Для української енергетики настали не найкращі часи: НЕК “Укренерго” має борги перед виробниками електроенергії, її споживання зменшується, до того ж в галузі немає постійного міністра. І часто в проблемах звинувачують саме “зелену” енергетику.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) озвучила свою пропозицію щодо врегулювання ситуації. Але їхній план дій не задовольнив власників “зелених” станцій та інвесторів. Це й стало однією з причин для частого обговорення цієї теми в ЗМІ.
Для того, щоб краще зрозуміти в чому справа, спершу з’ясуймо, що таке “зелена” енергетика і звідки з’явилось стільки проблем та дискусій довкола неї.
“Зелена” енергетика (або ж відновлювана) — це електроенергія отримана з не викопних, відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Вона поділяється на: сонячну, вітрову, біоенергетику, гідроенергетику, геотермальну та енергію довкілля. Вважається екологічно чистою, не шкідливою, а також потрібною у майбутньому.
Чому потрібна зелена енергетика?
Найперше тому, що вона отримується з джерел, присутніх в природі постійно або періодично, на відміну від викопних, які не є вічними. Їхні запаси постійно зменшуються.
Також розвиток відновлюваної енергетики (в.е.) сприяє енергетичній незалежності країни. Як вказано в Національному плані дій (НПД) з в. е., у 2014 році Україна імпортувала близько 70% обсягу природного газу.
Крім того, перехід на ВДЕ допомагає зменшити обсяг викидів вуглекислого газу. Він утворюється при виробленні енергії звичними станціями і сприяє утворенню парникового ефекту, що призводить до глобального потепління. Згідно з Паризькою кліматичною угодою, Україна до 2050 року повинна досягнути 30% частки ВДЕ.
У Європі активний рух за чистоту довкілля сприяв пришвидшенню розвитку “зеленої” енергетики. Ще близько 20 років тому у Німеччині почали розробляти чіткі плани щодо розвитку ВДЕ на кожен рік. І всі розвинуті країни зараз теж рухаються у цьому напрямку.
В Україні трохи більше 10 років тому традиційною була атомна, теплова та гідроенергетика. Всі потужності були побудовані ще в часи радянського союзу та потребували повного переоснащення. Держава мала два варіанти: переобладнувати потужності або ж переходити на альтернативну енергетику. Україна вибрала другий варіант.
Розвиток ВДЕ розпочався зі встановлення “зеленого” тарифу у 2009 році. Згідно з ним, укладаються довгострокові договори між виробником ВДЕ та енергопостачальником про купівлю електроенергії за фіксованою ціною.
Тариф на альтернативну енергію зазвичай є вищим, ніж на традиційну. Що вже говорить про роки, коли вона тільки почала впроваджуватися. Адже тоді держава мала заохочувати інвесторів привабливими цінами.
Пізніше, у 2014 році, був прийнятий Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року. В ньому був закладений чіткий щорічний план розвитку об’єктів ВДЕ.
Зелена енергетика у Львівській області
“Взагалі найперша інвестиція в альтернативну енергетику в Львівській області була, напевно, півтора десятка років тому. Це була сонячна електростанція у місті Самбір. А потім протягом близько десяти років цю тему ніхто більше не зачіпав. І от 5 років тому розпочався такий етап, який охарактеризувався активним входженням інвестицій в галузь альтернативної енергетики Львівщини,” - зазначив у коментарі Гал-інфо керівник інвестиційної політики ЛОДА Роман Матис.
За його словами, найбільше інвестори вкладають коштів у встановлення сонячних електростанцій. Тому що сам механізм, процедура інвестування та встановлення — простіші і менш затратні, ніж для інших станцій ВДЕ.
Якщо ж порівнювати Львівську область із сусідніми регіонами, то вона є лідером з розвитку альтернативної енергетики.
Проблеми на енергетичному ринку
Наразі в Україні є близько 8% “зеленої” генерації в загальному балансі, але вже спостерігається її надлишок. Хоча за НПД цей показник мав сягнути 11%.
