Подолання корупції неможливе з нинішнім темпом проведення реформи прокуратури, відсутністю покарання для корумпованих прокурорів і бажанням Президента використовувати Генпрокуратуру та нові антикорупційні відомства у політичних цілях. Таку думку висловлюють експерти МЦПД в аналітичній збірці Inside Ukraine.
Генпрокуратура у її нинішніх повноваженнях залишається потужною зброєю у руках Президента. Цей аспект, а також зацікавленість самих прокурорів у існуванні корупційної системи є основними перепонами на шляху змін у відомстві.
Активісти в регіонах не вірять в боротьбу з корупцією, оскільки на місцевому рівні всі справи блокуються на рівні прокуратури та суддів. На центральному рівні також нема успішних прикладів, коли прокуратура довела справи щодо високопосадовців до завершення.
Активна діяльність Генпрокурора щодо представників колишньої Партії регіонів виявилися не більше ніж піаром, тоді як найбільш одіозні чиновники часів Віктора Януковича змогли уникнути переслідування та вивели активи за кордон. Не дано правової оцінки бездіяльності Олега Махніцького та Віталія Яреми, які не лише не запустили реформу прокуратури, але й не просунулися у розслідуванні корупційних схем попередньої влади. Ситуація погіршується відсутністю покарання для прокурорів, які вели справи проти активістів Майдану.
В умовах, коли українська прокуратура абсолютно себе дискредитувала, збереження за нею можливості делегувати своїх представників у Вищу раду юстиції та тривала боротьба за вплив Генпрокурора на формування нової спеціалізованої антикорупційної прокуратури ще раз свідчать про бажання президентської адміністрації використовувати відомство у політичних цілях.
Терміни реалізації закону «Про прокуратуру» постійно зміщуються: з квітня 2015 року вони були перенесені на 15 липня 2015 року, тепер говорять про середину вересня 2015 року як реалістичну дату створення 178 місцевих прокуратур і позбавлення прокуратури функції загального нагляду.
Якщо під час відбору співробітників Національного антикорупційного бюро та формування антикорупційної прокуратури не будуть мінімізовані політичні впливи, Президент нестиме персональну відповідальність за провал у боротьбі з корупцією. Аналогічно, затримки з реалізацією закону «Про прокуратуру» та відсутність успішних прикладів боротьби з корупцією у самому відомстві і надалі підриватимуть довіру до державних інституцій. Це остаточно зачинить вікно можливостей для проведення реформ в Україні, коли влада втратить підтримку як суспільства, так і західних партнерів.
