺРівненський ЦУМʺ та одним із співвласників ТОВ ʺГлобус Істейнʺ. Цікаво, що у 2006 році він також безуспішно балотувався до Волинської обласної ради від ʺПартії патріотичних сил Україниʺ.
Як повідомляло ʺUA: Суспільнеʺ, у серпні 2019 року, між місцевими мешканцями села Зміїнець та ЖК ʺЯровицяʺ трапився конфлікт. Місцеві депутати змінили призначення однієї з земельних ділянок в ОТГ – на місці, де мав би розташовуватися торговельний центр, вирішили збудувати багатоповерхівку. Місцеві мешканці переконували, що це корупційна схема, бо забудовник, буцімто, виграв тендер на оренду земельної ділянки, проте після цього вирішив змінити її цільове призначення.
Номер вісім у списку партії ʺЗа майбутнєʺ до Луцької міськради – підприємець Олег Тарасюк. Він також є співвласником рекламної компанії ʺАполлінаріяʺ та віце-президентом спортивного клубу ʺВоїнʺ.
Дев’яту позицію у списку посіла директорка департаменту соціальної політики Луцької міської ради Вікторія Майборода. Вона з 1992 до 1996 року була інспекторкою-спеціалісткою відділу соціального забезпечення населення виконкому Луцької міської ради. Згодом, з 1996 і до 2002 року працювала в управлінні соціального захисту населення виконкому Луцької міськради.
З 2002 і до 2006 року стала начальницею відділу бухгалтерського обліку та звітності управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Луцької міської ради. З 2006 і до 2017 року обіймала посаду начальниці відділу бухгалтерського обліку та звітності департаменту соціальної політики Луцької міської ради. Того ж таки року вона стала очільницею цього департаменту.
Як повідомляло видання ʺВолинь24ʺ, у 2018 році Вікторія Майборода потрапила у кілька скандалів, які навіть призвели до судової тяганини. Зокрема, спочатку чиновниця мала конфлікт з головою профспілки Галиною Новоселецькою. За словами, останньої той виник, бо вона заступалась за працівників департаменту, які страждали від дій Майбороди. Жінка розповіла, що нібито через такий конфлікт з її кабінету дивним чином зникли документи. Тоді вона публічно розповіла про ситуацію, яка склалась з директоркою департаменту. Після чого Вікторія Майборода подала на голову профспілки до суду за наклеп.
Окрім того, Вікторію Майбороду судили за звинуваченням у побоях. Чиновниця посеред торговельного центра відлупцювала чоловіка. Інцидент зафіксували камери спостереження. Проте сама Майборода не зізналась у скоєному.
На десятій позиції списку опинилась начальниця відділу розвитку туризму, управління туризму та промоції Юлія Дацюк. Вона також є депутаткою Луцької міськради від партії ʺУКРОПʺ та з 2017 року обіймає посаду штатного радника луцького мера.
Відомо, що у 2004 році Юлія Дацюк була касиром-бухгалтером у ВКФ ʺСПЕМʺ. Згодом, з 2004 по 2012 рік – працювала на різних посадах у АБ ʺБрокбізнесбанкʺ, Волинській обласній дирекції ВАТ ʺБанк ʺФінанси та кредитʺ, Волинській обласній дирекції ПАТ СК ʺУніверсальнаʺ та ПАТ ʺУкрСиббанкʺ. А з 2013 по 2016 роки обіймала посаду бухалтера у приватного підприємця. З 2015 по 2017 рік Юлія Дацюк працювала головним менеджером у соціальній сфері БФ ʺФонд Ігоря Палиці ʺТільки разомʺ.
