Директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін вважає, що нинішня акція протесту біля ВРУ із «зарозумілими» гаслами не має перспективи. Обкраденим бідним людям не до того. Найголовніша вимога сьогодення – це ліквідація класу мільярдерів, незалежно від того, де вони перебувають – при владі чи в опозиції.
Нинішня акції протесту біля ВРУ висунула такі вимоги: антикорупційний суд, скасування недоторканності депутатів, новий закон про парламентські вибори. Дехто говорить про третій Майдан. Яка ваша оцінка?
Напруга у суспільстві дуже велика. Соціальна, економічна, навіть духовна. Головна причина – наше суспільство різко поділено на багатих і бідних. За класифікацією ООН, в Україні число зубожілих становить десь 60%, при цьому інші показники, що характеризують ситуацію в країні, дозволяють експертам називати цифру понад 70%.
Це означає, що ми опинились за межею…Тобто, переважна більшість населення не може вже жити в теперішній соціально-економічні моделі, яка запропонована українському суспільству. Водночас сформована дуже багата верства, що провадить паразитичний спосіб буття, розкошує і витрачає на своє утримання мільйони доларів, маючи мільярдні статки.
Ми маємо двополюсний світ, і між ними існує антагоністична суперечність. Її подолати неможливо. Вона тільки посилюється. Це відбувається в рамках об’єктивного закону неконтрольованого нагромадження капіталу. Це було характерно для капіталізму дикунської фази розвитку вісімнадцятого та дев’ятнадцятого століть. Завершилось все революціями в Європі та Російській імперії. При цьому в європейських країнах це призвело до зміни моделі капіталізму, а в Росії – до розпаду імперії.
На жаль, Україна нині живе за кальками періоду двополюсної системи. Однак, на мою думку, далі так тривати не може. Має настати розв’язання, щоб спала напруга. Мільярдери панівної фінансово-олігархічної групи на чолі з Порошенком бачать таке розв’язання у встановленні диктатури. Щоб остаточно зламати спротив і мати змогу спокійно та астрономічно збагачуватись. І на цей момент їхнім тактичним спільником є «Народний фронт» - оця група Яценюка, Гройсмана, Турчинова і Авакова.
Але ж народ вже не може все це терпіти, бо він не спроможний навіть просто жити. Народ прагне змін. Тоді народ шукає того, хто стане виразником цих змін. І от події 17 жовтня засвідчили, що цю роль спробували взяти на себе так звані опозиційні партії та сили. Їхній спектр дуже широкий. Починаючи від клоуна, я його по-іншому назвати не можу, Саакашвілі, і завершуючи «Батьківщиною» та різними антикорупційними ініціативами.
Однак ми бачимо, що наразі нічого вагомого не вийшло. Народ просто не відгукнувся на гасла, які запропонував Саакашвілі. Тут, правда, постає питання, хто йому ці гасла підкинув, бо, як на мене, Саакашвілі сьогодні не розуміється на українських інтересах, він не виражає корінні прагнення українського соціуму, він чужий. Хоча я був серед тих, хто виступив за те, щоб Саакашвілі знову впустили в Україну. Тільки з однією метою. Щоб він, як кавказький кинджал, завдав вирішального удару по кланово-олігархічному утворенню Порошенка. Але замість цього Саакашвілі почав грати в якусь дуже складну гру з якимись вимогами про якийсь антикорупційний суд, про зняття недоторканності, про якийсь виборчий закон. Це навіть не другорозрядні гасла, вони нікому не потрібні і нікого не цікавлять. Буде цей суд чи ні, буде ця недоторканність чи ні, буде ця нова виборча система чи ні – від цього менше бідних в Україні не стане. Більше того, клани і мільярдери – теж нікуди не зникнуть. Багато хто з тих, хто сьогодні виступає проти Порошенка, проти провладних БПП «Солідарність « і Народного фронту», вони, ці протестувальники, теж є не дуже бідними людьми, багато хто з них є мільярдерами та мультимільйонерами.
Тобто, попередній висновок щодо розрекламованої акції 17 жовтня такий: для людей запропоновані гасла виявились «по-барабану», вони для них не цікаві тому, що не змінюють стан людей, не відповідають їхнім потребам та інтересам. По-друге, Саакашвілі ніякий не лідер, біля нього люди не зберуться. Ті, що сьогодні творять його оточення, наприклад Наєм, вони теж не лідери, вони не спроможні підняти людей. По-третє, реального лідера чи групи лідерів опозиція не має. По-четверте, Тимошенко, Чумак, Наливайченко – вони не зуміли запропонувати широким верствам українців реальні, зрозумілі їм гасла, за якими б пішли мільйони. І не запропонували механізми реалізації цих гасел і гарантій їх виконання.
Також слід розуміти, що на якісь абстрактні гасла, мовляв, нумо приберемо цю владу, люди вже не ведуться. Тому що всі знають, що прийдуть інші, які будуть ще більше жерти, ще більше карсти і буде ще гірше.
