Напередодні у Львові презентували аудіовізуальну виставку до Всесвітнього дня Біженців. Під час заходу також пройшли майстер-класи з автентичних ляльок-мотанок, плетіння намиста, валяння бавовни та психологічної розмальовки.
Вчора, 20 червня у парку ім. Івана Франка благодійний фонд “Рокада” організував аудіовізуальну виставку “Переміщені долі: історії мужності та сили духу” до Всесвітнього дня Біженців. На заході мешканці міста та внутрішньо переміщені особи мали нагоду почути 6 унікальних життєвих історій ВПО та біженців, які пройшли довгий та складний шлях адаптації до нового життя.
Одна з історій про Євгенію Шаргут, яка 34 роки прожила в Херсоні. З початком повномасштабного вторгнення, Євгенія лишилась у місті й прожила в окупації до звільнення міста. Євгенія розповіла, як під час окупації із Григорієм Миколайовичем (волонтер Григорій Янченко, - ред. ) вмикали гімн на програвачі колісного крісла та співали патріотичні пісні у самому центрі міста. Збирали кошти для Збройних сил України на очах окупантів. Найкращою мотивацією було бачити посмішки людей, їхні сльози, і водночас стійкість - триматися та вірити в перемогу.
Вранці 11 листопада 2022 року мешканці міста зустріли військових і не могли повірити своїм очам. Найяскравіше, найрідніше і найочікуваніше за довгі місяці окупації – зустріч з нашими хлопцями. Люди бігли до них в сльозах, обіймали, цілували кожного, але ще тоді місцеві не знали, що їх чекає далі. Під звуки вибухів Євгенія з друзями працювали в секонд-хенді, без світла та води збирали речі для поранених військових. У січні 2023 року Євгенія вирішила поїхати до Тернополя, адже стало просто нестерпно бути в таких умовах. Євгенії вдалося повернутися до життя, де не чутно вибухів. Вона пише та співає пісні, піклується про тварин, яких змогла забрати із собою, та живе заради того, щоб Україна знову процвітала.
Асистентка з питань захисту і комунікаційниця Львівського осередку благодійного фонду “Рокада” Юлія Передирій розповіла, що вимушені переселенці із Сумщини, Луганська, Херсона, також біженці з Таджикистану, Ірану, Саудівської Аравії у своїх аудіоісторіях поділилися емоціями та тим, що дає сили триматися та досягати успіхів у складні часи. Адже Всесвітній день біженців - міжнародний день встановлений Організацією Об’єднаних Націй на честь біженців всього світу, які були змушені втекти зі своєї країни, щоб уникнути погроз та переслідувань.
“Поряд з портретами є QR-код, в якому розповідаються історії людей, яких торкнулася війна. На стенді всі історії не розповісти, неможливо побачити людських емоцій. Завдяки аудіовізуальній виставці можна почути емоції людини та її біль, а потім радість від того, що людина змогла інтегруватися до нового способу життя”, - зазначила Юлія Передирій.
Зокрема на аудіовізуальній виставці своєю історією поділився біженець з Ірану Аббас Ахмаді, який розповів, що після зміни режиму в Ірані заможну сім’ю Аббаса перетворили на рабів та відправили родину на заслання в далеке село. Аббас проводив час тільки в школі та мечеті. Виїжджати з країни було заборонено, а життя в суспільстві релігійних переконань було нестерпним. Після служби в армії він зрозумів, що життя в інших країнах дуже відрізняється, тому завдяки читанню книг, які були заборонені в країні, він почав аналізувати, що вкладають в голови людям за допомогою проповідей. Він зрозумів, що картина не відповідає дійсності. Через свою чітку позицію Аббас зазнав погроз та переслідувань. Звичайні люди вважали його зрадником ісламу, а друзі говорили про те, що йому загрожує смерть через його становище влади і віру.
Завдяки друзям, які допомогли з квитками, він прилетів до Туреччини. Невдовзі, Аббас переїхав до України, де відкрив для себе новий світ. Але думка про дім, сім’ю та можливість повернутися його не покидала. Аббас важко працював на кількох роботах, щоб мати хоч якісь заощадження, на одній із робіт заразився туберкульозом через хімічні пари. Завдяки Україні, він зустрів своє кохання та мати своїх дітей. Пізніше чоловік познайомився з “Рокадою” де йому спочатку допомогли як біженцю, потім запропонували роботу. Колектив став другою родиною.
У 2020 році Аббасу запропонували гідну роботу в Об’єднаних Арабських Еміратах, яка була цікавою та перспективною. Все змінилося 24 лютого 2022 року, коли дочка, яка проживала в Києві, подзвонила та просила про допомогу, бо почалось повномасштабне вторгнення. Коли він приїхав до Києва і відвіз дітей у безпечне місце, почав допомагати у Фонді: з ранку до вечора водив людей на вокзал, шукав їжу та ліки, яких не вистачало. Аббас залишився працювати соціальним працівником і не планує йти. Він став християнином і знайшов мир і дім в Україні, видав власні книги. Йому було надзвичайно важко освоїтися, але люди, які оточували, робили все можливе, щоб чоловік пройшов випробування та щиро любив цю країну.
Довідка
Благодійний фонд “Рокада” працює з 2003 року. До лютого 2022 року складається з двадцяти осіб, які допомагали облаштувати своє життя в Україні біженцям із понад сорока країн світу.
Еліна Гоян
