Чи могла Оксана Юринець виграти мерські вибори та про її Великий Львів читайте в інтерв'ю Гал-інфо.
Оксано, куди ти пропала після виборів? Ти була практично відсутня в політичному житті Львова після виборів.
Я просто перестала писати. В мене було таке відчуття, що я не буду нав'язувати свою думку. Так я вмію, я знаю, я можу, але питання чи є в цьому потреба? Мені здається, що навіть те, як Оксана Юринець пече пампухи в себе на кухні, людей більше цікавить, ніж глобальні історії, які вона може розповісти, про те, що дасть користь країні.
У мене сьогодні є великі плани. Можливо ми не так активні політично зараз, але навіть ті 42 депутати (районних рад Львівщини, - ред) для мене це багато. Я вважаю, що без кампанії, з кількома бордами, швидко і з нічого, щоб зайшли люди, це є нормально. Також ми як УДАРівці доклалися, щоб перемога мера в Дрогобичі була, якби не ми то там не було б тої перемоги, там був би зовсім інший сценарій.
Моя остання виборча історія, це така боротьба з друзями: “дай боже побороти друзів, а з ворогами я собі раду дам”. Треба було швидше, ще в 2019 році робити більш кардинальні висновки і багато що змінювати, до цього я прийшла зараз.
Але для мене все одно це дуже класний зараз старт. Ми маємо глобальний план на наступні три місяці. Будемо реалізувати ідею Ганни Гопко, показати всі регіони України, як вони працюють, що є люди, які можуть працювати для країни без статусів, без спеціальних повноважень, але працювати для країни захищаючи її національні інтереси.
Я скажу більше, цей період “відірваності”, для мене це класний спосіб дивитись зі сторони. Мені хотілось вирватись і стати збоку. Якщо ти хочеш щось робити ти можеш це робити незважаючи на статуси. Мені здається, що багато проблем у нас зараз не від того, що хтось щось не так робить, а через те, що просто ніхто нічого не робить.
Тобто, не зважаючи на результат виборів, ти не втратила інтерес до політики і ти плануєш в неї повернутися?
Зовсім не втратила.
Чи хотіла я стати депутатом міської ради? Я буду щирою, це не було моє надбажання. Завести команду - так. Ми на це в принципі сподівались, бо за останніми даними було 4.4 - 4.8%, а тут стається зовсім по іншому. І коли мені скидають розмову де голова Шевченківської ТВК: “Слухайте УДАР не проходить, то кому ми закидаємо, ЄСу чи Самопомочі? Як то зробити? Запитайте у Сліпецького (голова Львівської міської виборчої комісії, - ред)”, - для мене було шоком, що можна дотягувати депутатів з більшості, які проходять у міську раду завдяки голосів УДАРУ. Є люди, які такими діями і собі, і своїм дітям та онукам перекреслюють багато що в майбутньому. Вони цього поки не розуміють, але це їхній гріх.
В майбутньому тебе таки цікавить львівська політика чи загальноукраїнський масштаб?
Без малого немає великого. Мене цікавить навіть моє село Підбірці, яке зараз стало частиною Личаківського району Львова. Мене цікавить Стебник, Дрогобич, Сокаль і Червоноград. Я поїздила по тих районах, там є дуже круті та сильні люди. Я вважаю, що політики це люди, які мають свою історичну пам’ять, тяглість за своєю землею, своєю територією. Чи буде Оксана Юринець цікава в Києві просто, як Оксана Юринець? Ні. А та, яка представляє західний регіон чи співпрацює зі сходом? Так.
Політик не той хто назвав себе політиком і став депутатом. А той хто може виростати, об'єднувати, працювати без статусу.
В тебе не було пропозицій змінити політичну силу заради іншого майбутнього?
Партії були. Була “ВАРТА”, було безліч пропозицій працювати з ЄС-ом. Це всі знають. Пропонували йти в область, бути першим номером і стати головою Львівської обласної ради. Це все було. Але я готова працювати на країну та людей, але не готова працювати на політичних лідерів. Будучи з УДАРом, з його яскраво впізнаваним по всьому світу лідером, не треба було працювати на Кличка.
А ти розмовляла з Віталієм Кличком про такі пропозиції?
Так. Він це все знає. Віталій Володимирович сказав, що не дає мені політичного розлучення.
Більше того, він знає мою позицію, що я хочу бути людиною, яка може приймати рішення. Мені не цікаво просто бути.
