Газета «Діло» у випуску №215 від 27.09.1930 року розповіла деталі спроби підірвати будинок отців-студитів та церкву Премудрості Божої у Свято-Іванівській Лаврі
Архівні матеріали на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук повідомив синкел у справах монашества у Львівській архієпархії УГКЦ Юстин Бойко.
Стаття вийшла під заголовком «Ще про замах на монастир оо. Студитів»:
«Невдалий замах на монастир оо. Студитів, що лежить у прегарному місці на узгірях Знесіння від сторони Личакова, на північ в найближчому сусідстві зялізничної лінії Підзамче-Винниики, звернули моволі увагу широкого загалу на цей строгий чин, добре відомий на старій Руси і відновлений у нас перед кільканацяти роками митр. Шептицьким.
Головний монастир оо. Студитів лежить в Уневі а поменші монастирі находяться в Зарваниці, у Львові на Знесінні і в Поростові (скільського деканату). Позатим існує ще у Львові монастир-студія оо. Студитів при вул. Петра Скарги. Ігуменом оо. Студитів є єромонах Климентій Шептицький.
Чин оо. Студитів належить до найстрогіших. Його члени працюють багато фізично (ведуть власне господарство) і багато постять. Загалом правила того чина вимагають від його членів великої саможертви, самовідречення і посвяти.
Монастир на Знесінні, на який виконано замах, стоїть під проводом єромонаха Нікона (о. Павла Погорільця». Монастир заснований митр. Шептицьким як слід і веде на сьому Фільварку (ловк. поля) широку господарку, А недавно спроваджено на ті узгіря чудову деревляну церковцю (яка може змістити найвище яких зоо осіб) з села Кривка, пов. Турка.
Церковця підлягав опіці консерваторського уряду, бо вона має справді неоцінену мистецьку вартість, як рідкий здобуток і пам’ятка вимираючого вже зовсім старого деревляного будівництва. (Подібну красою і стилем дерев’яну церковцю перенесли недавно чеські мистецькі круги до Праги.з села Михайлівні на Закарпатті й уставили її в городі-саді Кінського). Не треба й казати, що церкву з Кривки розібрано, перевезено, а тепер кінчать монтувати під проводом фахівців, так, що вона нічого не стратить зі своєї краси, кожна дрібниця буде в ній на давньому місці.
Справжнім чудом Божим можна назвати те, що наслідком страшного вибуху бомби не потерпів ні дім оо. Студитів, ні згадана церковця. Як би прийшло до вибуху другої бомби, яку а гептатчики вложили у віконницю дому, підладивши льон, катастрофа була б неминуча.
На превелике щастя, льон згорів тільки до полови і ця бомба не вибухнула. Це врятувало життя всіх мешканців монастиря і жиючих там тепер майстрів, а також дім і церковцю перед руїною. З напряму втечі у сторону Личакова,тих, що стріляли з револьверів, не допускаючи до погоні, як і з того Факту, що саме дві доби перед тим висаджено в подібний спосіб школу ім. князя Льва при вул. Крупярській, можна добиватися, що в обох випадках були ті самі люди. Побачимо, який буде вислід слідства поліції».
