Сьогодні, 18 вересня, розпочалась сесія Львівської обласної ради. У цей час під стінами будівлі зібрались обурені люди. Гал-інфо поспілкувалось з учасниками акції протесту, аби дізнатись їх вимоги.
Перед самим входом до ЛОР близько трьох десятків людей розгорнули плакати з написами: «Депутати! Не руйнуйте психічне здоров’я нації», «Вашими руками хочуть знищити установу», «Диспансер – не Кульпарківська», «Хіба руйнування та нищення – це реформа», «Малій психіатрії бути» тощо.
Серед учасників протесту була голова профспілкового комітету Львівського клінічної психоневрологічного диспансеру Мирослава Луцишин. За її словами колектив лікарні та її пацієнти сьогодні протестують проти планів щодо реорганізації закладу та приєднання його до обласної психіатричної лікарні.
«На жаль, з нашого останнього пікету нічого не змінилось зі своєї сторони ми писали усі можливі можливості до кого тільки можна. Попри те, що ми відчуваємо підтримку від Києва, проте місцева влада цього не хоче бачити та чути. Як бачимо, плани щодо ліквідації психоневрологічного диспансеру»
Сьогодні в установі працює 230 працівників – це і молодь, і лікарі передпенсійного віку, є і безпосередньо пенсіонери. Впродовж липня-серпня у нас була перевірка західного аудиту. Перевіряли ремонт, зарплату тощо. За підсумками, аудити не виявив жодних порушень. Це не влаштувало департамент охорони здоров’я і він намагався тиснути на перевірку, щоб ті все ж таки знайшли у нас вигадані недоліки у роботі. Їм просто потрібні наші приміщення.
Попри те, що з нами ніхто не зустрічається, нічого не говорять, ми все ж продовжуємо ходити на роботу зі страхом завтра опинитись на вулиці. Ми вже неодноразово пропонували сісти за круглий стіл, аби почути думку іншої сторони, аби мирним шляхом дійти згоди, проте наразі ми не чуємо відповіді на свій заклик.
Наразі нам відомо, що місцева влада вирішила несподівано для нас ліквідувати нашу установу, яка розташовується на вулиці Коциловського, 30. Це все сталося дуже раптово, ми нічого не знали: побачили на сайті проект рішення, де ні слова про подальшу долю персоналу.
Щодо реорганізації були проведені громадські слухання та було створено робочу групу, але це все для показухи. Адже домовленості, які були погоджені під час слухань не дотримані. Так, створили якусь робочу групу, яка засідала лише раз і має сумнівний склад. Розуміємо, що це абсолютні формальності, щоб показати, що щось робиться».
Також поруч під стінами Львівської обласної ради зібрались і представники добровольчих батальйонів. Серед них був чоловік, який представився на ім’я Олександр Гергерт («Довбуш»). Він у коментарі Гал-інфо розповів, чому прийшов з побратимами.
«Ми хочемо звернутись в обласну раду, щоб вона своєю чергою звернулась до Верховної ради, з тим, що у часі війні співпраця має бути повністю неможливою. Не важливо, чи це доброволець, чи людина з протилежними політичними поглядами, не можна нікого відавати. Адже Росія – це не та країна, яка буде дотримуватись міжнародних прав людей. Адже як знаємо, там не суди, а судилища, не міція, а каральні органи.
Сьогодні ми тут, адже ще 22 людини в черзі на видачу Росії. ФСБ їх всіх прив’язують до ІДІЛа, адже, як бачимо, це працює безвідказно. Прикладом тому є історія з Тимуром Тумгоєв – "24". Це доброволець, який воював в батальйоні імені Шейха Мансура. Цей батальйон прикомандирований до української добровольчої армії, де командир Червень. Це доброволець, який приїхав до Туреччини, адже його переслідувала Російська Федерація через антиросійську позицію. Після чого Росія звернулась до Туреччини, на що вона відмовилась видавати.
Опісля він переїхав в Україну, перетнув офіційно кордон України. Була перша спроба видати його російській стороні, коли це намагалась зробити харківська СБУ. Дорогою до пункту призначення він перерізав собі вени, горло, руки. Його забрали у лікарню.
Далі українська добровольча армія почала домовлятись на всіх рівнях про те, щоб цю людину не видавали. Чому? Адже були усні домовленості на різних рівнях, наприклад, з головою Служби безпеки України Грицаком, з генпрокуророк Юрієм Луценком, тощо. Вони пообіцяли, що його не видаватимуть.
Тому згідно з усіма процедурами він відмічався в поліції Харкова. А коли він п’яте прийшов, то його посидили машину, відвезли та віддали російським спецслужбам. На скільки нам відомо, особистим ворогам Путіна та Кадирова ще не вдавалось вижити в Росії, тому можемо припускати, що ця людина впродовж року вже буде списана з живих.
