Перед тим, як почати скандувати гасло «Відрубайте їм голови!», українцям варто застановитися, хто прийде на зміну нинішнім політикам. Здебільшого, у суспільстві після революційних змін настає період розчарування. Сподівання на швидку трансформацію наштовхуються на реалії, що й зумовлює глибоке розчарування серед громадян.
Але цей фактор не позначається на радикалах, які домагаються цілковитого оновлення політичних еліт, яких вважають «зрадниками» спільної революційної мети. У Франції, яка стала наче шаблоном для багатьох подальших революцій у світі, якобінці під час правління Робесп'єра закликали створити Республіку Гідності за посередництвом терору, – зазначено в аналітичній статті на ресурсі «Atlantic Council».
Для післямайданної України все ще попереду. І в цій прийдешності вона, можливо, також зіштовхнеться із небезпечною «лихоманкою», яку Крейн Брінтон описав у своїй праці «Анатомії революції». Деякі ознаки вказують, що Україна вже почала рухатися в цьому напрямку. Українці все частіше називають свою владу нелегітимною. Багато-хто сподівається на третій Майдан, який жорстоко зрівняє рахунок. Вони, радикали, наче одержимі, фіксують кожну помилку, яку допускає влада. І це дивно, адже після 25 років корумпованого керування країною українці врешті хочуть, щоб їхні лідери були святими.
Чимало українських блогерів можуть написати застережливі слова Робесп'єра: «Яким є головний демократичний або народний принцип керування, тобто якою є найвагоміша рушійна сила, яка його підтримує? Це – чеснота. [...] Але коли величезними зусиллями сміливості та розуму народ розбиває ланцюги деспотизму, щоби перетворити їх на здобутки свободи [...] якщо після цього він швидко не досягне прагнень своєї долі, то це відбудеться лише через провину тих, хто ним керує. [...] Якщо рушійною силою народного уряду під час миру повинна бути чеснота, то рушійною силою народного уряду в революційний час повинні бути одночасно і чеснота, і терор. Чеснота – без якої терор стає згубним, а терор – без якого чеснота безсила. Терор – це ніщо інше, як лише швидка, сувора і непохитна справедливість: вона, отже, є еманацією чесноти. А терор – це не стільки приватний принцип, скільки наслідок загального принципу демократії, який застосовують у час найбільш нагальних потреб вітчизни».
Зрозуміло, що українська еліта є глибоко корумпована, а її прагнення перемогти корупцію є лише позірним. Звісно, що Україна потребує кращої еліти, більш цивілізованої еліти. Очевидно, що державі потрібні значно компетентні, ефективні та професійні представники правлячого класу.
Однак, як казав колишній президент країни Леонід Кравчук: «Маємо те, що маємо». Існуюча еліта не стане кращою, якщо українське суспільство, ЗМІ та Захід будуть постійно наполягати лише на тому, що вище керівництво безнадійно корумповане, а тому повинно піти. Звісна річ, що корумповані повинні піти, але перед тим, як почати скандувати гасло «Відрубайте їм голови!», українцям варто застановитися, хто прийде на зміну нинішнім політикам.
Така одержимість моральною чистотою призводить до гнітючого результату. Святих осіб називають святими саме тому, що вони становлять виняток із правила. Більшість людей – як також і державних діячів – швидше мають ознаки грішників. Такий фактор однаково притаманний для:
▪ слабких демократій – на зразок України;
▪ демократій, що погано функціонують – на зразок США;
▪ посттоталітарних демократій – на зразок Німеччини Конрада Аденауера;
▪ авторитарних демократій – на зразок Франції Шарля де Голля;
▪ неліберальних демократій – на зразок Угорщини Віктора Орбана;
▪ доброякісних демократій – на зразок Канади Джастіна Трюдо.
З боку західних державних діячів є лукавством наполягати, щоб українці виконували стандарти, які американці та європейці регулярно самі ж порушують та охоче надають можливість українським корупціонерам і олігархам для розміщення на своїй території статків, які набуті нечесним шляхом.
У сучасній Україні якобінські послідовники Робесп'єра значною мірою помиляються щодо чесності або гідності. Ця риса не була і ніколи не буде обов'язковою умовою для змін у системі. Але якщо «грішні» громадяни будуть повільно, терпеливо, неідеально та болісно змінювати державні інституції, тоді й сама система зміниться, а в суспільстві можуть утвердитися критерії доброчесної поведінки.
Гідність і чесність, як базові критерії для позитивних суспільних змін, необхідно імплементувати еволюційно і важкою, послідовною працею, а не миттєво і гільйотинами.
Олександр Мотиль, професор політології у Ратгерському університеті, США.
На фото: Київ, 23 грудня, 2015 р., Рейтер, Валентин Огіренко.