Депутати та посадовці: хто йде від партії по округах до Луцької міськради
В територіальному окрузі №1 до Луцької міської ради під першим номером йде на вибори чинний депутат міської ради Євгеній Ткачук, який за кілька років встиг ʺвляпатисяʺ у кілька гучних скандалів. Зокрема, у лютому 2019 року депутата затримали під час спроби дати 1 100 доларів США хабара посадовцю Держпраці в області. Напередодні Держпраці провело перевірку на фірмі Ткачука ʺАвтоцентр плюсʺ (директор з 2007 року). Після чого на нього склали два протоколи за неправильно нараховані зарплати і нелегальних працівників. За це йому, як директору фірми, призначили 964 тис. грн. штрафу. Проте, згодом, суд закрив цю справу, нібито через те, що управління Держпраці невчасно склало відповідні протоколи про порушення.
Окрім того, депутат ʺзасвітивсяʺ в ще одному скандалі. Зокрема, журналісти видання ʺВолинь24ʺ з’ясували, що родичі депутата володіють земельною ділянкою, яку у 2001 році незаконно виділив виконком міськради у парку 900-річчя Луцька. Власниця ділянки – Оксана Ходзюк є дружиною брата депутата Євгенія Ткачука. Сам же обранець громади зізнався, що допомагає родичам будувати будинок у луцькому парку.
Політична кар’єра Ткачука розпочалась з партії ʺСильна Українаʺ. У 2010 році його обрали депутатом Луцькради. Він також був керівником фракції ʺСильна Українаʺ. У 2013 році, за інформацією видання ʺВолиньPostʺ, депутат проголосував за продовження оренди землі під магазинами сина. Проте такі дії заборонені законадовством. Сам Ткачук тоді розповів журналістам, що нібито не знав, що не має права голосувати. За це тогочасний прокурор міста Сергій Данілін ʺдав роз’яснення, щоб не було більше таких прецедентів, а міський голова з юристами роз’яснив депутатам, що такі дії є порушеннямʺ.
У 2015 році Євгеній Ткачук вступив до ʺБлоку Петра Порошенка ʺСолідарністьʺ і очолював Луцьку міську організацію партії. Того ж року його обрали депутатом Луцької міськради від цієї ж політсили. У 2017 році вийшов з лав ʺСолідарностіʺ. Згодом депутат став підтримувати партію ʺУКРОПʺ. Зокрема, пристав на пропозицію щодо заміни тодішньої секретарки ради Юлії Вусенко та частини посадовців з команди ексмера міста Миколи Романюка.
Першою кандидаткою від партії по округу №2 до Луцькради стала директорка департаменту соціальної політики Луцької міської ради Вікторія Майборода, по округу №3 – радник міського голови Ігор Поліщук, по округу №4 – директорка КП ʺЛуцька міська дитяча поліклінікаʺ Оксана Лєщинська, а по округу №5 – забудовник Андрій Разумовський.
В територіальному окрузі №6 до Луцької міської ради під першим номером йде на вибори радник міського голови Юрій Безпятко.
З листопада 1995 року до червня 1996 року він працював робітником у МПП ʺЛілеяʺ. Зголом, з 1998 по 1999 рік був сторожем у ДНЗ №41. З 1999 і до 2000 року обіймав посаду комерційного агента редакції газети ʺВічеʺ. Після цього, до 2001 року він був менеджером з реклами рекламно-інформаційного агентства ʺНаш часʺ. З листопада 2002 року до 2019 року працював менеджером з реклами та маркетингу редакції газети ʺВолиньʺ. У 2015 році Юрія Безпятка обрали депутатом Луцької міської ради від міської організації партії ʺУКРОПʺ.
А з 6 вересня 2019 року працює на посаді радника Луцького міського голови. Нагадаємо, раніше ʺСила правдиʺ повідомляла про те, що Юрій Безпятко разом із ще одним депутатом від ʺУКРОПУʺ Сергієм Балицьким піарилися за кошти з депутатського фонду.
Лікарі, спортсмен та помічники-нардепів: кандидати до Волинської обласної ради
Список до обласної ради від партії ʺЗа майбутнєʺ складається з 64 кандидатів. Очолив його нардеп Ігор Палиця. За ним, на другій позиції, опинилась Ірина Горавська, яка від грудня 2019 року є очільницею КП ʺВолинський обласний перинатальний центрʺ.
