Колись Україна відігравала життєво важливу роль у радянській космічній програмі. Адже саме тут були розташовані науково-дослідні інститути та ракетні заводи. Зараз, розбита війною та загрузла у політичних брудних іграх країна намагається слідувати своїм науковим традиціям.
Видання New York Times, розмістило на своїй сторінці матеріал про Українських вчених, які досі вражають, адже вони, позбавлені достатніх грошових ресурсів, умудряються працювати і надалі.
Тетяна Ковальчук-Скороход, науковець з Українського космічного агентства, з чорних сміттєвих мішків та клейкої стрічки створила мобільний «планетарій» для дітей. З отворами зробленими в імпровізованому куполі, вона реконструювала зоряне нічне небо над Україною.
Цей табір для дітей-сиріт та дітей-переселенців розташований поблизу Святогірська. Там, у таборі, вона розмовляє з дітьми про зірки та швидкість світла. Під час розмови діти попросили, щоб Тетяна показала їм сузір’я, які представляє їхній знак зодіаку.
Дітлахи сиділи мовчки, дивлячись так, наче вони вперше бачили рухомі зображення.
Ірина Харитонова, біолог, спостерігає за експериментом, який розпочала ще 13 років тому — створила дві автономні екосистеми. Зазвичай, банки, які тримають у лабораторії, повинні бути відправленими у космос, аби вона та інші вчені мали змогу оцінити його вплив на живі організми.
П'ять років тому, під час переїзду, одна з банок впала і розбилася. Інша ж досі стоїть на поличці біля ботанічного саду Національної академії наук України.
Усередині цієї банки продовжує процвітати мох та орхідеї в зосередженому вуглекислому газі. Однак вона вже втратила свою герметичність через час, та доктор Харитонова все ще мріє, що ця банка знайде свій шлях до простору.
Житомир, провінційне містечко на заході України, відоме як батьківщина Сергія Корольова, батька радянської космічної програми. У цьому місті є й музей, наповнений ностальгійними частинками минулого, серед яких є і ракети, зроблені на українських фабриках десятиліттями тому.
Георгій Ковальчук працює в обсерваторії Національної академії наук України. Основний телескоп, побудований з німецького обладнання, отриманий після Другої світової війни, був законсервованим.
Також обсерваторія колись мала ще один телескопом у Кавказьких горах, доктор Ковальчук працював там, як астроном більше, ніж 20 років. І коли він повернувся до Києва, то створив цей музей.
Більшість наукових приладів були відсутніми. Тому доктор Ковальчук замінив одну частину телескопа на старовинний радянський фотооб'єктив.
