Директор департаменту комунікацій Кредобанку Віктор Гальчинський в проєкті #ВідвертаРозмова_з про особливості перших днів роботи банківської системи в умовах російської агресії, та чому українським банкам вдався технологічний прорив.
Віктор, чи можеш зараз розповісти, про особливості роботи банківської сфери в перші дні після російського вторгнення? Банки були готові до такого сценарію?
Банківська система готувалась. Знала чи ні, тут сказати важко. Але моделювання різних сценаріїв відбувалось, і це стосується як державного регулятора, так і комерційних банківських структур.
Перед повномасштабною агресією я до останнього уникав коментувати цей найгірший сценарій розвитку подій, наслідки якого могли бути фатальними для всіх. Але зараз можу сказати, що Нацбанк дав команду готуватись до найгіршого десь в січні 2022 року. Тоді у всі банки була розіслана таємна постанова, яка впроваджувала в дію регламенти роботи, у тому числі й в умовах повномасштабного вторгнення. Це був своєрідний пакет з трьох сценаріїв: 1-2-3. Банки були зобов’язані розробити свої плани безперебійної діяльності, провести моделювання і бути готовими до найгіршого розвитку подій.
Своєю чергою, 24 лютого 2022 року, одразу в перші години повномасштабного російського вторгнення була випущена “Постанова № 18”, яка зараз постійно модифікується та є головним документом, що містить основні обмеження роботи банківської сфери в умовах воєнного стану. І завдяки цим обмеженням, а також тому, що кожна ланка вже знала, що має робити при найгіршому варіанті розвитку подій - банківська система встояла.
Єдине, що можу сказати про січневий документ - найгірший сценарій розвитку подій, який тоді моделювався, не був застосований. Було задіяне щось середнє між помірним та найгіршим сценарієм. І відповідно пропорційно до успіхів наших збройних сил зараз діє сценарій між легким та помірним. Ми встояли, і це найголовніше.
Є думка, що найбільшу небезпеку для банківської системи в умовах російського вторгнення становили не їх війська та ракети, а панічні настрої населення.
Так. І це ми найбільше відчули у перші тижні агресії. Тому був важливим саме запас міцності - як ресурсний, так і функціональний. І в цьому випадку банківську систему до роботи в умовах війни найкраще підготував Covid. Адже саме він підштовхнув значний розвиток цифрових сервісів і навіть, якщо банк до того часу не дуже розвивав свій digital, то саме пандемія коронавірусу показала актуальність фрази: “Цифровізуйся або помри”.
І тому в лютому 2022 року, ті банки на яких тримається наша банківська система - в першу чергу системні банки, мали цифрові сервіси й можливість безперебійної роботи.
За посадою я є членом кризового штабу нашого банку. Про війну ми дізналися з оповіщення о 5 годині ранку, а вже о 7-й штаб розпочав свою роботу. Перші два тижні ми працювали в надзвичайно інтенсивному ритмі, щоб оперативно приймати рішення, протидіяти паніці та дотримуватися при цьому вимог регулятора. Це можна було зробити лише в один спосіб - якісною логістикою щодо готівки та безперебійною роботою електронних сервісів. Адже перше, що почали робити люди - масово знімати готівку. Відповідно було два питання - банкноти та картки. Люди за кордоном також почали масово знімати готівку. Нацбанк запровадив обмеження за обсягами, але важливим було те, що люди побачили, що попри війну їх картки працюють в будь-якій країні світу. В рамках обмежень, але все працює. І відповідно ці панічні процеси через два-три тижні пішли на спад. І коли система встояла, то вона почала отримувати притік вкладів населення. Коли люди побачили, що не встояли будинки, бізнеси, але встояли банки, кошти залишилися на рахунках і рахунки доступні, то люди повірили в банківську систему і все стабілізувалося.
Так само це стосувалося і курсової політики. Нацбанк тоді жорстко зафіксував курс. Спочатку готівка тоді взлетіла до 50 гривень за долар в обмінних пунктах, але коли побачили, що карткові розрахунки за офіційним курсом працюють та нічого “не впало”, то все також стабілізувалось.
Зараз є притік депозитів?
Так. Кошти є, депозити надходять. Зараз є притік в банківську сферу. Люди стали трохи більше тримати свої кошти в банках попри інстинкт збереження готівки в умовах кризи.
Як це взагалі працює? Готівка - це зрозуміло, вона в тебе є завжди доступною. А кошти на картці? Адже фізично їх нема в тебе.
Вони є у вигляді захищеної інформації на рахунку.
Ок. Прилетіла російська ракета в банківську серверну і ….?
Це дуже умовно. Насправді є жорсткі вимоги по дублюванню та резервуванню даних, про деталі не розповім - це банківська таємниця. Але зазначу, що до повномасштабної російської агресії Нацбанк дозволяв банкам тримати дані в “хмарах” тільки на території України. Це обмеження було знято, і чимало українських банків скористалися з цього. Відповідно, якщо навіть буде знищено якийсь банківський датацентр в Україні, то всі дані та операції будуть доступні клієнтам в будь-якій точці світу.