Третій номер списку – депутат Волинської обласної ради Віктор Козак, обраний від партії ʺБлок Петра Порошенка ʺСолідарністьʺ. З 2004 по 2015 рік був директором у ковельському ТОВ ʺІдеяʺ. У 2010 році Віктор Козак балотувався до Волинської обласної ради від політичної партії ʺСильна Українаʺ. З 2015 по 2019 рік став очільником Ковельської РДА.
На четвертій позиції списку кандидатів до обласної ради опинився перший заступник міського голови Володимира-Волинського Ярослав Матвійчук. У чиновника доволі розмаїта біографія. Зокрема, з 2002 по 2003 рік він працював вчителем у Володимир-Волинській загальноосвітній школі №1. З 2002 по 2003 роки був юрисконсультом у ВАТ ʺВолодимир-Волинське АТП-10762ʺ. У 2003-2004 роках проходив строкову військову службу.
З 2004 і по 2007 рік знову працював вчителем у школі №1 міста Володимир-Волинський. З 2004 по 2008 рік став юрисконсультом ВАТ ʺВолодимир-Волинський консервний заводʺ. З 2008 по 2010 рік був головним спеціалістом в управлінні житлово-комунального господарства і будівництва виконавчого комітету Володимир-Волинської міськради. З 2010 по 2015 рік Ярослав Матвійчук став заступником директора Володимир-Волинського центру зайнятості. А з листопада 2015 року обійняв посаду першого заступника Володимир-Волинського міського голови. Також Ярослав Матвійчук був членом партії ʺБлок Петра Порошенка ʺСолідарністьʺ.
П’ятим номером у списку кандидатів до обласної ради стала депутатка Рожищенської районної ради Оксана Філіпчук. Чиновниця на громадських засадах є помічницею-консультанткою народного депутата В’ячеслава Рубльова. Також вона працює директоркою Рожищенської районної друкарні.
Шостий номер у списку – помічник нардепки Ірини Констанкевич Орест Маховський. У 1998-1999 роках він був економістом планово-економічного відділу Волинського державного університету імені Лесі Українки. У тому ж 1999 році обіймав посаду податкового інспектора Державної податкової інспекції в місті Луцьку. З 2002 по 2009 рік працював старшим викладачем кафедри державних фінансів Волинського державного університету імені Лесі Українки.
У 2009 році очолив відділ молодіжної політики та соціальної роботи Волинського національного університету імені Лесі Українки. З 2013 і до 2014 року був головним менеджером у соціальній сфері благодійного фонду ʺФонд Ігоря Палиці – Новий Луцькʺ.
А у 2014 році обійняв посаду виконавчого директора благодійного фонду, за сумісництвом працював викладачем кафедри економіки та безпеки підприємства Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Згодом також посів посаду заступника голови правління Фонду Ігоря Палиці ʺТільки разомʺ.
Сьомим номером у списку став – перший заступник міського голови Луцька Григорій Недопад. З 2001 по 2003 рік він працював майстром-обліковцем, сироробом дільниці у ВАТ ʺРожищенський сирзаводʺ. Згодом обіймав різні посади: від старшого комірника складу до заступника директора у ТзОВ ʺТорговий дім Любартʺ. З 2012 по 2015 рік Григорій Недопад працював директором спортивно-тренувальної бази ʺДачнеʺ ТзОВ ʺФутбольний клуб ʺВолиньʺ. У 2015 році він також був директором ТзОВ ʺГрін Ріелтіʺ.
З грудня 2015 по 2017 рік – голова Ківерцівської районної ради Волинської області. З квітня 2017 року він обійняв посаду першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Луцької міської ради.
У 2016 році Григорій Недопад, будучи на посаді голови Ківерцівської районної ради, потрапив у скандал з журналістами районної газети ʺВільним шляхомʺ. Зокрема, тоді чиновник своїм розпорядженням звільнив головну редакторку видання Марію Хітько. Після чого працівники газети збунтували і один з примірників видання вийшов під назвою ʺПротестʺ, замість запланованих публікацій. Також журналісти зазначали, що такими діями Недопад нібито блокує роздержавлення районної газети. Тоді обидві сторони не приховували, що справжня причина конфлікту – приміщення у центрі міста, в якому була розташована редакція газети.
