У Страсний четвер фонди Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» поповнилася новим експонатом. Львів’янин Ігор Садовий із своєї фотоколекції подарував музеєві молитовник, що походить із села Добростани Яворівського району Львівської області.
Власне спосіб відтворення та історія побутування становлять цінність цього артефакта як експоната для музею пам’яті жертв тоталітарних режимів. Адже цей 236- сторінковий молитовник невеличкого формату є чорно-білою фотокопією греко-католицького молитовника міжвоєнного періоду першої половини XX століття.
Оправлена у чорну палітурку із блакитним кантом фотокопія молитовника, видрукуваного церковнослов’нською мовою в сучасній українській транслітерації, з’явилася у часи, коли греко-католицька церква після сумнозвісного псевдособору 1946 р. була під забороною радянської влади, а відверта демонстрація своєї приналежності до підпільної церкви та дотримання традицій переслідувалося. Однак віряни, котрі не зрадили віри батьків, відвідували Богослужіння та долучалися до Таїнств підпільно.
Той період в історії УГКЦ називають ще катакомбним і тривав він до 1989 року, коли Церква вийшла з підпілля. Ризикували не лише підпільні священики, а й миряни, які брали участь у богослужіннях. Тому навіть освячення великодніх кошиків відбувалося здебільшого вночі.
Церковну літературу тоді також виготовляли та розповсюджували таємно (для тиражування домашніх образів та молитовників часто обирали фотоспосіб, оскільки фотопапір та реактиви були доступні в продажу та їх не обліковувала влада, як наприклад шрифти друкарських машинок та літографські камені).
Даний експонат є символом нескореності, сили віри і вміння знаходити шляхи вистояти і зберегти свої традиції та ідентичність у темні часи.
Світле свято Христового Воскресіння вселяє надію, віру, радість та оптимізм у душі християн. Добро, правда і життя перемагають завжди. І про присутність чуда повинна пам’ятати кожна віруюча людина. В одному із воскресних кондаків, опублікованому в молитовнику оспівується: «Воскресл єси от гроба всесильне Спасе, і ад видів чудо, ужасеся, і мертвіі восташа; твар жевидящи, срадується тебі і Адам свеселиться, і мір, Спасе мой, воспіваєт тя присно».
Ірина Єзерська, Вікторія Садова, Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького».
