Уже протягом трьох років українці, які є власниками квартир площею понад 60 кв. м та будинків понад 120 кв. м, зобов’язані сплачувати так званий податок на нерухомість. Про новації цього року та загальну систему нарахування податку розповідала Маріанна Переш, начальник відділу розгляду звернень платників податків Управління податків та зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Закарпатській області.
Відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які володіють об’єктами житлової чи нежитлової нерухомості або її частками.
Ставки щороку приймаються сільськими, селищними та міськими радами або громадськими територіальними об’єднаннями в межах, установлених Податковим кодексом України. Цього року в Ужгороді на житлову нерухомість прийнята ставка 0,2 % (6 грн 40 коп.) від мінімальної заробітної плати, установленої станом на 1 січня в розмірі 3200 грн, а на нежитлову – 0,3% (9 грн 40 коп.).
Експерт наголошує, що оподаткуванню підлягає як житлова, так і нежитлова нерухомість. При цьому базою нарахування податку є загальна площа. Якщо спочатку, коли податок тільки вводився, оподатковувалася лише житлова площа, то тепер уся загальна площа нерухомого об’єкта.
Податковим кодексом установлені й пільги. Так, оподаткування стосується лише квартир, більших за 60 кв. м, незалежно від того, скільки їх має особа. Тож їхня сумарна площа зменшується на 60 кв. м, а різниця оподаткування податком. Що стосується будинків, то власники нерухомості площею, більшою за 120 кв. м, теж повинні сплачувати податок незалежно від кількості будинків, якими володіють. Якщо платник податку має і квартиру, і будинок, то загальна площа всього майна зменшується на 180 кв. м, усе інше оподатковується.
Маріанна Переш зазначила, що цього року відбулися певні зміни в нарахуванні податку на нерухомість, які торкнулися лише фізичних осіб. Вони наразі мають сплачувати податок на 2017 рік, а з 1 січня 2017 року до Податкового кодексу були внесені зміни в частині розміру ставок, які можуть встановлювати селищні, сільські та міські ради. Так, якщо у 2016 рік вони мали право встановлювати розмір податку до 3% від мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня, за 1 кв. м нерухомості, то з 2017 року можуть установлювати розмір податку лише до 1,5%. З цього випливає, що у 2018-му українці сплачуватимуть податок уже за новими ставками. Щодо юридичних осіб, то такі зміни торкнулися їх ще минулого року, адже вони сплачують податок на нерухомість за поточний рік.
Фізичним особам податок нараховується контролюючим органам, податкові повідомлення-рішення про його сплату обчислюються та вручаються платникам до 1 липня. З дня вручення громадянин має 60 днів для сплати податку. Юридичні особи декларують та щоквартально самостійно сплачують цей вид податку.
Якщо громадянин не отримав платіжку про сплату податку на нерухоме майно, то варто звернутися до контролюючого органу. При цьому варто прийти до Податкової за місцем реєстрації й провести звірку – принести документи на право власності та з’ясувати, чи відповідають ці дані первинним документам, наявним у контролюючому органі. Якщо є якісь неточності, то попередні податкові повідомлення-рішення скасовуються та виносяться нові.
Багато громадян щороку свідомо приходять і проводять звірки. Звісно, поряд з цим є закарпатці, які, маючи об’єкти, що підлягають оподаткуванню, не отримують повідомлення-рішення. Це зумовлено відсутністю у відповідних органів дійсної податкової адреси платника. Через це йому просто не можуть вручити платіжку. Люди часто змінюють адресу проживання й не завжди повідомляють про це податкову.
Проблема може полягати і в тому, що дані для обчислення цього податку надаються з державного реєстру речових прав. Якщо на сьогодні всі об’єкти які реєструються на громадян, вносяться до реєстру досить чітко, то об’єкти, якими українці володіють протягом багатьох років, можуть бути повністю відсутні в цьому переліку. Тож база, котрою користуються податківці, не досить точна.
У випадку, якщо після отримання платівки людина не сплатила податок, на неї накладається штраф: при простроченні до 30 календарних днів у розмірі 10% суми боргу, понад 30 днів – 20%.ж
Окремі пільги для громадян Податковим кодексом не надаються, але їх можуть призначати міські, селищні та сільські ради, виходячи з майнового стану й кількості майна, що належать тій чи іншій людині. На сьогодні окремих пільг Ужгородська міська рада не встановлювала.
Також є перелік об’єктів, які не підпадають під оподаткування. Сюди належать об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; будівлі дитячих будинків сімейного типу; гуртожитки, садочки та школи; об’єкти нерухомості, що належать дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування; будівлі промисловості, релігійних організацій та інші.
У випадках спільної сумісної власності, коли об’єкт нерухомості належать одразу кільком особам і поділений між ними рівними частками, кожен власник є платником податку в межах своєї частки. Наприклад, якщо квартира має 100 кв. м і розподілена між трьома власниками, то кожен з них володіє 1/3 цього майна. У такому випадку ніхто з власників квартири не повинен сплачувати податок на нерухомість, адже володіє меншою кількістю дозволених квадратних метрів – усього 33,3 замість 60. Коли нерухомість у натурі не поділена, то всі власники за спільною згодою визначають когось одного як платника податку.
Варто зауважити, що власники нерухомості з великою площею – для квартири 300 кв. м, для будинку 500 кв. м – зобов’язані, крім податку, який вираховується з наднормових квадратних метрів, сплатити фіксовану суму в розмірі 25 тис. грн за кожен із таких об’єктів.