На восьмій позиції списку опинилась директорка КНП ʺШацька районна лікарняʺ Світлана Крецу. Раніше вона також була заступником генерального директора Територіального медичного об’єднання Любомльського і Шацького районів. Цікаво, що у 2015 році Світлана Крецу стала депутаткою Шацької районної ради від політичної партії ʺНаш крайʺ.
Дев’ятий номер списку – депутат Волинської обласної ради, директор ФК ʺВолиньʺ Валентин Кошельник. З 1988-го по 1994 рік проходив службу у рядах Радянської армії на посаді командира взводу, командира роти. У 2006 році працював тренером Володимир-Волинської ДЮСШ.
Був головою Володимир-Волинського міського осередку партії ʺФронт Змінʺ. Також він є засновником дитячо-юнацького футбольного клубу ʺВІКʺ. Валентин Кошельник був депутатом 2-х скликань Володимир-Волинської міської ради, головним тренером юнацької збірної Волинської області з футболу.
У 2010 році його обрали депутатом Волинської обласної ради від політичної партії ʺФронт Змінʺ. Згодом, у 2017 році, він знову став депутатом Волинської обласної ради, проте, на цей раз від політичної партії ʺБлок Петра Порошенка ʺСолідарністьʺ. Того ж року він став спортивним директором ФК ʺВолиньʺ. 12 лютого 2020 року Валентин Кошельник заявив про вихід із фракції ʺСолідарністьʺ.
На десятій позиції списку опинилась директорка Колківського вищого професійного училища Людмила Панасюк. Вона очолює навчальний заклад з 2012 року.
Нардепи та депутати: хто йде від партії по округах до Волинської облради
В територіальному окрузі №1 до Волинської обласної ради під першим номером йде на вибори згаданий вище Григорій Недопад, в окрузі №2 – Андрій Разумовський.
В територіальному окрузі №3 до Волинської обласної ради під першим номером йде депутат Волинської обласної ради Ігор Лех. Чиновник має досвід у підприємницькій діяльності, нею він займається з 1997 року. З 2005 по 2010 рік обіймав посаду директора ТзОВ ʺЗахід Агросервісʺ. Того ж 2010 року розпочалась і політична кар’єра Ігоря Леха. Він став депутатом Волинської облради від ʺВсеукраїнського об’єднання ʺБатьківщинаʺ. Тоді ж він став засновником ТзОВ ʺАгроситницяʺ та ТзОВ ʺЗахід Агросервіс Плюсʺ.
Вдруге його обрали депутатом Волиньради у 2015 році від ʺВсеукраїнського об’єднання ʺБатьківщинаʺ. 41-річний Ігор Лех також є заступником голови постійної комісії обласної ради з питань екології, раціонального використання природних ресурсів. Окрім того, він на громадських засадах працює помічником нардепа Вачеслава Рубльова.
Цікаво, що у 2018 році Ігор Лех входив до конкурсної комісії, яка обирала нового директора для ʺСанаторію матері та дитини ʺПролісокʺ. Тоді керівницею стала Оксана Бугайчук. Як повідомляло видання ʺКонкурентʺ, нова очільниця є партнеркою по бізнесу депутата Ігоря Леха. Чиновник підтвердив журналістам, що брав участь у розгляді питання про обрання керівника закладу. Однак, зазначив, що повідомив інших членів комісії про ділові зв’язки з Оксаною Бугайчук. Цікаво, що вона також йде на вибори до волинської обласної ради від партії ʺЗа майбутнєʺ, чиновниця опинилась на 23 позиції списку. До слова, до свого звільнення екскерівниця ʺПроліскуʺ Валентина Касарда заявляла про тиск з боку депутата.
