А ще пропагандистські матеріали, організаційні звіти, карти, інструкції та подібне типове наповнення для “історичного бідона”.
“Організувати український народ усієї України на визвольну революційну боротьбу проти всіх його гнобителів за свою незалежну національну державу із справедливим політичним та суспільно-політичним устроєм”, - цьогоріч у червні в Мостиському районі Львівщини знайшли бідон, в якому були цінні історичні знахідки середини ХХ століття.
Гал-інфо отримало ексклюзивну можливість першими познайомити вас зі змістом історичних документів.
“Знахідку іменували відповідно до місця виявлення — Мостиський архів. Тож, 21 червня 2020 року Музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» отримав у своє розпорядження для опрацювання друковану продукцію часів “других совєтів”, а сама знахідка буде зберігатися в Архіві Центру досліджень визвольного руху — почав розповідь науковий співробітник Музею Віктор Сеницький.
Мова йде про пропагандистські матеріали, організаційні звіти, карти, інструкції та подібне типове наповнення для “історичного бідона”.
Матеріали охоплюють період 1946-1950 років.
“Зараз тримаю у руках документ — це повстанці склали перелік осіб, які входили до складу міськради, соцзабезу, РВК, Раймолочарні, до газети “Соціалістичний Шлях” тощо. Тут є перелік прізвищ працівників, які входили до цих органів/структур”, — розповів Віктор Сеницький.
У ємності зберігався і один з протоколів допиту Служби безпеки повстанців. Згідно з документом допит члена ОУН Андрія Івановича на псевдо “Когут” розпочали 16 квітня 1949 року і завершили 1 травня того ж року.
З “Протоколу Служби безпеки”:
“Одного дня до нас прийшов якийсь не знаний мені чоловік і почав зі мною говорити. В розмові він запитав мене чи я не мігби працювати на користь ОУН. Я на це радо погодився. Тоді він закликав Буксу Володимира і сказав, що всяку роботу, яка буде тільки потрібна доручувати буде мені Букса Володимир. Буска перевів зі мною короткі вказівки по конспірації і ми договорилися, де будемо зустрічатись. Він сказав мені, що я буду повнити роботу зв’язкового і якщо буде потрібно кудись піти, то можу навіть зійти з праці, але уважати щоби не зловили мене німці або українська поліція...
... З приходом большевиків 1944 р. кущовий Цимбалко Михайло не говорив мені не йти в армію, а скриватися зі зброєю і то так, щоб большевики не зловили. Від того часу робота була вже перервана і на зв’язки я неходив нікуди. Всіх в селі скривалося перед призовом в ЧА около 95 хлопців. Почин до того дали Цимбалко, Мазурчак Панько, Чіснак Дмитро і я. Скоро після того НКВД почало переслідувати наші родини”.
За словами Віктора Сеницького, враховуючи те, що, наприклад, агітаційні листівки були у декількох екземплярах, то можна припустити, що вони були призначені для поширення серед місцевого населення. Проте обставини змусили сховати все під землею.
“Можливо, що хлопці загинули або потрапили у полон, можливо, щось інше завадило їм довести справу до кінця. Але сьогодні ми маємо нагоду на власні очі побачити історію з першоджерел, яку оберігав український чорнозем понад пів століття”, — зазначив Віктор Сеницький.
Серед історичних документів знайшли і великоднє звернення до містян, яке завершується словами “Слава Україні” та датується січнем 1950 року:
“Христос раждається!
Українська Родино!
В час, коли по цілій Україні шаліє дикий терор червоного сатрапа Сталіна, коли всі тюрми переповнені нашими ораторами, коли мільйони Твоїх братів позбавлені в цей день куска хліба, в час, коли по цілій Україні чути зойки мордованих по тюрмах та концтаборах, чути гук та клекіт скорострілів та розриви гранат, Ти, Українська Родино, засідатимеш до скупої Святої Вечері”.
Далі автори тексту підбадьорюють українців та закликають не схиляти голову та закликають бути гордими “з того, що у важкій боротьбі українського народу за Українську Самостійну Державу Ти (українська родина — ред.) дала також свою жертву.
Серед цікавого також варто звернути увагу на виборчий бюлетень. “Виборчий бюлетень по виборах народного судді Судововишнянського району Дрогобицької області Української РСР 30 січня 1949 року”.
У документі зазначено, що “загальними зборами первинної парторганізації при виконкомі райради депутатів трудящих та загальними зборами сільськогосподарської артілі ім. Сталіна” у кандидати народного судді був виставлений Трофіменко Олександр Гаврилович.
