Митрополит Епіфаній дав п'ять порад тим, хто втратив рідних

Непростий час нині. Багато людських життів забирає і ця згубна хвороба, і її наслідки, і війна, та інші біди… Важко, безумовно, дуже важко втрачати близьких людей. І біль, і сум, і жаль, і плач, і сльози – це все природно, і не варто цього соромитись чи приховувати. Всі ми – лише люди. І всі ми – тимчасові гості на цій Богом створеній землі, і будемо переходити у вічність кожен у свій час – хтось раніше, хтось пізніше.

День і ніч, літо і зима, молодість і старість, радість і смуток, народження і смерть... Для всього у цьому світі є свій, визначений Божим Промислом, умовний початок і умовний кінець. Ми, як християни, знаємо, що смерть не є протилежним поняттям до життя, вона є межею, яка розділяє це тимчасове життя і вічне. Пам’ятаймо, що у час Таїнства Хрещення ми духовно народжуємося для життя вічного з Богом.

Коли ви втратили близьку людину і страждаєте від душевного болю, суму, розгубленості, почуття безвиході й жалю, пам’ятайте:

1. Смерть – це не кінець, а рух далі

День смерті – це час, коли душа розлучається із тілом, коли полишає всі хвороби, скорботи, проблеми і клопоти та переходить від життя тимчасового у життя вічне, де немає ні хвороби, ні печалі, ні зітхання.

2. Спочилі продовжують жити

Ми знаємо, що у Бога немає мертвих: «Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі» (Лк. 20: 38), просто хтось на землі, а хтось вже у вічності. Любов до наших спочилих рідних нікуди не зникає, вона приймає інші обриси – живе вже не в обіймах чи дотиках, а у нашій пам’яті, в наших серцях, молитві, у надії зустрітися у Царстві Божому та отримати радість тої зустрічі вже навічно.

3. Зустріч – попереду

Смерть – це розлука на певний час. Ніколи не кажіть, що ви вже не побачите рідну вам людину, не відчуєте її любові… Ви маєте можливість зустрітися у вічності у визначений Богом час. Проводжайте спочилу людину з надією зустрічі, бажайте їй добра і моліться за неї, а також достойно проживайте своє життя.

4. Не впадайте у відчай – це гріх

У час біди, коли людина дуже вразлива і слабка духом, злі сили не сплять, це їхній «зоряний час», бо вони намагаються відібрати надію, зашкодити не лише нам, але й спочилим, позбавивши їх необхідної для них нашої сердечної молитви. У цей час справи милосердя, молитва і Таїнства – це та могутня допомога не лише тим, хто переживає біль втрати, а й тим, хто відійшов у вічність. Не лише моліться про спочилих, але й від їхнього імені робіть благодіяння іншим. Молитва і милостиня виявляють нашу любов, доводячи істину: смерть можна подолати любов’ю.

5. Не залишайте нікого та й самі не залишайтесь наодинці з горем

Ви – не самі. Не варто закривати своє серце в горі, християнам дана заповідь носити тягарі одне одного. Тому не залишайтесь самі і не залишайте нікого наодинці з горем, чиніть по-християнськи, будьте небайдужими та милосердними, але не багатослівними. Щирі співчуття, обійми, підтримка і справи у таких ситуаціях говорять більше та гучніше за будь-які слова.

В цю суботу – остання у поточному календарному році батьківська поминальна субота, яка іменується Димитрівською, названа на честь святого великомученика Димитрія Солунського. Це ще одна можливість піднести молитви до Господа за упокій душ спочилих. Тож нехай молитва і добра пам’ять про ваших спочилих рідних по-особливому оживе у ваших серцях.