В територіальному окрузі №4 до Волинської обласної ради під першим номером йде нардеп Вячеслав Рубльов. Свою кар’єру він розпочинав у Костопільському районному центрі зайнятості (з 2001 по 2003 рік) Згодом працював на різних посадах у Волинському обласному центрі зайнятості (до 2013 року). З 2008 по 2012 рік був членом ВО ʺБатьківщинаʺ. У 2010 році його обрали депутатом Волинської обласної ради за списком ВО ʺБатьківщинаʺ.
З 2013 року Рубльов обіймав посаду начальника Луцького міського відділення Пенсійного фонду України. У 2014 році був директором Волинського обласного навчально-курсового комбінату. У 2015 році він знову став депутатом обласної ради (ʺУКРОПʺ) та був радником голови облради.
У 2019 році Рубльов був обраний народним депутатом України в одномандатному виборчому окрузі №20 від партії ʺСлуга народуʺ. Він також є головою підкомітету з питань регіональної політики та місцевих бюджетів Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
До слова, ʺСила правдиʺ дослідила та з’ясувала, що у 2019 році саме Рубльову найдорожче обійшлася виборча кампанія у 20-му виборчому окрузі. Він офіційно витратив 718 тисяч грн, з яких майже 58% пішло на рекламу в ЗМІ. Так, за підрахунками, один голос Рубльову обійшовся у 20 грн. При цьому нардеп не прозвітував скільки витратив на рекламу у Facebook. А сума таких витрат складала близько 1 490 доларів США.
В територіальному окрузі №5 до Волинської обласної ради під першим номером йде нардеп Ігор Гузь.
У 2001 році був співкоординатором Волинського відділення комітету ʺЗа правду!ʺ, брав участь в акції ʺУкраїна без Кучмиʺ. Того дня він разом з іншими активістами штурмував міліцейський кордон, що поставили для охорони Леоніда Кучми, після чого його та інших студентів побив та затримав ʺБеркутʺ. Згодом він провів кілька днів у СІЗО та пройшов кілька допитів.
У 2001-2005 роках Гузь був головою Волинської обласної організації ГО ʺМолодіжний націоналістичний конгресʺ. У 2002 році став заступником голови всеукраїнської організації. З 2005 по 2013 рік – голова ВМГО ʺНаціональний альянсʺ. У 2005 році брав участь в акції ʺЧорнобильський шляхʺ у Білорусі на підтримку білоруських опозиціонерів щодо повалення режиму Лукашенка. Його та ще кількох активістів тоді арештували та ув’язнили. Після чого затримані оголосили голодування і домоглися звільнення.
Свою політичну кар’єру Ігор Гузь почав у 2002 році як депутат Луцької міської ради. У 2006 році став депутатом Волинської обласної ради від Блоку ʺНаша Українаʺ. З 2007 по 2011 рік був радником Луцького міського голови на штатній основі, начальник відділу у справах сім’ї та молоді Луцької міської ради.
У 2010 році Ігор Гузь був обраний депутатом Волинської обласної ради. У 2012 безуспішно балотувався до ВРУ від партії ʺБатьківщинаʺ. Ігор Гузь був активним учасником Євромайдану. Зокрема, він став одним з координаторів луцького Євромайдану. А за участь у акціях протесту на нього навіть відкрили кримінальну справу. У 2014 році став заступником голови Волинської обласної ради. Того ж року він став народним депутатом від ʺНародного Фронтуʺ.
У 2015 році він заснував фонд Ігоря Гузя ʺПрибужжяʺ. За інформацією ʺЧесноʺ, у 2017 році округ №19, який представляє депутат у ВРУ, отримав чималу суму субвенції з держбюджету – близько 26 млн грн. При цьому у тендерах, які фінансувалися за ці кошти, брав участь підприємець, дружина якого керувала приймальнею Ігоря Гузя.
У 2019 році він успішно балотувався на позачергових виборах до Верховної Ради як самовисуванець. Ігор Гузь також є заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Член депутатської групи ʺЗа майбутнєʺ.