Чи могла я стати депутатом Верховної ради? Могла, якби йшла від ЄСу.
Більше того, “Голос” мені теж пропонував, і “Голос” виставляв Рущишина вже після того, як мене покликав Ярослав Желізняк і запропонував йти від “Голосу”. Спершу я подумала, що він від Гройсмана, бо він завжди був представником в парламенті від Гройсмана, а тут він мені пропонує йти від “Голосу”. Я кажу:
- Ти, що вже з Голосом?
- Ну так, я з Голосом. Ми тобі пропонуємо. Тільки з’ясуй в того, хто тебе фінансує.
- Хто мене фінансує?
- Тебе фінансує Козловський.
- Та ти шо? Ти бачив це? В чому це проявляється? Покажіть будь-ласка.
Так, напевно, якби в мене вклали кошти, (чи навіть половину коштів), які вклали в Олега Михайловича (Синютку, - ред.), можна було стати мером. Але Юринець мала йти від Європейської солідарності і мати нормальну кампанію. Не можна виграти з двадцятьма бордами мерську кампанію не маючи жодного виходу ніде.
Був період, коли говорили, що Синютка не піде на вибори і буде якась компромісна сильна фігура.
Він не мав шансів виграти ці вибори, це всі знали. При всій повазі до Олега Михайловича, я не вважаю, що він політик - він виконавча гілка влади. Є люди, які не можуть бути політиками. За рік часу я подивилась за всіма, той же ж Рущишин і всі інші. Але зараз час інший, люди хочуть хайпу.
А Садовий політик чи господарник?
Ні, він політик. Він чистий політик. Хто не пропав взагалі з цього тла, якщо прослідкувати і говорити аналітично? Хто зараз працює як чистий політик? Єдиний Садовий. Не Синютка, не всі інші, саме Садовий. Системно, методично.
Андрій Іванович навчився використовувати навколо себе ресурси як політик, вкладаючи і капіталізуючи їх. Для чого наприклад йому зараз витрачати кошти на SMM і все інше? Але він це робить, тому, що він розуміє, що не може з цього випадати.
Він класичний політик.
Не можу не згадати, ще одну тему - громадське об'єднання “Великий Львів”, де ти є засновником разом з Володимиром Квуртом, і ще назва є співзвучною з відомим ток-шоу.
А знаєте звідки пішла назва “Великий Львів”? Візьміть мою програму кандидата в мери 2015 року. Це була моя ідея, яку я з Володимиром Квуртом і Іриною Ключковською, як моїми довіреними особами сиділи і придумували. І останній пункт моєї програми кандидата в мери - “Великий Львів”. Потім це вирішили швидесенько підхопити і зареєструвати громадську організацію.
А телевізійна програма з'явилася після. І наприклад нещодавно вийшла книжка “Великий Львів”, де взагалі не згадується Оксана Юринець, яка була на початку. Я мала змогу прочитати цю белетристику. Ок, добре що мене там немає. Думаю, що це не мій “Великий Львів”.
Для мене інколи друзі пізнаються в різних ситуаціях і історіях. Час розставляє все на свої місця. Я не вважаю, що після того я маю змінюватися і бути іншою, але робити добро і любити людей, як каже Віталій Володимирович, треба завжди.
Ти залишаєшся Єврооптимістом?
Я вважаю, що я є Євроатлантистом з оптимістичним баченням - Українооптимістом. Вірю в особливу місію, як каже Ганна Гопко, зарезервованого місця Україні в 21 столітті. Знаю, що все, що ми можемо зробити, ми будемо робити.
Зараз у нас такий період постправди, де брехня це найголовніше. При тому, що брехня у випадку львівської політики це не обов'язково “п'ята колона”. Тут дуже часто люди, які говорять про цінності, не живуть тими цінностями.
І мені дуже шкода, бо різниця між тими хто сьогодні опонує від одних до інших, запихаючи своїх ТОП-менеджерів з того чи з іншого боку, конкурує розповідаючи про цінності і середовище. Я тішуся, що я є поза цим всім.
Продовжуєш зараз свою викладацьку діяльність?
Звичайно. Я профеcор в Політехніці. Я збираюсь в кінці року захистити докторську.
Яка тема?
Дуже складна тема: “Ургентні інструменти антикризового управління промислових підприємств в умовах Євроатлантичної інтеграції”. Це непроста тема, яку я досліджую майже 10 років.
Розмовляв Андрій Маринюк