Оце все і проявилось 17 жовтня під час акції протесту біля ВРУ. Однак, як на мене, є і позитивні наслідки. Влада Порошенка дуже сильно підготувалась, вона напружилась, а вийшов пшик. Продемонстрована сила зійшла нанівець.
Справді, Україна дивиться на світ очима бідних людей, і чинна влада не спроможна дати раду цій фундаментальній проблемі українського буття. Чи готові ви назвати гасла, які могли б мобілізувати цих людей на масовий протест?
Найперше – це ліквідація класу мільярдерів, незалежно від того, де вони перебувають – при владі чи в опозиції. Не може бути в країні бідних людей аж таких багатіїв.
Як це зробити: позбутися мільярдерів? Складається таке враження, що забрати гроші в населення було набагато легше, аніж тепер їх повернути йому.
Дуже просто. Я про це вже казав. Тимчасовий комітет визволення, який повинен поставити ультиматум Порошенкові. Я вважаю, що Порошенко не Президент, він узурпатор, бо він був обраний тимчасово. 2015 року мали відбутися вибори, бо Янукович залишався легітним президентом відповідно до нашої Конституції. Але вибори не були проведені. Більше того, Порошенко не виконав жодної обіцянки. Він не закінчив війну за три місяці, він не втримав курс 10 гривень за долар... Якщо ми його усуваємо, то ламаємо всю піраміду. А далі все просто. Є відомий список мільярдерів: Ахметов, Коломойський. Фірташ, Ющенко, Кучма-Пінчук. Викликають кожного і кажуть: ось у тебе активи, ти повинен їх віддати. Іншого варіанту нема. Формується фонд. 90% своїх активів кожен мільярдер повинен віддати у цей фонд, 10% залишає собі. Не треба ніяких антикорупційних бюро.
Ідею тимчасового комітету визволення ви пропагуєте вже тривалий час. Але суспільство не відгукується на неї.
Значить суспільство ще не визріло. Люди хочуть залишатись у тому стандарті, в якому вони є, а мільярдери та мультимільйонери - вони ніколи не погодяться на варіант, який я запропонував.
Другий крок – це народний капіталізм. Ми кажемо, що будь-хто може займатись своєю приватною діяльністю для утримання себе і своєї сім’ї. І ми ліквідовуємо всі контрольні служби. Насамперед ліквідуємо так званий Мінюст. На мою думку, сьогодні це якась абсолютно зайва структура, яка просто не дає людям жити. Ми орієнтовані на те, щоб людина, яка має якусь ініціативу, мала можливість реалізувати свою ініціативу.
Третє, ми дозволимо в Україні обіг всіх валют, які тільки є. Золото, біткоіни, євро, долари, нема значення. Готівка, безготівка, розрахунки у будь-якій валюті і в будь-якій формі.
Далі унормовуємо гривню. А саме, продаємо всі зобов’язання Нацбанку, який відокремлюємо від економічної діяльності уряду. Відтак. НБУ проводить свою монетарну політику, забезпечуючи стабільну гривню.
Річ у тому, що Україна була штучно девальвована. У неї була вкрадена її вартість шляхом девальвації гривні. За чотири, максимум п’ять місяців, ми зможемо зробити так, що 1 євро буде коштувати максимум З гривні. Я абсолютно впевнений, що я це можу зробити. І не тільки я. Якщо ми це зробимо, не треба буде зарплати підвищувати.
Під такі революційні зміни вам потрібна потужна соціальна підтримка, але її нема.
Значить, ще народу добре живеться. Коли народ скаже «Так, це ті гасла, під якими ми підемо, ми хочемо цього… Але і те правда, що люди зневірені, на думку людей, нема кому вірити. Ну не повірить більше народ Тимошенко, не повірить.
Але люди бояться різких змін.
Так, але виходу нема. Борг України знову зріс. Було 63 млрд, а вже 77 млрд.
Можуть знову «опустити» гривню.
Влада так і робить. Друкують гривню. Тому ціни у Києві та Львові зростають шаленим темпом. Дивіться, що зробив Гройсман і його уряд. Вони взяли з бюджету гроші, натомість наповнили його грішми запозиченими, а потім ще збільшили податки. І куди вони потратили ці гроші? Збільшили зарплати каральному і бюрократичному апарату. Чого кланово-олігархічна влада таким чином досягла? Підкупила тих, хто повинен гарантувати її безпеку і забезпечувати експлуатацію широких верст населення.
Досвід країн Латинської Америки свідчить, що ситуація, коли багатюща верхівка панує у бідній країні може тривати не один десяток років.
Не зовсім так. Не можна сказати, що в Латинській Америці домінує двополюсна модель. Скажімо, в Бразилії та Аргентині сформувався середній клас. І в Уругваї, і в Чилі є середній клас. Венесуела теж йшла таким шляхом. Але нині там до влади прийшли соціалісти, військові, хабарники, які вкинули країну у вир революційної ситуації. Що зробив Мадуро (президент Венесуали)? Він передав владу армії, котра сьогодні йому забезпечує стабільність режиму. Як довго це триватиме, ми не знаємо, але це дуже подібно до того, що ми маємо в Україні.