На ВДЕ витрачається близько 26% коштів. Єдиний покупець “зеленої” енергетики ДП “Гарантований покупець” станом на квітень 2020 року має борг перед виробниками ВДЕ, який перевищує 7 млрд гривень. Про це повідомили на круглому столі із нардепами та з т. в. о. міністра енергетики Ольгою Богуславець.
Окрім цього, до проблем призводять недостатність маневрених потужностей, відсутність відповідальності виробників ВДЕ за утворені дисбаланси у системі. А ще падіння споживання електроенергії та її профіцит.
Тому НКРЕКП надала пропозицію щодо вирішення проблем розвитку ВДЕ. Комісія пропонує тимчасово заборонити будівництво нових станцій ВДЕ та знизити “зелений” тариф. Інвесторам така ідея не до вподоби. Вони бояться, що можуть не повернути назад вкладених коштів. Як повідомляє агентство Держенергоефективності, протягом 2019 року інвестори вклали близько 3,7 млрд євро в будівництво станцій ВДЕ в Україні.
Недоліки зеленої енергетики
Але пропозиція НКРЕКП видається логічною. Розгляньмо таку ситуацію: тариф на сонячну енергію є вищим, ніж на інші види ВДЕ. І у 2019 році він спровокував масове будівництво нових сонячних станцій. Це й було однією з причин утворення хаосу. Три чверті грошей на купівлю “зеленої” енергетики отримують СЕС, одну чверть — решта станцій.
Також у хмарні чи безвітряні дні СЕС та ВЕС призводять до іншого дисбалансу. Рівень їхньої енергії знижується фактично до нуля. Тоді потрібно перекривати цю нестачу енергією з інших потужностей. Тобто, чим більше є станцій ВДЕ, то тим більше потрібно і маневрених (зазвичай шкідливих), котрі будуть перекривати нестачі.
Зараз же з’явилася інша проблема — це профіцит енергії в країні.
Як повідомляє “Укренерго” протягом 2019 року встановлена потужність лише ВЕС та СЕС збільшилася у 2,7 рази. До кінця року передбачається збільшення потужності до 7,4 ГВт, a на початок квітня вона досягла 5,2 ГВт. Цей обсяг вже перевищує той, що енергосистема України може прийняти без серйозних відхилень у роботі. Адже протягом останніх років рівень споживання електроенергії падає, з карантином ситуація ускладнилася ще більше.
Користь для бізнесу чи екології?
Є ще одна галузь, окрім екології, для якої “зелена” енергетика приносить користь — це бізнес.
Візьмемо, як найпростіший приклад, те, що собівартість проектів ВДЕ стає дешевшою і обладнання стає доступнішим з кожним роком. А от тариф так і залишається завищеним.
Згідно з договором, держава зобов’язана викуповувати всю вироблену електроенергію у виробників ВДЕ, незалежно від того, чи вона буде спожита. Також виробники ВДЕ не несуть відповідальності за дисбаланси і мають гарантовано отримувати повну компенсацію у разі можливих обмежень. Обмеження накладають в разі тривалого профіциту. Але в першу чергу знижують потужність ТЕС, ГЕС та базові потужності АЕС. Якщо профіцит продовжується й надалі, то в останню чергу обмеження здійснюються й на ВДЕ.
Встановлення невеликих домашніх СЕС теж приносить хороший прибуток. Адже власник повністю забезпечує електроенергією своє домашнє господарство, а її надлишок продає державі за “зеленим” тарифом.
Отже, можна зрозуміти, що “зелена” енергетика дійсно корисна для екології та посідає важливе місце у майбутньому людства. Але крім цього, вона також вигідна й виробникам ВДЕ. А особливо — власникам сонячних електростанцій. Які майже неконтрольовано розбудовуються та стягують гроші з держбюджету.
Але однозначної відповіді на питання, для чого кориснішою є “зелена” енергетика, немає. Адже при контрольованому та збалансованому розвитку можна уникнути багатьох цих проблем.
