Слухай онлайн
Культура  |  Історія

"Тіні забутих предків" в оточенні КҐБ: як показ фільму перетворився на протест

4 вересня 1965 року у київському кінотеатрі “Україна” відбулася прем’єра фільму “Тіні забутих предків”. За однойменною новелою Михайла Коцюбинського. Під час показу здійнявся протест проти арештів української інтелігенції.

Напередодні прем’єри відбулася перша хвиля арештів українських митців. Серед них були Опанас Заливаха, Іван Світличний, Михайло Горинь, Михайло Масютко, Ярослава Менкуш.

Перед початком показу фільма виступив режисер картини Сергій Параджанов. Письменник Іван Драч, який проходив практику у знімальній групі, запізнювався. І побачив, що кінотеатр оточили працівники КҐБ.

“Кінотеатр оточили люди в цивільному. Керував начальник ідеологічного відділу Києва Леонід Калаш. Пізніше саме він очолив кампанію проти роману “Собор” Олеся Гончара”.

Спецслужби очікували якихось заворушень.

Коли слово взяв Іван Дзюба, то замість продовжувати обговорювати кіно, повідомив публіці про недавні таємні арешти серед української інтелігенції.

Сказав: “У нас велике свято, але й велике горе. В Україні почалися арешти творчої молоді”.

Дзюба почав виголошувати імена заарештованих. Директор кінотеатру відштовхнув письменника від мікрофона, намагаючись позбавити слова. У залі увімкнули пожежну сирену, щоб заглушити виступаючих.

Дзюбу підтримав В'ячеслав Чорновіл, який вигукнув: “Хто проти тиранії – встаньте!”. Майже третина присутніх підвелися.

Пустили фільм. Та у перерві між частинами Василь Стус, на той час аспірант, знов розбурхав зал. Він встав із промовою. Закликав: “Протестувати повинні всі: сьогодні хапають українців, завтра хапатимуть євреїв, потім росіян!”.

Сергій Параджанов приєднався до протестувальників.

“Я довго чинив опір перекладу українського тексту фільму  російською мовою. Оскільки вважаю цей текст невід’ємною частиною художньої тканини фільму”, - признався.

Після фільму КГБісти бігали уздовж рядів, щоб запам’ятати, хто підтримав виступ дисидентів.

Нагадаємо, що в ніч з 3 на 4 вересня 1985 р. Василь Стус загинув в ув'язенні у таборі Кучино (Пермський край, Росія).

УІНП

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");