Відтепер свідчення очевидців Бабиного Яру доступні он-лайн. Зібрані КҐБ 36 свідчень киян про 29-30 вересня 1941 р. оприлюднили Центр досліджень визвольного руху та Архів СБУ.
«…На цьому майданчику гітлерівці зривали з людей одяг і напівроздягнених гнали до місця страти. Люди кидалися із одного місця на друге, як божевільні, в загальний гул зливалися крики і автоматні черги. На землі я побачила немовля і на моїх очах гітлерівець палкою розтрощив йому голову…».
До річниці розстрілів євреїв у Бабиному Яру Центр досліджень визвольного руху спільно із Галузевим державним архівом СБУ публікує свідчення очевидців та тих, кому вдалось дивом врятуватись в ті страшні вересневі дні 1941-го.
У вересні 1941 року на вулицях Києва розклеїли оголошення, що пропонували всім євреям з'явитися до 8 ранку 29 числа на перетин Мельникова і Доктерівської (насправді Дегтярівської, але назва подана з помилкою) вулиць.
На це перехрестя з раннього ранку потоками йшли люди, там з'єднувалися і вирушали повз будівлю заводу "Артем" і сучасну станцію метро "Лук'янівська" вулицею Мельникова у напрямку єврейського кладовища.
Перші страшні здогади з'являлися на підході до повороту на вулицю Дорогожицьку, де починалось оточення військовими. Тут стояли дротяні загородження, протитанкові "їжаки", мішки з піском та озброєні люди. Далі киян, які проводжали своїх єврейських друзів, чи сусідів – не пускали.
«Протягом цього дня я бачила страшні картини: люди на моїх очах сходили з розуму, ставали сивими, навколо були крики і стогони, цілий день стріляли з кулеметів. Я бачила як німці відбирали у матерів їх дітей і кидали вниз яру…» – згадувала Діна Пронічева.
«Оприлюднена колекція документів – це важлива частина справи №48 з матеріалами про розслідування масових знищень людей в Бабиному Яру у дні нацистської окупації в місті Києві, яка була сформована у 1980 році та зберігається зараз в Архіві СБУ», – розповідає директор Архіву Андрій Когут.
«Опубліковані матеріали унікальні тим, що свідки та очевидці подій розповідають про про вересневі дні 1941 року. Також подано копії свідчень про Сирецький концтабір СД, що знаходився неподалік Бабиного Яру та про те, як у 1943 році нацисти намагалися приховати свій злочин — почали викопувати останки розстріляних та спалювати їх» – резюмує Андрій Когут.
У 1943 р. нацисти програвали битву за битвою і, відступаючи, хотіли знищити сліди своїх злочинів. Таких як Давид Будник (червоноармієць, що потрапив в полон при обороні Києва 21 вересня 1941 р. Перебував у різних таборах для військовополонених на території міста, а восени 1942 р. був переведений до Сирецького табору) залучали до викопування трупів розстріляних у Бабиному Яру та спалювання їх в печах.
«Такі печі нас змушували будувати в різних місцях. В одну піч ми укладали до 2 000 трупів. Після згоряння, ми спеціальними трамбівками розбивали обвуглені кістки, просівали їх через сита. При цьому виявлені золоті речі і, зокрема, золоті зубні коронки підбирали гітлерівці. Попіл розсипали по дну яру. У період спалення трупів, не рідше двох разів на тиждень, німці привозили в душогубках (по 8 – 9 ходок в день) живих в'язнів і тут же, в автомашинах, отруювали їх вихлопним газом, а нас змушували укладати трупи в печі» – згадував у 1967 р. Будник.
Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є сервісом відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Проект реалізується Центром досліджень визвольного руху спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національним музеєм "Тюрма на Лонцького" за участі Архіву СБУ, Українського інституту національної пам’яті та Національного університету "Києво-Могилянська академія". Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 24 500 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.
Підготовка та публікація онлайн-колекції «Бабин Яр у свідченнях очевидців» з Галузевого державного архіву СБУ стала можливою завдяки підтримці Посольства Чеської Республіки в Україні, програми Transition, а також Міжнародного Вишеградського фонду спільно з Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів.