Після минулорічних вибрів ʺСила правдиʺ проаналізувала інформацію про кошти, які збирали на виборчий рахунок Ігоря Гузя. Журналісти з’ясували, що чималі внески робили люди, які не один рік працювали під керівництвом нардепа. Окрім того, щедрі пожертви не відповідали рівню їхніх доходів, а дехто з них навіть не міг пояснити походження таких коштів.
В територіальному окрузі №6 до Волинської обласної ради під першим номером йде ексзаступник голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимир Бондар. За роки перебування на такій посаді він встиг успішно розвинути власний бізнес. Зокрема, у 2019 році підприємство, що записане на його родичів заявило про наміри видобувати пісок на Турійщині. Тоді дозволи на розробку родовищ безпроблемно оформили на сторонніх людей, які зареєструвались підприємцями незадовго до оформлення дозвільних документів.
Окрім того, ʺСила правдиʺ повідомляла про ще одне підприємство, яке ʺзаписанеʺ на дружину та дочку Володимира Бондаря. ТОВ ʺВолинська Ягідкаʺ без жодних дозволів облаштувало два чималі ставки в басейні річки Прип’ять. Воду з них використовували для поливу однієї з найбільших плантацій лохини в Україні. При цьому контрольоючі органи в такій діяльності не помітили порушень. Натомість, забили на сполох науковці, які заявили про вплив на різке обміління поліських водойм.
Крім того, протягом 2017-2018 років фірма дружини Володимира Бондара УТГК ʺЕско-Волиньʺ виграла більше 20 тендерів на постачання теплової енергії в освітні та медичні заклади регіону на мільйони гривень. Лише один з них – на відкритих торгах.
У 2019 році ʺСила правдиʺ зафіксувала як Володимир Бондар відзначав свій день народження у державному ресторані ʺЯвірʺ. Тоді в робочий час і подекуди на службових автівках до нього на свято приїхало багато співробітників лісової галузі.
Володимир Бондар не нова людина у політиці. Вперше він безуспішно балотувався до ВРУ у 1998 році від партії ʺНаша Українаʺ. З 1998 по 2000 рік був завідувачем відділу у справах неповнолітніх та молоді виконкому Луцької міськради. З 2000 по 2001 рік обіймав посаду заступника начальника управління з питань внутрішньої політики Волинської облдержадміністрації. З 2002 по 2005 рік був депутатом ВРУ, балотувався від партії Блок ʺНаша Українаʺ. У тому ж році став директором Центру муніципальних реформ ʺЛуцьк-1432ʺ. З лютого 2005 по листопад 2007 був головою Волинської облдержадміністрації.
У 2006 році став депутатом Волинської обласної ради від партії Блок ʺНаша Українаʺ. У 2008 році – радник Президента України Віктора Ющенка. У 2010 році безуспішно балотувався до Волинської обласної ради від партії ʺЄдиний центрʺ. З 2010 до 2011 року був головою Центру муніципальних реформ ʺЛуцьк 1432ʺ. У 2011-2012 роках був директором державного підприємства ʺТеплий дімʺ. У 2014 році знову безуспішно балотувався до ВРУ. У 2015 році Володимир Бондар став депутатом Волинської обласної ради, тепер уже від ʺБлоку Петра Порошенка ʺСолідарністьʺ.
У 2016 році – заступник директора ТОВ ʺУкраїнська теплогенеруюча компанія ʺЕСКО-Волиньʺ. У тому ж таки році став заступником голови Державного агентства лісових ресурсів України. Відтоді, як звільнилася голова Держлісагентства Христина Юшкевич в листопаді 2017-го, Бондар виконував її обов’язки і керував відомством до 2019 року.
В територіальному окрузі №7 до Волинської обласної ради під першим номером йде Степан Івахів. У 2019 році Івахіва обрали нардепом. Також 52-річний політик є першим заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування. Цікаво, що Івахів був давнім опонентом нардепа Ігоря Палиці, проте вони почали разом співпрацювати у депутатській групі ʺЗа майбутнєʺ. У 2019 році сайт ʺНовое Времяʺ разом з Dragon Capital склали рейтинг найбагатших українців. У ньому Івахів опинився на 64 місці.
