29 квітня 2006 року, у Дрогобичі, в Катедральному соборі Пресвятої Трійці Самбірсько-Дрогобицької єпархії, відбулася архієрейська хіротонія Преосвященного Владики Ярослава Приріза — повідомляє прес-секретаріат глави УГКЦ. Рішення про призначення преподобного отця Ярослава, ієромонаха Чину Отців Редемптористів (ЧНІ), Єпископом-помічником Самбірсько-Дрогобицької єпархії було оприлюднено одночасно у Ватикані та Україні 2 березня 2006 року.
Чин архієрейської хіротонії розпочався напередодні із архієрейського найменування. Воно відбулося перед початком Великої вечірні. На початку Блаженніший Любомир, Верховний Архієпископ Києво-Галицький, розповів про головну мету проведення чину найменування. Вона полягає у прилюдному висловленні кандидата на єпископа згоди із вибором Синоду. Саме тому у цей день Владика-номінант Ярослав Приріз публічно висловив свою згоду із вибором Синоду Єпископів УГКЦ і визнав свою віру.
Наступного дня відбулася архієрейська хіротонія. Для участі у хіротонії нового владики до Дрогобича прибули Блаженніший Любомир, Глава Української Греко-Католицької Церкви, Високопреосвященний Архієпископ Іван Юркович, Апостольський Нунцій в Україні, Владики УГКЦ з України та з-за кордону, Владика Римо-Католицької Церкви в Україні Мар’ян Бучек, священики та миряни. Спочатку Владика-номінат Ярослав Приріз, згідно із обрядом, засвідчив свою віру у Пресвяту Трійцю, воплочення Ісуса Христа та інші правди, яких навчає церква.
Згодом, після Малого входу, розпочалася хіротонія Владики Ярослава. Головним святителем був Блаженніший Любомир, а співсвятителями Преосвященний Владика Юліян Вороновський та Преосвященний Владика Михаїл Сабрига.
На початку проповіді Глава УГКЦ висловив щирі слова вдячності всім присутнім на спільній молитві. Відтак Блаженніший Любомир звернув увагу учасників торжества на те, що новопоставлений Владика Ярослав так урочисто визнавав свою віру тому, що він має бути вчителем віри. За словами проповідника, подібно як і апостол Петро, він має бути скелею віри, тим, хто своїм прикладом витривалості заохочує вірних до наслідування. Новітнім зразком такої стійкості є поведінка архієреїв УГКЦ напередодні Львівського псевдособору 1946 року, «адже ні один владика не відрікся своєї Церкви і віри», — наголосив Блаженніший Любомир.
