Слухай онлайн
Культура  |  Історія

Золота галицька провінція: Старовинна церква у Волосянці на Бойківщині

Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
Фото - Богдан Волошин, Локальна Історія.
1/11
Преображенська церква у Волосянці, що на Сколівщині - це правдива симфонія, виконана з дерева. Разом з дзвіницею творять неймовірно гармонійний ансамбль. Таке відчуття, що церква лине до неба, ще трохи і відірветься від підвалин з тесаного каменю і злетить понад хмари.

Тризрубна і триверха стоїть у серці села Волосянка неподалік від нового дерев'яного храму. Стара церква - пам'ятка архітектури національного значення знаходиться в самісінькому центрі бойківського села.

Тепер тут правиться лише на великі свята. Трохи нижче бойківські ґазди збудували нову ошатну дерев'яну церкву. Але й про стару не забувають - довкруж обкошено і прибрано.

До війни покровителями старовинної церкви були брати барони Гредлі зі Сколього. Довкруж церкви знаходиться старе кладовище. 

Цікава ситуація із датуванням пам'ятки. На пам'ятному знаку, встановленому ще за УССР на церкві значиться, що храм споруджено у 1762-му році. А на дзвіниці є ще одна охоронна таблиця того ж часу, на якій зазначено: "Преображенська церква і дзвіниця 1804-1824". Кому ж вірити?

Але мені байдуже, коли було збудовано цей храм. Головне, що він зберігся майже таким, як був первинно задуманий і створений. Звісно, шкода, що не під ґонтовим шатром, яке було первинним, але добре, що не оббитий пластиковою вагонкою і накритий разючою і фальшивою позолотою. 

А ще за церквою поховані парохи, які тут служили і говорили з Богом. Так близько до Нього...

Богдан Волошин, проект Локальна Історія.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");