Інтерв’ю з Ольгою Нижник – координаторкою всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменяра".
Уже три роки поспіль учні з усієї України змагаються за звання найкращого знавця творчості Івана Франка. Кожен учасник має проявити не лише свій талант, але й звернутися до багатогранної творчості Великого Каменяра, дізнатися нове й цікаве з невичерпної франкіани, а також впевнитися в тому, що його твори – це послання, звернені до всіх прийдешніх поколінь. Чи вдалося засновникам реалізувати задумане і з якими проблемами доводиться стикатися, ми розпитали у координаторки цього проекту, співзасновниці Міжнародного фонду Івана Франка Ольги Нижник.
З чого все почалося?
Заснування всеукраїнського конкурсу, присвяченого українському генію Іванові Франку, має свою передісторію. Розпочалось все з 2016 року, коли виникла ідея розширити горизонти учнівської молоді в обізнаності творчої спадщини Івана Франка і привернути їхню увагу до цієї величної постаті. Основна мотивація - популяризувати творчість видатного українця не лише серед науковців чи франколюбів, але й серед учнівської молоді. Водночас ми підтримуємо та заохочуємо обдарованих дітей. За три роки участь у змаганні взяли понад п’ять тисяч учнів з усієї України.
Представлені авторами роботи співпали з вашими очікуваннями?
Варто зазначити, що Конкурс має чотири номінації і дві вікові категорії. Найбільша конкуренція - в ілюстраціях до творів Івана Франка. До речі, найпопулярнішими є малюнки до казок «Лис Микита» і «Фарбований лис». Шкода, що багато є змальовок. Такі роботи, як правило, не перемагають. Журі більш цінують інноваційність, художню цінність та оригінальність. Що стосується прозових і поетичних творів, то тут конкуренція є меншою. Ми отримуємо дуже достойні роботи, які привертають увагу, але буває і плагіат.
Звісно, що радує креативність учнів, прагнення бути помітними. Інколи з’являються емоційні виклики на грані, що безумовно вражають членів журі й цілком задовольняють наші очікування.
Розкажіть детально, за якими критеріями проводився відбір.
В умовах конкурсу заявлено, що автори можуть творити у різних жанрах, у яких працював Іван Франко, провівши дослідження його літературної спадщини, наукової, культурологічної та громадської діяльності. Прозові твори та поезія не обов’язково мають бути про Франка чи його родину. Надважливим фактором є сама унікальність роботи, нам хочеться спостерігати розвиток і відчувати потенціал, а не безцільне дублювання чи копірайт.
У кожній номінації працювало дистанційно по 6 членів журі, а конкурсна робота мала свій номер. Члени журі, користуючись своїми знаннями і досвідом, оцінювали роботи, виставляючи бали від «1» до «10», де число «10» було найвищим балом. Переможцями конкурсу стали учні, чиї роботи набрали найвищу кількість балів і мали художньо-мистецьку цінність, були новаторськими, соціально значущими та патріотичними.
На які моменти Вам би хотілося звернути увагу вчителів?
Впадає в око кілька тенденцій, які повторюються щороку і викликають у нас стурбованість. По-перше, учні не вміють себе презентувати: відправляють непідписані роботи, не вказують зворотної адреси і контактного номеру телефону, не заповнюють електронну форму, яка є обов’язковою вимогою для участі, і т.д. По-друге, багато вчителів і батьків не користуються електронною поштою. Щороку ми спонукаємо їх створювати електронні адреси і користуватися ними. По-третє – плагіат.
Ви акцентуєте увагу, що конкурс є особистою ініціативою онука Івана Франка пана Роланда. А хто є вашими партнерами?
Конкурс «Стежками Каменяра» було засновано у 2017 році за ініціативи Міжнародного фонду Івана Франка, головою правління якого є Роланд Тарасович, у партнерстві з Міністерством освіти і науки України, Львівським товариством у місті Києві та Львівським національним університетом імені Івана Франка. У проведенні конкурсу такого масштабу ми поділили ролі і всю свою роботу виконуємо на волонтерських засадах. Об’єднавшись з однодумцями, ми впровадили в українській освіті незалежний від державних інституцій літературно-мистецький проект, який розвиває в учнів навички критичного мислення і вчить бути творчими та креативними.
Ми маємо найкращих партнерів, членів журі і благодійників, за що їм ще раз хочеться подякувати. І якщо є такі люди, як Тамара Смовженко, Ярослав Гарасим, Віталій Романчукевич, Тетяна Череп-Пероганич, Світлана Молочко, Тетяна і Сергій Шарові, Майя Мозер, Святослав Пилипчук, тоді з`являється відчуття впевненості, підтримки і «тіло рве до бою».
Що для Вас значить конкурс «Стежками Каменяра»?
Як писав Іван Якович: «Не ридать, а добувати, хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі».
Коли робота приносить задоволення, життя наповнюється сенсом і мотивує. Я радію, що маю можливість внести свій, хоч і не значний, вклад у цю добру і потрібну справу. Я розумію, що з 5000 учасників більша частина незадоволена, але щиро радію за всіх: і за переможців, і за тих учнів, які відповідально поставилися до конкурсу й звернулися до творчості Івана Франка, щоб зробити свою роботу якісно і бути оригінальним.
Які у вас плани на майбутнє?
Сподіваюся, конкурс «Стежками Каменяра» проводитиметься щорічно і викликатиме інтерес та повагу до наукового і творчого доробку Івана Франка в українському суспільстві, гуртуватиме людей, мотивуватиме учнів до саморозвитку та самоосвіти.
А ще ми маємо багато запитів від діаспори про масштабування проекту. Дуже хочеться, щоб нам вдалося втілити задумане і наш конкурс став не всеукраїнським, а міжнародним.