Хочу зачепити ще одну сторону роботи українських банків. Багато українців, які виїхали за кордон через російську агресію, скаржаться, що їх банківська сфера є відсталою та неповороткою порівняно з нашою.
Це правда. Це сталось, як я вже говорив, завдяки вибуху розвитку цифровізації під час пандемії коронавірусу. Але зазначу, що ще раніше, один дуже великий український банк наполегливо розвивав свою цифрову систему. Вона тоді була не ідеальною, але вони не боялись експериментувати й таким чином зробили так званий “банківський iPhone” коли банкінг це просто, інтуїтивно зрозуміло. Цей банк задав дуже високу планку для розвитку, до якої інші почали рівнятись. Коли до цього неформального стандарту почали підтягуватися інші банки, то регулятор (Нацбанк, - ред.) теж став змінюватись, ставати динамічним, ліберальнішим та удосконалюватись.
У нас швидко зрозуміли, що за цифровізацією майбутнє та не опирались змінам.
Однією з найважливіших та найпроблемніших вимог було питання ідентифікації. Регулятор погоджувався на всі процедури віддаленого обслуговування, але довгий час не погоджувався на віддалену ідентифікацію при відкритті рахунку - людина мала прийти з документами в відділення і т.д.
Це сміливо вирішилось у 2019-2020 роках завдяки прориву з розвитком сервісу “ДІЯ”. Дія стала державним стандартом верифікації цифрових документів, що дозволило відкривати рахунки онлайн. В Європейських країнах такого досі нема, там треба фізично прийти у відділення, чекати 5 днів картку. В Україні завдяки додатку “ДІЯ” можна за кілька хвилин відкрити рахунок, отримати цифрову картку зі всіма необхідними реквізитами, отримати кредитний ліміт і почати витрачати або отримувати гроші.
Зараз стали популярними “банки без відділень” чи мобільні банки - Monobank, Sportbank, Izibank. Що це таке?
Це нова концепція розвитку банків - банки як сервіс. Жоден з відомих “банків без відділень” не має банківської ліцензії. Це фактично фінтех (фінансові технології, - ред.) додаток і супутня хмарна платіжна інфраструктура. Для його роботи необхідно або отримати банківську ліцензію, що досить складно через високі вимоги до здобувача ліцензії. Але є інший шлях - власник фінтех-рішення підписує договір з діючим банком і використовує його ліцензію ніби “в оренду” - хоча на практиці відповідальність чітко відокремлена: фінтех-фірма відповідає за роботу сервісів, за всі ж гроші та розрахунки повністю відповідає банк. На це мало хто звертає увагу, але це написано в договорах та умовах обслуговування, які укладаються тільки з банком.
Це доволі гнучкий момент швидкого розвитку цифрових банків. Якщо фінтех-компанії не сподобається партнерський банк (або навпаки) , то він може змінити партнерський банк і продовжити працювати. Загалом це щось схоже з віртуальними мобільними операторами.
Чому при всіх технічних можливостях є банки, зокрема великі державні, які схоже не зацікавлені в технологічному розвитку? Їх сервіс та технологічні рішення бажають кращого.
Це першочергово залежить від бізнес-моделі банку.
Тут варто згадати велике очищення банківської системи, яке відбулась у 2016-2017 роках - це до речі, теж один з факторів, який вплинув на те, що українська банківська система вистояла в умовах російського вторгнення. Тоді було виведено з ринку більшість банків з сумнівними бізнес-моделями. В Україні залишилися ті 67 банків, для яких банкінг є основним бізнесом.
А вже розвиток тих чи інших сервісів залежить саме від їх бізнес-моделі. До прикладу, в Україні є банки, які взагалі не працюють з фізичними особами і при цьому почувають себе добре, оскільки заробляють в інший спосіб. Тобто якщо умовний державний банк заробляє не на роздрібних клієнтах, працює прибутково та добре себе почуває без особливого розвитку технологій, то така бізнес-модель теж має право на життя. Хоча тут багато чого залежить від позиції керівників - деякі банки задовольняються тим, що є, а дехто не боїться вкладати в технології, експериментувати та в результаті отримує додатковий дохід і збільшує свій прибуток.
Кадри вирішують?
Звичайно. Це динамічна позиція. Можна зайти та нічого не робити, рухатись в фарватері й просто отримувати свої кошти, але щоб вириватись в лідери необхідно постійно удосконалюватись.
Якщо взяти серед державних банків, то варто похвалити, що коли державний банк не боїться експериментувати й далі робить фантастичний продукт, то це круто.
Колись був анекдот, що ознакою хорошого банку є красива будівля в центрі міста, а місто має бути у Швейцарії. Що зараз є ознакою хорошого банку?
Банк має мати гарний простий додаток, надійну хмару та дата-центр і безперебійне підкріплення як готівковим ресурсом, так і безготівковими коштами на кореспондентських рахунках, щоб на першу вимогу клієнту гроші були виплачені.
А хмара має бути у Швейцарії?
Не обов’язково. Але в теперішніх умовах хмара має бути в тому числі за кордоном.
Розмовляв Андрій Маринюк