Окрім того, у 2019 році ʺСила правдиʺ писала, що нардеп побудував маєток на території Липинської сільради, біля заплави річки Сапалаївка. Ділянки оформив на підставних осіб та пов’язані компанії, обладнав пляж та відгородився парканом. Відтак, обмеживши доступ до річки місцевим мешканцям.
З 1992 року Івахів є співзасновником та співвласником фінансово-промислової групи ʺКонтиніумʺ. З 2000 по 2002 рік став директором підприємства ʺЗахідна нафтова групаʺ. У 2004 році він безуспішно балотувався до ВРУ за списком партії ʺНова генерація Україниʺ. Ще одна безуспішна спроба потрапити у Раду від ʺНародного Блоку Литвинаʺ була у 2006 році. Від тієї ж політсили він також балотувався і до Волинської обласної ради.
У 2010 році його обрали депутатом Волинської обласної ради за списком ʺПартії регіонівʺ. Івахів був її членом. У 2012 році був обраний до ВРУ як безпартійний самовисуванець від округу №21. За інформацією ʺЧесноʺ, Степан Івахів використовував власний благодійний фонд ʺПатріоти Волиніʺ для агітації виборців. Зокрема, за кошти з фонду у 21-му окрузі з центром у Ковелі, від якого балотувався нардеп, було збудовано дитячий майданчик.
У 2014 році Степан Івахів був обраний народним депутатом як безпартійний самовисуванець. Він також був заступником голови групи ʺВоля народуʺ. Як повідомляло ʺГромадське Волиньʺ, у 2014 році Степан Івахів голосував за так звані ʺдиктаторськіʺ закони. Тоді ж він надав журналістам копію звернення, в яких заявляв, що нібито не підтримував такі рішення. З ним він же звернувся у Раду з проханням поставити статус ʺне голосувавʺ. Окрім того, у 2014 році ʺЧетверта владаʺ писала про закритий дачний масив, в якому родина Івахіва володіє чималою земельною ділянкою і дачею в урочищі Ступа на березі Світязя.
В територіальному окрузі №8 до Волинської обласної ради під першим номером йде Ірина Констанкевич.
Свою кар’єру вона починала як викладачка. Зокрема, працювала у Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки. З 2006 до 2013 року була проректоркою з навчально-виховної роботи, з 2003 до 2016 року – завідувачкою кафедри української літератури. У 2012 році Ірина Констанкевич стала заступницею голови правління БФ ʺФонд Ігоря Палиці – Новий Луцькʺ. У 2013-2014 роках була членкинею виконавчого комітету Луцької міської ради. У 2014-2015 роках була депутаткою Луцької міської ради від ʺУкраїнської республіканської партіїʺ як безпартійна. У міській раді була членкинею групи ʺНовий Луцькʺ.
У 2014 році безуспішно балотувалась до ВРУ як безпартійна самовисуванка. Того ж року спостерігачі Громадянської мережі ʺОПОРАʺ зафіксували непрямий підкуп виборців Іриною Констанкевич. Зокрема, вона вручала студентам грошові сертифікати від благодійного фонду ʺТільки разомʺ.
У 2015-2016 роках Констанкевич була депутаткою Волинської обласної ради від 50-го мажоритарного округу від партії ʺУКРОПʺ як безпартійна. Того ж 2015 року балотувалась до Луцької міськради. Вперше Ірина Констанкевич стала народною депутаткою у 2016 році від партії ʺУКРОПʺ. Тоді спостерігач ʺЧесноʺ зафіксував, що Констанкевич була присутня під час вручення благодійним фондом ʺТільки разомʺ путівок до відпочинкового табору ʺАртек-Буковельʺ обдарованим школярам.
Вдруге Ірина Констанкевич стала народною депутаткою у 2019 році. Вона також є першою заступницею голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.
