У вівторок, 23 серпня, у медіацентрі “Україна” відбулась конференція, під час якої український нацгвардієць Сергій Позняк та режисер, ініціатор проукраїнських мітингів в Херсоні Сергій Павлюк поділилися своїми історіями встановлення та порятунку державного стягу України.
Третього серпня з’явилося відео, на якому військовослужбовець Північного об’єднання НГУ Сергій Позняк встановлює Державний прапор України на найвищій точці м.Святогірська (Донецька обл.), за яке точилися запеклі бої.
Встановлення прапора над Святогірськом.
Джерело: Північне ОТО НГУ
“Прапор — це важливо. Це символ нашої держави, символ нашої нації, нашої боротьби”, – переконаний Сергій Позняк. Нацгвардієць завдячує своїм командирам – "Мустангу" (Максиму Масному) та підполковнику Удовченку, які готували солдатів до “успішних зухвалих виходів”, операцій, що сприяли формуванню бойового духу та завдавали суттєвого ураження ворогу.
“(Під час таких операцій – ред) Формується дуже важлива категорія як бойовий дух. І цей бойовий дух вимагає певного символізму. А що може бути кращим символом для військового патріота, ніж здійняти прапор над всесвітньо відомою статуєю революціонера Артема Сєргєєва (більшовик, засновник Донецько-Криворізької Радянської Республіки, що воював проти УНР – ред)?” – запитує Сергій.
Сергій у складі ще трьох побратимів та з прикордонниками виконали операцію зі встановлення стяга на пам’ятнику.
“За допомогою дрона перекинули мотузку, закріпили прапор і все чітко, технічно здійняли. Потім почались обстріли з того боку, але за моїми даними, ще вчора прапор був…
Ми зрозуміли, що цей прапор всім показав, що Святогірськ – це Україна. Що нацгвардійці – це круті вояки. Ми не боїмося вивісити свій прапор. Тому, що вони (російська армія – ред) свій аквафреш ніде не вішають”.
Протягом трьох місяців українські бійці спостерігали за Святогірськом, і не помітили, щоб військові рф дозволяли собі зробити щось схоже. Для Сергія вивішування прапора стало доленосним знаком:
“Я зрозумів, що перемога за нами точно. І нам ніхто нічого не зможе зробити. Як з цим прапором”.
Натомість Сергій Павлюк, головний режисер Херсонського обласного театру, один з організаторів масових мітингів у Херсоні у березні 2022, уже рятував прапор від окупантів.
Херсон став єдиним захопленим обласним центром України. Як розповідає Сергій, 1-2 березня росіяни зайшли у Херсон з Білозерки, у результаті танкових обстрілів згоріла будівля управління СБУ, поліції. Ще до повномасштабного вторгнення в новинах Сергій почув вислови журналіста, який повторював, що Херсон – це проросійське місто, і він не здивується, коли його захоплять окупанти в перші дні війни.
“Мене це дуже обурило, і я числа 28-го почав ходити містом і стрімити. А місто, щоб ви розуміли, усе було увішане українськими стягами. Усе. Навіть у так званого засновника Потьомкіна, по-нашому Грицька Нечеса, у нього в руках був українських стяг і теж доволі довго.
Цікава деталь, яку я досі не можу зрозуміти, чому (хоча є думки) орки почали знімати прапори лише в травні. До цього вони їх не чіпали, ховалися під ними”, – каже Сергій Павлюк.
Синьо-жовті стяги нескорено висіли на урядових і житлових будинках, біля яких перебували окупанти.
Третього березня, коли Сергій стрімив біля театру, щоб показати ситуацію в рідному місті, на дорозі біля стели Небесної Сотні побачив український стяг. Ще був європейський прапор, який ворожі військові приспустили. У той час у місті люди не виходили, лише окупанти катались вулицями.
Чоловік заліз на стелу, щоб повернути стяг, але трос, який його тримав був перебитий: “Взяв стяг, заліз на стелу, дивлюсь трос перебитий і кумекаю, як би цей трос дістати, що спустити вниз і причепити. І в це момент через дорогу почув свист у спину”.
На іншій стороні був російський солдат, який з автоматом у руках, почав запитувати, що Сергій робить. Українець взяв прапор і забрав його зі собою.
“З того часу прапор, який я взяв з калюжі і поклявся, що маю повернути в Херсон, на стелу Небесної сотні, – зі мною”.
Режисер Сергій Павлюк почав мітингувати 4 березня, коли з ним ще двадцятеро людей повстали проти в’їзду так званої гуманітарної допомоги:
“Трошки мітингували з цим прапором. Я відзняв стрім про те, що завтра відбувається мітинг і хто має бажання приєднатися – приходьте. Так сталося, що прапор був у мене на плечах, і це відео стало вірусним”.
Наступного дня, за словами Сергія, його чекало неймовірне видовище: тисячний натовп українців приєднався до мирної акції в Херсоні. Так було 6, 7 і особливо великий мітинг з кількаметровим синьо-жовтим стягом зібрався 13 березня, коли відзначали День визволення Херсона від нацистів, але в окупації росіян.
18 квітня чоловік разом з родиною з Херсона виїхав на підконтрольну територію України. Прапор був з ним. Сергій вважає себе щасливцем, бо в понеділок, коли він з дружиною і п’ятьма дітьми їхали з дому, була злива і “мокрі орки” в Миколаєві не захотіли перевіряти їхні речі.
Режисер каже, що в місті залишаються партизани, які не йдуть на колаборацію під егідою імперії, та загальна маса херсонців, що тримаються і вірять у ЗСУ.
“Херсон -- це Україна. Прапор має повернутися туди, де він був. І він туди обов'язково повернеться”, – переконаний Сергій Павлюк.