Позачергові президентські вибори в Україні ще можливі?
Порошенко не вирішив жодного справді важливого питання України. Ні зовнішнього, ні внутрішнього. Плюс він додав ще нові конфлікти. З Угорщино, Румунією, Чехією, які завжди були нашими традиційними партнерами. За Порошенка наш геополітичний статус-кво сильно погіршується і така динаміка продовжується, що є великою загрозою. Навіть той санаторій, що він відкрив в Одесі, і той згорів. Тому я думаю, що ми навряд чи протягнемо з ним ще майже два роки.
Припустімо, настав час чергових президентських виборів. Чи є шанс у Порошенка перемогти вдруге? Адже мотивація у нього дуже велика з огляду на звинувачення, які лунають на його адресу.
Внутрішніх ресурсів для існування теперішньої кланово-олігархічної моделі «державного бандита» нема. Вона функціонує тільки за рахунок внутрішніх вливань і запозичень. Як тільки це джерело перекриють, модель помре, розпадеться. Але як це станеться, що стане бікфордовим шнуром – про це тепер важко сказати. Тому я вважаю, що як політик Петро Порошенко приречений. Кравчук. Ющенко, Кучма – це буде не такий кінець, як у них. Навіть не такий, як у Януковича. Він іде дорогою диктаторів, тому і приречений.
Побудова нового порядку в Україні. Хто мав би очолити цей процес? Садовий?
Може. Чому ні.
Тимошенко?
Ні.
Співак Вакарчук?
Його треба ще додатково просканувати. Те що я наразі бачу: не доріс?
Як ви ставитесь до судження, що Україна стала ареною глобального зіткнення європейсько-американського і російсько-азійського світів?
Я вважаю, що Україна та Польща є Фатерлендом (батьківщиною), серцем Євразії. Тому тут завжди такі події відбуваються. Тут головна арен битв цивілізацій. І мабуть, настає час останньої такої битви. Від того, хто переможе, залежатиме, як складеться доля Російської Федерації, яка, на мою думку, штучне геополітичне утворення, що має розпастись на ряд фіно-угорських, тюрських, кавказьких етносів, націй, держав.
Принагідно слід сказати про ще одну важливу річ. Чому ми маємо осінню кризу, що почалася з акції 17 жовтня? У США побачили, що БПП «Солідарність» у спілці із «Народним фронтом» повністю вичерпались, що вони просто клептомани, яких вилікувати неможливо. Вони будуть розкрадати все , щоб їм не дали. Вони просто не можуть не красти. Понад те, американці зрозуміли, що мають справу з мародерами. Тому, що красти в армії, в людей, які жертвують своїми життями, захищаючи Батьківщину, - для американців це шок. Для Трампа, який має військову освіту, – це неможлива річ. Оце, як на мене, стало останньою краплею. Отой корупційний скандал, який ми нині маємо в Міноборони, - його вже неможливо буде затерти. Ним вже зацікавились американські спецслужби. І це також одна з причин, чому теперішній режим в Україні приречений.
Єдина заковика. Сьогодні захід також не знає, хто може замінити Порошенка. І тому не буде швидкої зміни режиму, буде довготривала п’єса з багатьма актами. Повернення Саакашвілі, штучно організовані вибухи на військових складах на Вінниччині, щоб приховати крадіжки ракет, які , я переконаний, були невідомо кому продані , крадіжки на мільярди гривень в Міноборони – це все розгортання цієї п’єси. І акція 17 жовтня – це важливий її акт, який, попри невдалі гасла, мав би виявити нових лідерів.
Але однозначно – Захід грошей більше не дасть. Їхня позиція сьогодні така – нехай хвороба розвивається природнім шляхом, антибіотиків давати не будемо.
Однак постає вічне питання, що робити? Ви вірите в план Маршалла для України?
Не вірю, це балаканина. Інвестиції дають під людину або під групу людей, які б виступили гарантією, що їх не розкрадуть і повернуть. Капітал потребує гарантій.
Плюс вільна економіка. Не треба обмежувати людей, нехай кожен займається тим, що йому подобається. Ревальвація штучно «опущеної» гривні. При цьому незалежний Нацбанк має проводити дуже жорстку монетарну політику, він припинить фінансувати всі ці забаганки уряду. І бюджет буде бездефіцитним. І ніяким банкам не буде давати рефінансування. Треба буде відкрити доступ до міжнародних ринків. Хочете рефінансування, шуруйте на ті ринки і там беріть собі кредити під 2-3%. Ліквідуємо обласні і районні державні адміністрації, будуть громади, ліквідуємо райони, перейдемо до дворівневої моделі, до крайового устрою, 15 країв. Вже все придумано, у мене є повністю відпрацьована модель народного капіталізму.
Ви буде балотуватись на Президента України?
Ні. Якщо я буду потрібен, то люди скажуть, пане Олеже, станьте нашим президентом. А ні – то ні, хоча все, що я кажу, збувається.
Розмову вів Віктор Шаповал.