Подібного змісту, але іншої форми, поруч був ще один “виборчий бюлетень по виборах народних засідателів Народного суду Судововишнянського району Дрогобицької області Української РСР 30 січня 1949 року”. Цікаво, що кандидати висувались загальними зборами, наприклад, селян села Кульматичі, Мокряни, Довгомостиськ, Волчищовичі, Макунів, Мистичі (висунули двох кандидатів), Никловичі, Санникі, Вуйковичі, Загороди, Тулиголови, Судова Вишня, Волостків, Дмитровичі, Макунів, Арламовська-Воля, Воло*ків, *икловичі; працівників Райпромкомбінату, Райконтори зв’язку, Заготзерно, Райспоживспілки, дитбудинку, Райпромкомбінату, Райнаросвіти, Райспоживспілки, Райфінвідділу (висунили двох кандидатів), Райвиконкому; учителів села Дмитровичі; робітників та службовців районного відділу сільського господарства”.
Документи свідчать і про те, що повстанці прагнули до самоосвіти. Тому і не дивно, що у бідоні було віднайдено літературу з історії України.
“У криївки на зиму набирали різноманітну літературу.
До прикладу, у цьому бідоні була книжка, очевидно, що про українську історію, десь майже на тисячу сторінок”, — розповів Віктор Сеницький.
Ще один знайдений документ нам відповідає на запитання : проти кого боролись повстанці. Проаналізувавши документ, можна зробити висновок, що його випуск приурочили до ювілею створення та функціонування ОУН. Він починається зі звернення “За Українську Самостійну Соборну Державу!”, “Воля Народам” і адресується “до народу українського на західних та східних областях України”.
“Цього, 1949 року Організація Українських Націоналістів (ОУН) відзначає 20-річчя свого утворення і революційної боротьби проти польських, румунських, чеських, угорських, гітлерівських та московсько-більшовицьких окупантів України та їх агентів за національне та соціяльне визволення українського народу, за побудову на українських етнографічних землях Української Самостійної Соборної Держави”.
У документі мета діяльності ОУН пояснюється так: “Організувати український народ усієї України на визвольну революційну боротьбу проти всіх його гнобителів за свою незалежну національну державу із справедливим політичним та суспільно-політичним устроєм”.
У звернені також роз’яснена роль Степана Бандери у визвольному русі та про основи українського суспільства:
“ОУН під керівництвом Степана Бандери бореться за Українську Самостійну Соборну Держав, за систему вільних національних держав усіх народів світу, за демократичний лад та безклясове суспільство в майбутній незалежній Українській Державі. Основою українського безклясового суспільства буде, з одного боку, націально-державна і громадсько-кооперативна власність на основі знаряддя і засоби виробництва і, з другого боку, справжня, не більшовицька демократія в галузі політичного устрою”.
Повертаючись до пропагандистських матеріалів. То варто звернути увагу на документ під назвою “До прикладу так скажу (перша промова колгоспного агітатора)”. Характерно, що бюлетені подібного змісту супроводжувались закликами. Тут наприклад три такі: “Воля народам”, “Смерть тиранії”, “Воля людині” — усі заклики розміщенні у верхній частині аркуша. Стиль промови цікавий, тож пропонуємо вам до ознайомлення:
“КОНЮХ колгоспу “Ура” Овдій Тягнибіда вертався з районової наради агітаторів. Він їхав на “Четвертій п’ятирічці”. так називалося старе худе, охвачене і дихавичне колгоспне конисько, — останній представник вигибаючого в колгоспі кінського поголів’я”.
Віктор Сеницький припустив, що повстанці затримали НКВДиста, в якого знайшли грамоту від командира його частини.
“Почетная грамота”: “Сегодня вы демобилизуется и уезжаете к себе на родину, к любимой семье и мирному труду”.
Серед документів є про те, "як загинув начальник Рогатинського РО МГБ — капінат Аносов":
"Дня 23 березня 1947 р. в м. Рогатин, Станіславівської области вбито капітана мгб Аносова, начальник Рогатинського РО МГБ. Хто ж убив капітана Аносова? Ми відкриємо таємницю цього вбивства"
Не менш цікаво, що одна з агіток закликала "приділяти своїм дітям більше часу та уваги". Немов "10 Божих Заповідей", але у керунку виховання дітей. Зокрема, автори документа радять:
"Не карайте часто. Дитина може призвичаїтись до карання і воно перестане виховно на неї впливати".
Ще частина документів інформує нас про фінансові розрахунки ціни чеки решта числових значень, які ще які ще належить розлумачити.
Для того, щоб почати роботи зі знахідкою, спершу співробітники Музею, за можливості, розділили кожен аркуш окремо і переклали спеціальним папером, щоб той поглинув у себе всю вологу. Після того, як друковані та рукописні матеріали підсохнуть, їх відреставрують, відсканують та опишуть.
“В описі ми вказуємо назву документа, кількість аркушів, авторство, дати створення, місце, короткий зміст документа”, - пояснив Віктор Сеницький.
